Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №711/1510/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/1510/26

Номер провадження 3/711/502/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП в матеріалах справі відсутній,

до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 286568 - 16.02.2026 о 21.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 встановила камери відеоспостереження в помешканні, так як спільно проживає зі своїм рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даною адресою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 286569 - 16.02.2026 о 21.20 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 у присутності малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється донькою рідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом за адресою: АДРЕСА_1 , встановила камери відеоспостереження, чим завдала шкоду психологічному здоров`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.3 ст.173-2 КУпАП.

В судовому засіданні особа стосовно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнала. Пояснила, що заявник – це її рідний брат, з яким вони проживають сумісно в кв. АДРЕСА_3 . Вони мають неприязні стосунки, неодноразово судилися. Наразі у них триває розгляд справи стосовно розподілу квартири, через що виникають конфлікти з будь-яких причин. Щодо обставин вказаних в протоколах пояснила, що камери відеоспостереження в їх з квартирі стоять з 2023 року. Проте саме в той день, викликала поліцію вона, щоб зафіксувати факт того, що вовна проти встановлення камер, які того дня намагався встановити її брат ОСОБА_1 навпроти туалету, і ванної кімнати, оскільки вважає це неприйнятним, через те, що ці зони підвищеної приватності, а тому там взагалі не може бути ніяких камер. Поліція приїхала, виписала протокол на брата та на неї, оскільки брат почав скаржитися на те, що вона також поставила камери в коридорі та на кухні, чим нібито порушила його особисті права і права його доньки ОСОБА_3 . Племінниці ОСОБА_4 в цей час там взагалі не було. З огляду на викладене, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративних правопорушень зазначених в протоколах.

В судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 , в присутності законного представника – батька ОСОБА_1 , надала суду пояснення, що ОСОБА_1 – це її рідна тітка, з якою вони разом проживають в чотирьох кімнатній квартирі. В цій квартирі з 2023 року стоїть дві камери, одна їх, інша тітчина. Їх камера спрямована на вхідні двері їх кімнати. Але їй не приємно те, що і тітка встановила камеру, яка також направлена на їх кімнату. Вважає це неприпустимим, так як в той час, як в їх кімнату відчиняться двері, одразу стає видно її ліжко, оскільки воно розташоване біля входу, що порушує її особисті кордони. Крім того, двері можуть відчинитися і в той час, як в кімнаті хтось переодягається, а тому це порушує її приватний простір.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що особа стосовно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення це його рідна сестра, з якою у них постійні конфлікти через розподіл квартири. Наразі триває судовий процес, щодо розподілу спадщини їх померлого брата, тому вони ніяк не можуть розділити належну їм квартиру та розміняти її. З самого початку він був проти встановлення будь-яких камер в квартирі. Проте сестра ще в 2023 році встановила камеру навпроти входу до його кімнати. Вважає, що таким чином сестра ОСОБА_1 порушує його приватне життя. Щодо факту вказаного в протоколах, то він дійсно 16.02.2026 встановлював камери, які були спрямовані на прохід до третьої кімнати. Підставою їх встановлення стали погрози з боку сестри та її співмешканця, які він сприймає, як реальні. Він військовий, в зв`язку з чим часто виїжджає на завдання, через що відсутній вдома, тому вважає встановлення камер доречним. Конфлікти з сестрою виникають з будь-якої причини. Наприклад остання не дозволяє користуватися спільними побутовими приладами, такими як газ, який наразі відрізаний, оскільки вона, як власник особового рахунку вирішила, що газ в квартирі непотрібен, а він не може самостійно його під`єднати. 16.02.2026 працівниками поліції протокол за камеру було складено і на нього, проте суд його закрив за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи стосовно якої складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , потерпілих осіб неповнолітньої ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали провадження, приходжу до наступного:

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого

Частина 2 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, під домашнім насильством слід вважати будь-які діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, а фізичне насильство є формою домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У відповідності до ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється в тому числі і на осіб, які спільно проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 286568 та ВАД № 286569 ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП, а саме за те, що вона 16.02.2026 о 21.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , встановила камери відеоспостереження в помешканні, так як спільно проживає зі своїм рідним братом ОСОБА_1 та неповнолітньою ОСОБА_5 , чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, саме в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Таким чином обов`язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 вчинила будь-які дії (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілому та його неповнолітній доньці, чим вчинила домашнє насильство, на підтвердження чого, суду було надано: термінові заборонні приписи стосовно ОСОБА_1 , форма оцінки вчинення домашнього насильства, рапорти працівників поліції.

В ході судового розгляду справи встановлено, що особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 є сестрою заявника ОСОБА_1 , та тіткою неповнолітній ОСОБА_4 . Вони всі разом проживають в одній квартирі та між ними існують тривалі неприязні стосунки, які носять особистий характер. Неприязні стосунки пов`язані з тим, що останні мають спірний розподіл майна (квартири в якій вони проживають), який проводився через суд, через що між вказаними особами виникають постійні конфліктні ситуації.

Крім того, ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи категорично заперечила проти вчинення нею будь-яких протиправних дій стосовно своїх брата та племінниці, які проживають з нею спільно в одній квартирі. Натомість зазначили, що стосовно брата 16.02.2026 також складено протокол про адміністративне правопорушення за аналогічне правопорушення, а саме встановлення камер відеоспостереження в квартирі.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Інших доказів суду не надано.

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаних порушень, а тому відсутня складова адміністративних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.173-2 ч.1,2, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: В. М. Олійник