Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №703/1756/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Кримінальне провадження № 703/1756/26

1-кп/703/410/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

за участі

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаський район Черкаської області кримінальне провадження №12026255350000048 від 23 лютого 2026 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 19 травня 2025 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи судимим Придніпровським районним судом м. Черкаси від 19 травня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України, діючи умисно, повторно, 23 лютого 2026 року близько 16 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу приміщення ТОВ «Смілянська меблева фабрика «Лівс», що розташоване по вул. Одеська, 2, в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, незаконно придбав, шляхом знахідки, один поліетиленовий пакет, в якому знаходилася кристалічна речовина, та пересвідчившись у тому, що вміст пакету є психотропною речовиною – PVP, відразу поклав його до кишені на лівому рукаві куртки та залишив зберігати при собі для власного вживання без мети збуту.

Цього ж дня, у період часу з 16 години 50 хвилин по 17 годину 40 хвилин у ОСОБА_5 біля будинку №3 по вул. 8-го Березня у м. Сміла Черкаського району Черкаської області, був затриманий працівниками поліції та під час проведення особистого обшуку в кишені на лівому рукаві його куртки вилучено вказаний поліетиленовий пакет, в якому знаходилась кристалічна речовина, яка, згідно висновку «експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 02 березня 2026 року №СЕ-19/124-26/2153-НЗПРАП, містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, масою 0.403 грама, яку ОСОБА_4 зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01 серпня 2000 року №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено – PVP, масою 0.403 грама, відноситься до розмірів, придбання, зберігання якої тягне за собою кримінальну відповідальність.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані як незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст.309 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив, що не заперечує жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки вони повністю відповідають дійсності. Вказав, що дійсно 23 лютого 2026 року перебував біля меблевої фабрики «Лівс», що розташована в м. Сміла по вул. Одеській, де знайшов один поліетиленовий пакетик, в якому знаходилася кристалічна речовина. Оскільки інколи вживає психотропні речовини, він зрозумів, що вказаною речовиною є психотропна речовина PVP, внаслідок чого залишив собі для подальшого власного вживання. У цей же день він був затриманий працівниками поліції, які виявили та вилучили у нього вказану психотропну речовину. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з`ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред`явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд при призначенні покарання бере до уваги: характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин; обставини вчинення кримінального правопорушення, яке не потягло за собою тяжких наслідків; відношення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, розкаявся у вчиненому; особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного кримінального правопорушення та вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання у виді пробаційного нагляду, яке призначено вироком суду, за місцем проживання характеризується позитивно.

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Як обставину, що обтяжує покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69, 75 КК України.

З врахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_4 основне покарання у межах санкції ч.2 ст.309 КК України у виді штрафу та вважає, що підстави для призначення більш суворого виду покарання, яким у даному випадку є виключно позбавлення волі, судом не встановлені і саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не буде становити особистий надмірний тягар для особи, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Вказаним нормам кореспондує положення пунктів 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 вiд 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. Невiдбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Згідно ч.3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, закріплені у ч.3 ст.72 КК України норми не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч.3 ст.72 КК України передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

В ході судового розгляду судом встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2026 року ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до 1 року пробаційного нагляду із покладенням обов`язків, визначених п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.59-1 КК України, покарання за яким на час вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та ухвалення даного вироку ОСОБА_4 не відбуте повністю.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі №243/2528/19, якщо особа вчинила нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, то суд призначає остаточне покарання з урахуванням статей 71, 72 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 310/3080/16-к, від 17 травня 2018 року у справі №128/5484/13-к, від 20 січня 2022 року у справі №686/3226/20 та постановах Об`єднаної палати ККС Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №511/37/16-к, від 06 грудня 2021 року у справі № 243/7758/20.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2026 року, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, суд призначає йому остаточне покарання за правилами ст.71 КК України шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення експертизи у сумі 1782 гривні 80 копійок, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави.

Долю речових доказів слід вирішитив порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 65, 66, 67, 71, 72, ч.2 ст.309 КК України, ст.100, 124, 369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі)гривень 00 копійок.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 травня 2025 року, яким ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити ОСОБА_4 до відбування остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, та пробаційного нагляду строком 2 (два) місяці.

На підставі п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок процесуальних витрат на залучення експерта.

Речові докази:

- психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, вилучену у ОСОБА_4 23 лютого 2026 року, яка поміщена до сейф-пакету 5618625, упакування ID 3026070309596455, та передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, номер книги обліку речових доказів 382, порядковий номер 1350, - знищити;

- DVD+R диск для лазерних систем зчитування із відеофайлами – залишити при матеріалах кримінального провадження №12026255350000048 від 23 лютого 2026 року.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов`язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований.

Головуючий: ОСОБА_1