Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №366/2678/25 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2678/25

Провадження № 2-о/366/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Іванківський районний суд Київської області,

в складі головуючого - судді Гончарука О.П.

присяжних Клименок С.І., Лугині Н.Д.,

з участю секретаря Іванової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання у порядку окремого провадження, розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харитончук Євгенія Валеріївна, заінтересована особа: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання фізичної особи недієздатною, та встановлення опіки над нею,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2026 року заявниця ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Харитончук Є.В., звернулась до Іванківського районного суду Київської області із заявою, в якій просить визнати її сина ОСОБА_2 недієздатним, встановити над ним опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог, заявниця посилається на те, що має сина – ОСОБА_2 . Він є інвалідом з дитинства, та з народження страждає на захворювання: дитячий церебральний параліч, гіперкінетична форма з вираженим тетрапарезом, затримкою психомовленнєвого розвитку.

Унаслідок наявних у ОСОБА_2 захворювань про які зазначено вище, він не може висловлювати свої думки, бо не розмовляє, не може одягнутись, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому, що свідчить про те, що він не здатний усвідомлювати вчинення своїх дій та керувати ними.

Заявниця ОСОБА_1 проживає спільно зі своїм сином в домоволодінні, яке належить їй та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 Саме вона здійснює за ним догляд, оскільки самостійно обслуговувати він себе не в змозі. Інших членів сім`ї, які б могли здійснювати такий догляд, або бути опікуном, у випадку визнання її недієздатною - немає.

За таких обставин, станом на момент звернення із даною заявою до суду, виникла необхідність у вирішенні питання про визнання сина заявниці – ОСОБА_2 недієздатним та встановити над ним опіку, що можливо вирішити лише шляхом звернення до суду.

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати у порядку окремого провадження та призначено судову психіатричну експертизу для визначення психічного стану здоров`я ОСОБА_2 ; провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

11.12.2025 року після проведення експертизи провадження по справі було поновлено та призначено судове засідання.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Харитончук Є.В. не з`явились, при цьому, останні звернулись до суду з письмовими заявами про розгляд справи без їх участі, вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області у судове засідання не з`явився, 18.02.2026 року звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника селищної ради, просять ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 30 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 40 Цивільного кодексу України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно з статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до частини першої статті 298 Цивільного процесуального кодексу України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово психіатричну експертизу.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане виконкомом Млачівської сільської ради Поліського району Київської області 20.03.2007 року. Батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

З народження, ОСОБА_2 встановлено діагноз: дитячий церебральний параліч, подвійна геміплегія, виражена затримки психічного та мовленнєвого розвитку, що підтверджується наступними документами, копії яких додано до позовної заяви: витягом медичним висновком Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи МОЗ України від 26.09.2008 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №390 від 15.02.2008 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №390 від 14.03.2008 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №2542 від 17.11.2009 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №733 від 24.03.2010 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №491 від 17.03.2011 року; витягом історії хвороби ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» №272 від 19.02.2013 року; випискою з медичної картки хворого ТОВ Центр реабілітації дитини «Вікторія» від 30.09.2020 року; випискою з медичної картки хворого ТОВ Центр реабілітації дитини «Вікторія» від 14.09.2023 року; медичним висновком про дитину з інвалідністю до 18 років №04 від 25.02.2023 року.

Актом обстеження житлово-побутових умов сім`ї №113, встановлено, що комісією було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 , під час якого встановлено, що ОСОБА_2 являється особою з інвалідністю з дитинства, проживає разом з матірю – ОСОБА_1 , братом ОСОБА_4 та свівмешканцем матері – ОСОБА_5 . Мати ОСОБА_1 ніде не працює, оскільки доглядає за сином інвалідом, який постійно потребує лікування та психологічної підтримки, батько – ОСОБА_3 з ними не проживає та являється офіційно розлученим з матір`ю.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №373-ц, яку було призначено на підставі ухвали Іванківського районного суду Київської області 26.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стаждає на хронічний стійкий психічний розлад – глибоку розумову відсталість, ДЦП, F 73.0 за МКХ-10. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З висновку органу опіки та піклування Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області про доцільність призначення опікуном над недієздатною особою , встановлено, що орган опіки та піклування Поліської селищної ради визнає доцільним призначення ОСОБА_1 опікуном над її сином – ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 41 Цивільного кодексу України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Аналізуючи при цьому як норми Цивільного кодексу України так і Цивільного процесуального кодексу України у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Отже, призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл. 6 Цивільного кодексу України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88 (далі Правила).

Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України та п. 1.2 Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У відповідності до приписів статті 67 Цивільного кодексу України та Розділу 4 Правил опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Що стосується тлумачення поняття «близькі родичі», то виходячи з вимог ЦК України, СК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов`язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 являється матір`ю особи, питання щодо визнання якої недієздатним вирішується – ОСОБА_2 .

В силу частини першої статті 300 Цивільного процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Заявницею доведено суду, що її син – ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад, який позбавляє його здатності до розуміння значення своїх дій та їх наслідків, а тому суд приходить до висновку, про доцільність визнання його недієздатним.

Визнаючи ОСОБА_2 недієздатною, суд вважає за необхідне призначити їй опікуна, заявника по справі, ОСОБА_1 , який проживає з нею, фактично здійснює за нею догляд та її утримує.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 55,58,60,63,64 ЦК України, статтями 265,268,295-300 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Харитончук Євгенія Валеріївна, заінтересована особа: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Поліської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання фізичної особи недієздатною, та встановлення опіки над нею - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) – недієздатним.

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РОНКПП: НОМЕР_3 ).

На підставі ч.6 ст.300 ЦПК України встановити строк дії даного рішення протягом двох років.

Згідно ч.7 ст.300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення Іванківського районного суду Київської області подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: Гончарук О.П.

Присяжні: Клименок С.І.,

Лугиня Н.Д.