Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №711/4108/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

адвоката заявника Трюхан В.Г.

заявника ОСОБА_1

заінтересованої особи Кулик Т.А.

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Трюхан Володимира Григоровича, зацікавлена особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису ,-

встановив:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси із заявою про видачу обмежувального припису звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трюхан В.Г. У даній заяві зазначається, що ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , дана квартира належить йому на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07.07.2005 року. В даній квартирі разом з ним проживають його малолітні діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_2 та матір дружини. Відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі N? 711/2921/26 від 13.04.2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано, вищезазначене рішення не набрало законної сили. 3 14.01.2010 року Заявник перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , однак в теперішній час спільно проживати з даною жінкою не може, через вчинення нею фізичного та психологічного насильства стосовно нього. Так відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.02.2024 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено частково та було видано відносно ОСОБА_5 обмежувальний припис строком на 3 місяці з рядом заборон. Вищезазначений припис ОСОБА_2 не порушувала, переїхавши до своєї квартири за місцем своєї офіційної реєстрації. В теперішній час зі слів Заявника агресивна поведінка дружини стала нестерпною, фізичне та психологічне насильства стосовно нього має систематичний характер. Щоб якось вплинути на дружину та припинити її агресивну поведінку заявник неодноразово звертався до Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області, а саме: 24.03.2026 року о 21 год 30 хв. заявник повідомив, що дружина вчиняє сварку, принижує заявника, провокує бійку; 29.03.2026 року о 22 год. 50 хв. заявник повідомив, що дружина кричить на заявника та погрожує розправою; 05.04.2026 року о 00 год. 16 хв. заявник повідомив, що дружина вчиняє домашнє насильство стосовно своєї матері, грубо відноситься; 06.04.2026 року о 21 год. 52 хв. заявник повідомив, що дружина вчинила неправомірні дії відносно заявника; 13.04.2026 року о 21 год. 11 хв. заявник повідомив, що дружина погрожує йому розправою в присутності членів родини та дітей; 17.04.2026 року заявник повідомив, що дружина розмовляє з ним при тому, що вже має терміновий заборонний припис. За наслідками таких звернень на ОСОБА_2 , як кривдницю, були складені термінові заборонні приписи, зокрема: серія ЕТ N? 106628 від 29.03.2026 року серія АА N? 494621 від 04.04.2026 року серія ЕТ N? 107525 від 13.04.2026 року серія ЕТ N? 107894 від 19.04.2026 року Також на ОСОБА_2 , як кривдницю, були складені протоколи про адміністративне правопорушення та направлені до Придніпровського районного суду м. Черкаси, їх розгляд призначено на 24.04.2026 року о 08.50 год. за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, справа 711/3214/26; за ст. 173-8 ч.2 КУпАП, справа N? 7113681/26; за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, справа N? 711/3683/26. Також відповідно Висновку судово-медичного експерта N? 02-01/236 від 07.04.2026 року в Заявника ОСОБА_1 були діагностовано легкі тілесні ушкодження, а саме крововилив м`яких тканин лівого передпліччя, який виник від дії тупого предмета, а саме зі слів ОСОБА_1 від удару ногою в ліву руку його дружиною. Все вищенаведене дає обґрунтовані підстави, що подальше спільне життя є неможливим та несе реальну небезпеку для життя та здоров`я заявника. Своїми діями ОСОБА_2 постійно здійснює щодо заявника психологічний тиск, висловлюючи образи та погрози, застосовуючи фізичне насильство, що підтверджується цілим рядом доказів. Кожен напад ОСОБА_2 на заявника відображається на психологічному стані дітей, так як вони стають дратівливими, перебувають в пригніченому стані, бояться кожного стороннього руху. Після винесення неодноразових термінових заборонних приписів дружина своєї поведінки не змінила, продовжує систематично застосовувати психологічне насильство до заявника. В теперішній час після набрання рішення про розірвання шлюбу заявник не бажає подальшого продовження будь-якого спілкування з ОСОБА_2 , за адресою заявника вона не прописана і дане майно не належить їй на праві власності. ОСОБА_2 має свою квартиру, в якій офіційно зареєстрована. Вищенаведене свідчить, що є висока вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 відносно заявника, а також настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, такі ризики є реальними та підтверджуються доказами, а тому заявник для захисту себе від кривдниці змушений звертатися до суду із заявою про видачу стосовно ОСОБА_2 обмежувального припису строком на 6 місяців.

Просить суд ухвалити рішення, яким видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_1 , строком на б місяців, заборонити останній: перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКІ НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з ним, в тому числі вести телефонні переговори або контактувати з ним через інші засоби зв`язку, як особисто, так і через сторонніх осіб; наближатися на 200 метрів до місця його перебування в місцях частих відвідувань, а саме: школах, магазинах, інших торгівельних закладах, комунальних і медичних установах та громадському транспорті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Трюхан В.Г. просили задоволити заяву. Пояснили, що сторони перебували у шлюбі, наразі шлюб розірваний рішенням суду, законної сили рішення не набрало. ОСОБА_2 постійно погрожує заявнику вбивством, загрожує життю, провокує його, ображає, висловлюється нецензурною лексикою, це все вважає насиллям щодо нього. Заявник пригадує випадок 2025 року, коли ОСОБА_2 , перебуваючи у нетверезому стані, взяла ніж та замахнулась на заявника, між ними тоді став син. Заперечує факт перебування на обліку у ЧОПНД та надав суду для огляду довідку з диспансеру. Свідками конфліктів, образ заявника є їх спільні діти. Під час перерви у судовому засіданні ОСОБА_2 здійснила удар заявникові в обличчя, наслідком є синець. Частка у квартирі належить заявникові (2/3), ОСОБА_2 має своє майно - квартиру, там зареєстрована вона та їх діти. Заявник не бажає, щоб ОСОБА_2 та її мати проживала в його квартирі взагалі та через постійні скандали та образи. Конфлікти призводять до викликів поліції та отримання заборонних приписів. Додав, що є інвалідом 3 групи, працює неофіційно, фінансово йому домагають діти від попереднього шлюбу.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечувала щодо задоволення заяви, повідомила, що її консультує адвокат поза межами судового засідання, одночасно вона звернулась за допомогою до державного адвоката – їй пообіцяли визначити адвоката протягом певного часу, наразі вона не заперечує щодо розгляду заяви щодо видання обмежувального припису за відсутності адвоката. Повідомила, що заявник сам провокує конфлікт та потім вмикає камеру, фіксує усе. Це все викликає у неї агресію. Не заперечує того, що діти є свідками конфліктів, образ та сварок, діти це зупиняють. Усі покази заявника є неправдивими, вона також зазнає насилля – ОСОБА_1 її душив, ображав, психологічно «давив». Повідомила, що заявник є іншою людиною, ніж та, за яку вона виходила заміж. Додала, що отримавши консультацію адвоката дізналась, що має право на 1/6 у квартирі, в якій наразі і проживає з дітьми та своєю матір`ю, пояснити такі висновки не може, документів щодо цього не має. Повідомила, що офіційно не працює.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява про видачу обмежувального припису підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 14.01.2010. На час розгляду справи шлюб розірвано згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2026 (справа № 711/2921/26).

ОСОБА_1 має частку у кв. АДРЕСА_3 на праві спільної часткової власності та зареєстрований за даною адресою з 1989 року.

ОСОБА_2 зареєстрована з 1992 року за адресою АДРЕСА_2 .

Від шлюбу мають спільних дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 .

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

В свою чергу, згідно із частиною четвертою статті 13 Конституції України держава взяла на себе зобов`язання забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності. Однак частина перша статті 63 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

З огляду на те, що найвища соціальна цінність, закріплена у статті 3 Конституції України, переважає над конституційним правом особи, передбаченим частиною четвертою статті 13 Конституції України, що відповідає загальному інтересу суспільства, допускається обмеження останнього на користь першого в межах правил, встановлених законом. Тому застосування обмежувального припису, за яким звернувся заявник, не суперечить вимогам закону в цьому аспекті.

Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявницею питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов`язаним із позитивними обов`язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розділом IV глави 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Як наголошує п.3, 6, 7, 8 ч.1, ст.1 цього Закону, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Оцінка ризиків оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»).

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Така оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (постанова Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 545/744/19).

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Статтею 350-6 ЦПК України, передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

На обґрунтування домашнього насильства заявник посилається на те, що ОСОБА_2 постійно застосовує щодо нього насильство, а саме: психологічне насильство - словесні образи, приниження, погрози фізичною розправою, залякування; фізичне насильство - нанесення побоїв; економічне насильство – чинить перешкоди у користуванні його майном.

Наданими заявником письмовими доказами підтверджується тривалий конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вказані докази самі по собі не можуть бути підставою для видачі обмежувального припису.

Водночас досліджені судом докази, заслухані пояснення учасників процесу, досліджені талони повідомлення єдиного обліку про прийняття заяви про реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 30.03.2023 про події від 24.03.2016, 29.03.2026, талони повідомлення єдиного обліку про прийняття заяви про реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 11.04.2026 про подію 04.04.20216, від 07.04.2026 про події від 05.04.2026 та 06.04.2026, від 14.04.2026 про подію від 13.04.2026 щодо вчинення насильницьких дій ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , де заявником є останній, термінові заборонні приписи від 29.03.2016, від 04.04.2016, від 13.04.20216, від 19.04.2016 видані стосовно ОСОБА_2 щодо її дій відносно ОСОБА_1 , свідчать про реальність відчуття небезпеки ОСОБА_1 , реального побоювання за спричинення шкоди своєму здоров`ю та за свою безпеку.

Так, відповідно до Висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 07.04.2026 ОСОБА_1 має легке тілесне ушкодження, яке по давності може відповідати часу, вказаному оглянутим, а саме 06.04.20216, коли у вечірній час ОСОБА_2 нанесла йому удар ногою в ліву руку.

Судом досліджені флеш-накопичувачі надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, на накопичувачі, наданому ОСОБА_1 , містяться відео записи, які за клопотання заявника досліджені частково (260413_205622, 260411_233031), з яких убачається, що ОСОБА_1 просить ОСОБА_2 та її матір виїхати з його квартири, ОСОБА_2 голосно виражається нецензурною лексикою та відмовляється залишити квартиру. При цьому називаючи заявника серед іншого «шизофреником», «тварь» та іншими образливими нецензурними словосполученнями, висловлює погрози вбивством, помстою, побиттям його іншими особами, також чути голоси дитини, яка декілька раз просить ОСОБА_2 припинити образи та «замовчати».

Флеш-накопичувач, який наданий ОСОБА_2 містить аудіо записи голосу ОСОБА_2 , яка розповідає про події 26.04.2026, фотосвітлини частини тіла людини та висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, відео із зображенням ОСОБА_2 у домашній обстановці. Інші файли, за інформацією ОСОБА_2 , стосуються подій 2024 року.

Враховуючи те, що між заявником та заінтересованою особою розірваний шлюб та припинені шлюбні відносини, ОСОБА_2 продовжує вчиняти домашнє насильство по відношенню до ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про високий рівень вірогідності чергового вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту, до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис.

Суд оцінив умотивованість та обґрунтованість поданої заявником заяви про видачу судом обмежувального припису на предмет її доказового підтвердження належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Також суд виходить з того, що є обґрунтовано доведеним факт вчинення заінтересованою особою відносно заявника систематичного домашнього насильства, про що свідчить, у тому числі, рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.02.2024 (справа № 711/775/24) щодо видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 .

На думку суду, обмежувальні заходи нададуть змогу запобігти домашньому насильству з боку заінтересованої особи, яка шляхом спілкування із заявником особисто, у присутності неповнолітніх дітей та своєї матері, чинить відносно нього домашнє насильство різного характеру.

Вжиті ж заявником розумні заходи для захисту, а саме звернення до правоохоронних органів, не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Слід також урахувати те, що ОСОБА_2 проживає у квартирі, частка якої належить ОСОБА_1 , останній згоду на проживання їй не надає, насилля триває за присутності двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання у власній квартирі, тому обмежувальний припис в частині заборони перебування ОСОБА_2 у місці проживання ОСОБА_1 та заборони наближатись до його місця проживання ближче ніж на 200 метрів - підлягає до задоволення.

При цьому, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

У постанові від 10 лютого 2021 року (справа № 761/49109/19) Верховний Суд наголосив, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Наявність чи відсутність ризиків у поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №756/3859/19), а отже, для видачі обмежувального припису не достатньо встановлення самого лише факту домашнього насильства, необхідно встановити наявність ризиків його продовження у майбутньому.

На думку суду видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника від домашнього насильства та буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, є співмірними та пропорційними допущеним останнім часом відносно заявниці діянням.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню.

В силу ч. 3ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст. 259, 294, главою 13 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

В И Р І Ш И В :

задоволити заяву про видачу обмежувального припису частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , проживаючої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Встановити захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , проживаючої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та покласти на неї обов`язки, а саме:

заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувати разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у місці його проживання за адресою АДРЕСА_1 строком на 2 (два) місяці;

заборонити наближатись ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відстань меншу ніж 200 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою АДРЕСА_1 строком на 2 (два) місяці;

заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, строком на 2 (два) місяці.

В решті вимог заяви відмовити.

Встановити строк дії обмежувального припису 2 (два) місяці.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копії рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного тексту рішення – 05.05.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька