Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №569/22045/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22045/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий зміст позовних вимог.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 звернувся представник ОСОБА_1 адвокат Остапчук Борис Петрович, в якій просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після розірвання шлюбу спільна неповнолітня донька проживає разом із нею та перебуває повністю на її утриманні, тоді як відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям, станом здоров`я та навчанням, не забезпечує належних умов для її розвитку та здобуття освіти. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, аліменти, присуджені судовим наказом, систематично не сплачує, у зв`язку з чим утворилась значна заборгованість, а до нього застосовано заходи примусового виконання та обмеження, передбачені законодавством. Позивач вказує, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, веде спосіб життя, який свідчить про відсутність належної турботи про дитину, а також не виключає можливості пред`явлення ним у майбутньому вимог про утримання за рахунок дитини, попри невиконання власних обов`язків як батька. На підтвердження зазначених обставин посилається на письмові докази та показання свідків і, враховуючи вимоги сімейного законодавства, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 жовтня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України 24 жовтня 2025 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь № 5688/11728 з ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області щодо реєстрації місця проживання відповідача. ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 23)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 24-25)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 51-52)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.

Від Виконавчого комітету органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшов Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . (а.с. 42-44)

Від Виконавчого комітету органу опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, висновок органу опіки та піклування підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 34-35, 39-40, 55-56, 63-64) У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відповідач ознайомився із позовною заявою з додатками 13 січня 2026 року, що підтверджується розпискою у матеріалах справ, однак, відзиву із запереченнями на позовну заяву не надав.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який у подальшому було розірвано у встановленому законом порядку. Від зазначеного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент розгляду справи є неповнолітньою, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 8)

Після розірвання шлюбу між позивачем і відповідачем (рішення Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/22822/18) дитина постійно проживає разом із матір`ю (позивачкою), перебуває на її повному матеріальному забезпеченні та вихованні.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач з моменту розірвання шлюбу фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини. Зокрема, він не бере участі у вихованні доньки, не спілкується з нею, не підтримує жодних особистих контактів, не цікавиться її життям, станом здоров`я, умовами проживання та навчання. Відповідач не відвідує дитину ні за місцем її проживання, ні у навчальному закладі, не виявляє ініціативи до відновлення стосунків та не вживає жодних заходів для участі у її вихованні.

Також судом встановлено, що відповідач не виконує обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

Згідно з судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2020 року у справі № 569/9710/20, з відповідача стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання доньки у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 9)

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений судовий наказ відповідачем належним чином не виконується. Виконавче провадження перебуває на виконанні у державній виконавчій службі, проте аліменти систематично не сплачуються.

Станом на 15 травня 2025 року за відповідачем обліковувалась значна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 153 552,92 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні № 63024377 від 15.05.2025. (а.с. 10-11)

У зв`язку з невиконанням обов`язку щодо сплати аліментів до відповідача застосовувалися заходи примусового виконання, зокрема: 06.07.2021 встановлено тимчасові обмеження у праві виїзду за межі України, праві керування транспортними засобами, праві користування зброєю та праві полювання, що підтверджується копіями постанов державного виконавця. (а.с. 12-15)

Позивачка зверталася до суду з позовом про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, що додатково свідчить про систематичне ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини. (а.с. 18-19)

Крім того, позивачкою надано копію позовної заяви, яка підтверджує, що відповідач звертався до суду про стягнення аліментів з повнолітньої доньки від попереднього шлюбу на своє утримання як батька повнолітньої дитини. (а.с. 16-17)

З наданих пояснень позивачки та письмових доказів, судом встановлено, що відповідач не лише не забезпечує матеріальні потреби дитини, але й повністю ігнорує виконання своїх моральних та виховних обов`язків як батька. Він не підтримує з дитиною жодного зв`язку, не володіє інформацією про її життя та розвиток, що свідчить про відсутність реального інтересу до дитини.

Судом встановлено, що орган опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради надав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із висновку вбачається, що після розірвання шлюбу між батьками дитина проживає разом із матір`ю, яка забезпечує належні умови для її проживання, виховання та навчання. Водночас відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та не надає матеріальної допомоги. Встановлено також наявність значної заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про систематичне ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання дитини. Органом опіки та піклування враховано думку неповнолітньої, яка досягла 17 років, підтримує позов матері та не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав. За результатами розгляду матеріалів справи комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що суперечить інтересам дитини.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач свідомо та тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків як щодо виховання дитини, так і щодо її матеріального забезпечення, що підтверджується належними та допустимими доказами.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402 від 26.04.2001).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд у постановах від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18, від 06 серпня 2025 року в справі № 514/1346/16-ц наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Слід зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку, а саме виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки мати або батько маючи реальну можливість виконати такий обов`язок не вчиняють відповідних дій. Суд дійшов висновку, що відповідач, за відсутності у нього для цього будь-яких об`єктивних причин, перешкод чи труднощів, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

З письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, тривалий час не бере участі у вихованні дитини, не підтримує з нею жодних особистих контактів, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням та розвитком, не відвідує її за місцем проживання чи навчання та не вживає жодних заходів для налагодження відносин. Така поведінка відповідача має триваючий характер, оскільки протягом багатьох років (понад 6 років) відповідач не зустрічався з донькою, не намагався побачитися, взяти участь в її вихованні або ж утриманні.

Крім того, відповідач систематично ухиляється від виконання обов`язку щодо матеріального утримання дитини, що підтверджується наявністю значної заборгованості зі сплати аліментів та застосуванням до нього заходів примусового виконання. Добровільної матеріальної допомоги на користь дитини він не надає.

Судом також встановлено, що позивачка не чинить перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною, а відтак відсутність участі батька у житті доньки є наслідком його власної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

При цьому відповідач, будучи обізнаним про існування дитини, її місце проживання та потреби, не виявляє жодної ініціативи щодо участі у її вихованні та утриманні, що свідчить про його байдуже ставлення до дитини.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування, а також думку самої неповнолітньої, яка не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав, що у сукупності підтверджує відсутність реального сімейного зв`язку між відповідачем та дитиною.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№ 2) від 27.11.1992) вказує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В іншій справі Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008) зазначає, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Оцінивши всі докази у їх сукупності, суд дійшов переконання, що у даному випадку наявні передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав як такого, що ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, а застосування менш суворих заходів впливу не призвело та об`єктивно не може призвести до зміни її поведінки.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення стабільності правового статусу дитини, створення передумов для її подальшого влаштування у сімейні форми виховання та реалізації права на належне сімейне середовище, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Також суд роз`яснює ОСОБА_2 , що згідно ч. 1 ст. 169 СК України, він як батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 164, 166, СК України, статтями 12, 76, 81, 83, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 45, м. Рівне, 33013, ЄДРПОУ 25675397.

Повне судове рішення складене та підписане 05 травня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА