Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №932/3787/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2026 року м. Дніпросправа № 932/3787/25 (суддя Цитульський В.І., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у справі №932/3787/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 31 березня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому, просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №268 від 21.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки у 2007 році він був виключений з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що станом на 05.10.2007 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 не досяг граничного віку перебування у резерві (40 років) так і станом на день винесення оскаржуваної постанови не досяг граничного віку перебування у резерві (60 років).

Отже позивач був зобов`язаний перебувати на військовому обліку та уточнити свої облікові дані до 18.07.2024.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що позивач перебував на військовому обліку, як військовослужбовець запасу (рядового складу) та відносився до першого розряду. Враховуючи це та положення ч.2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач досяг граничного віку перебування на військовому обліку станом на 05.10.2007 року.

Крім того, вважає, що 21.03.2025 року він не перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 14 березня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №268 відносно ОСОБА_1 , щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що полягає у не оновленні (уточненні) адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти протягом 60 днів (з 18.05.2024 по 17.07.2024) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В цьому протоколі позивач зазначив у графі пояснення, що не оновлював дані, тому що був виключений з військового обліку у 2007 році.

21 березня 2025 року на підставі складеного протоколу ухвалено Постанову №268 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення з накладенням на нього штрафу у розмірі 17 000 грн.

У постанові вказано про порушення позивачем ч.1 абзацу 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», п.1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У воєнному білеті серії НО №4894801 міститься запис про зняття ОСОБА_1 з обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 05.11.2007.

Згідно з довідкою до акта МСЕК серії 12ААБ №848782 ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з причиною: трудове каліцтво, безстроково.

Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 3 п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Законом України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи у військовому квитку позивача міститься запис про зняття його з обліку, а не про виключення.

Крім того, згідно з даними відповідача ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку.

Отже враховуючи зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач перебував на військовому обліку, а тому повинен був уточнити свої облікові дані до 18.07.2024, проте не вчинив зазначених дій.

Щодо доводів позивача про виключення його з військового обліку 05.10.2007 у зв`язку із досягненням граничного віку перебування у резерві, слід зазначити наступне.

Так у військовому квітку позивача міститься запис про зняття його 05.10.2007 року з обліку.

Проте, зняття з обліку, це тимчасова процедура (зміна місця проживання, тимчасова непридатність), що вимагає постановки на облік в іншому місці, тоді як виключення — остаточне звільнення від військового обов`язку (непридатність, граничний вік, громадянство). Зняті особи залишаються військовозобов`язаними, а виключені — втрачають цей статус.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи позивача про те, що він не перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний, оскільки наявність зазначених обставин не підтверджується належними та допустимими доказами, що свідчать виключення позивача з військового обліку.

Бездіяльність відповідача щодо не зняття позивача з військового обліку не оскаржувалась, та протиправною не визнавалась і це не є предметом спору у цій справі.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що позивач допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, та в його діях наявний складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Отже враховуючи зазначені норми права та обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оскарженого рішення відповідача та відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зазначений обов`язок відповідач виконав.

Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у справі №932/3787/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва