Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №357/4658/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4658/26

3/357/1976/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю прокурора – Шлапацького О.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Біла Церква протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) № 4580 від 20 березня 2026 року, № 4581 від 20 березня 2026 року, № 4582 від 20 березня 2026 року, № 4583 від 20 березня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: НОМЕР_1 , працюючого лікарем у ФОП «Доктор-Девід», раніше на посаді завідувача сектору перевірки обґрунтованості видачі листів непрацездатності Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи посадовою особою державного органу, а саме завідувачем сектору Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (дала - Закон), та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу XIII Закону, несвоєчасно 27 лютого 2026 року, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Окрім цього, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою державного органу, а саме завідувачем сектору Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу XIII Закону, несвоєчасно 31 січня 2025 року, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Також, ОСОБА_1 , будучи по 10 лютого 2023 року посадовою особою державного органу, а саме завідувачем сектору Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу XIII Закону, несвоєчасно 05 грудня 2025 року, без поважних причин, подав декларацію при звільненні, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи по 10 лютого 2023 року посадовою особою державного органу, а саме завідувачем сектору Білоцерківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Київській області, являючись суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, згідно з пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 2-7 розділу XIII Закону, несвоєчасно 27 лютого 2026 року, без поважних причин, подав декларацію після звільнення за 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У ході розгляду, ОСОБА_1 вину визнав частково.

Пояснив, що обставин установлених в протоколі не оспорює, однак був частково ознайомлений з вимогами Закону та про обов`язок подання Декларацій не знав, оскільки його ніхто про це не повідомляв.

Разом з цим він звільнився під час відтермінування декларування і про відновлення обов`язку декларування також не знав.

Зауважив, що з 10 лютого 2009 року по 24 липня 2017 року працював лікарем експертом - головним спеціалістом відділу ЕТН та якості медичних послуг виконавчої дирекції Київського обласного відділення ФСС з ТВП, з 04 вересня 2017 року по 10 лютого 2023 року - лікарем експертом, завідувачем сектору з організації медичної реабілітації та завідувачем сектору перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Білоцерківського відділення Фонду соціального страхування України у Київській області.

Звільнився за власним бажанням 10 лютого 2023 року, а саме до реорганізації в квітні 2023 року, коли Фонд соціального страхування України був об`єднаний з Пенсійним фондом України.

Жодна з його посад не відносилась до державної служби, тому за весь час роботи від нього не вимагалось подання Декларацій.

При звільнені за власним бажанням 10 лютого 2023 року, адміністрація Фонду соціального страхування не надала йому інформації про необхідність подання Декларацій, хоча в обласному відділенні Фонду у Київській області працював відділ запобігання корупції.

12 січня 2025 року в поштовому відділенні «Укрпошти» він отримав лист з НАЗК, в якому йому було вказано, що необхідно подати щорічну Декларацію за 2022 рік, яку подав 31 січня 2025 року.

24 листопада 2025 року він отримав на свою особисту електронну скриньку лист НАЗК, в якому йому було вказано про необхідність подання: «Декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями при звільненні за 2023 рік», яку він подав 05 грудня 2025 року.

Щодо подання щорічних Декларацій за 2021 та 2023 роки він дізнався в грудні 2025 року, коли отримав пропозицію Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо працевлаштування у Відділ перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності на посаду головного спеціаліста.

Декларації за 2021 та 2023 роки подав 27 лютого 2026 року

Вважає, що він допустив порушення несвідомо, тому що керівництво Фонду соціального страхування України у Київській області, а саме відділ запобігання корупції, не інформував його про подання Декларацій.

Він не подавав Декларації з 2021 по 2023 роки через необізнанність та ненавмисно.

Враховуючи йому пенсійний вік та інвалідність III групи просив застосовувати ст. 22 КУпАП.

Прокурор Шлапацький О.В. в судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення підтримав, наполягав на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в нижній межі санкції статті.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, -

тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до примітки ст. 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування..

Частиною 1 ст. 45 Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»- «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону, НАЗК з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Нормативно- правові акти НАЗК підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, що зазначено у ч. 5 ст. 12 Закону.

Відповідно до підпункту пп. 1 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23 липня 2021 року №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 липня 2021 року за №987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону №1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або війни» від 03 березня 2022 року установлено, що фізичні особи, фізичні особи-підприємці, юридичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи. Також у період воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюється.

Абзацом 4 п. 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Відповідно до даних офіційного веб-сайту Верховної Ради України Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12 жовтня 2023 року.

Абзацом 1 частини 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, з 12 жовтня 2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування^ відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Так, наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 28 березня 2019 року № 132-к ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року переведено на посаду Завідувача сектору Білоцерківського ВУВД ФСС.

Відповідно до розділу 1 «Загальні положення» статуту Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) затвердженого постановою правління Фонду від 03 квітня 2015 року № 8, його створено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із статутом.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, символіку, яка затверджується його правлінням. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Згідно з розділом 2 «Основні завдання і функції фонду» статуту Фонду, основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування. Надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг. Здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності, інше згідно статуту.

Підпунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону визначено, що посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим є суб`єктами на яких поширюється дія Закону.

Визначення поняття «посадові особи» та «службові особи» в рамках підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону наведено у пункті 25 розділі II Роз`яснень щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13 листопада 2023 року № 4 викладених у «Базі знань» на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство).

Так, під «посадовими та службовими особами інших державних органів» слід розуміти працівників державних органів, які здійснюють функції представників влади або обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.

Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов`язків) відповідного працівника.

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку ното вберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Крім того, зі змісту Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» вбачається, що до представників влади належать, зокрема, працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.

Відповідно до розділу 2 «Основні завдання і функції фонду» та розділу З «Права, обов`язки та відповідальність фонду» статуту Фонду, визначаються функціональні обов`язки, права і відповідальність працівників, зокрема і завідувача сектору Білоцерківського ВУВД ФСС ОСОБА_1 .

Наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області від 03 лютого 2023 року № 46-к ОСОБА_1 10 лютого 2023 року звільнено з посади завідувача сектору Білоцерківського ВУВД ФСС.

Отже, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду завідувача сектору Білоцерківського ВУВД ФСС, діючи від імені Фонду, реалізуючи надані йому владні повноваження, що тягнуть правові наслідки, відноситься до посадових та службових осіб Фонду та являється суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

.Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 був суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону, то він повинен був подати вищевказані Декларації.

В разі, якщо цей обов`язок виконаний несвоєчасно, без поважних причин, настає адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Суддя вважає, що під поважними причинами належить розуміти такі, що об`єктивно перешкоджають виконанню обов`язку і не залежать від волі особи (тяжка хвороба, воєнні дії на території проживання, участь в бойових діях, стихійне лихо тощо).

Так, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічні декларації за 2021-2022 роки, декларацію при звільненні - не пізніше 31 січня 2024 року.

Крім цього, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію після звільнення за 2023 рік - не пізніше 31 березня 2024 року.

Суддею установлено, що відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), вищевказані обов`язкови подачі Декларацій ОСОБА_1 подано несвоєчасно без поважних причин.

Відповідно до публічно доступної інформації, оприлюдненої на офіційному сайті НАЗК (https://portal.nazk.gov.ua), щорічну декларацію за 2021 рік ОСОБА_1 подав лише 27 лютого 2026 року, декларацію за 2022 – 31 січня 2025 року, при звільненні – 05 грудня 2025 року, після звільнення за 2023 рік – 27 лютого 2026 року, тобто несвоєчасно.

Таким чином, суддя вважає, що Декларації подані ОСОБА_1 , з пропуском установленого строку.

Відповідно до послідовності дій користувача ОСОБА_1 в Реєстрі встановлено, що він у відведений законом термін для подання відповідних декларацій не заходив.

Водночас суддя зауважує, що обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону, зокрема вимог статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення».

Суддя зазначає, що досліджені письмові докази свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-6 КУпАП.

Будь-яких поважних причин невчасного їх подання ним не наведено, а суддею не установлено.

За викладених обставин, суддя вважає доведеним, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Суддя вважає, що вчиненні ОСОБА_1 адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, не можуть визнаватись малозначними, у зв`язку з тим, що вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягають на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Відповідно ст. 22 КУпАП України при малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення.

Родовим об`єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27 січня 1999 року, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15 травня 2003 року, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31 жовтня 2003 року, що ратифіковані Верховною Радою України 18 жовтня 2006 року та є обов`язковими для України.

Визнання адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи конкретні обставини справи, зокрема, доведеність того, що ОСОБА_1 без поважних причин несвоєчасно подав необхідні Декларації, суддя вважає, що такі адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією не можуть бути визнані малозначним, що виключає підстави для застосування у цій справі вимог ст. 22 КУпАП, зокрема не подача чотирьох Декрацій за встановлених обставинх кожної окремо не є малозначним.

Згідно із ч. 1 ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, зважаючи на характер вчиненого правопорушення, майновий стан ОСОБА_1 , який є працюючим пенсіонером, має інвалідність ІІІ групи, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують адміністративне стягнення та те, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, суддя вважає, що досягнення мети адміністративного стягнення, визначеного у ст. 23 КУпАП, а саме виховання винного в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею та іншими особами нових правопорушень, можливе шляхом призначення мінімального адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу, в нижній межі санкцій статті, у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Таким чином, розмір штрафу, який має сплатити ОСОБА_1 становить 50 х 17 = 850 гривень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3328 гривні.

Отже, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з правопорушника на користь держави необхідно судовий збір в розмірі 3328 х 0,2 = 665,60 грн.

Згідно із п. 6 розділу ІІІ «Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

матеріали справ про адміністративні правопорушення ЄУН 357/4658/26, 3/357/1976/26, ЄУН 357/4661/26, 3/357/1978/26, ЄУН 357/4662/26, 3/357/1979/26, ЄУН 357/4665/26, 3/357/1981/26, об`єднати в одну, присвоївши їй ЄУН 357/4658/26, 3/357/1976/26.

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно із ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути пред`явлена до виконання – протягом трьох місяців.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА