Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №440/4371/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4371/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області, у якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у не знятті арешту та заборони відчуження з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного актом опису й арешту майна АА 588580 від 05.06.2006 та постановою про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007, які винесені державним виконавцем ДВС у Красноармійському районі;

зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства України зняти арешт та заборону відчуження з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного актом опису й арешту майна АА 588580 від 05.06.2006 та постановою про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007, які винесені державним виконавцем ДВС у Красноармійському районі, виключивши з Єдиного реєстру заборон наступні відомості: Тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження : 3333002 Зареєстровано: 14.06.2006 15:39:43 за № 3333002 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька обл., Покровський р-н., м. Покровськ, м-он. Шахтарський, 24-б, НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1 Підстава обтяження : акт опису й арешту майна, АА588580, 05.06.2006, ДВС у Красноармійському районі Об`єкт обтяження: квартира, 1/3 частина, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду Заявник: ДВС у Красноармійському районі Тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження : 4387117 Зареєстровано: 23.01.2007 10:01:44 за № 4387117 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька обл., Покровський р-н., м. Покровськ, м-он. Шахтарський, 24-б, НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1 Підстава обтяження : постанова про арешт майна боржника, АА373146, 11.01.2007, ДВС у Красноармійському районі Об`єкт обтяження: квартира, 1/3 частина, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_1 , Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду Заявник: ДВС у Красноармійському районі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час вирішення питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , який належить йому на праві спільної часткової власності (додаток № 2) дізнався, що на все 1/3 квартири позивача накладено арешт, що підтверджується відомостями з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Покровський ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у листі № 18.25-36/7341 від 02.03.2026 року повідомив, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП (Спецрозділ), при здійсненні пошуку за параметрами: боржник « ОСОБА_1 » не знайдено жодної інформації. При здійсненні пошуку в АСВП (електронний архів) за зазначеними параметрами, інформації не знайдено. Станом на дату звернення до суду відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , що підтверджено результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 06.04.2026 року. Вказував, що зняття арешту з нерухомого майна у спірних відносинах за будь-яких умов є можливим виключно на підставі рішення суду, як те передбачено частиною п`ятою статті 59 Закону №1404-VIII.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у визначений судом строк такого відзиву до суду не подав.

Згідно з частиною 2 статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.02.2026, зареєстровано обтяження:

- арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження : 3333002, зареєстровано: 14.06.2006 15:39:43 за № 3333002 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька обл., Покровський р-н., м. Покровськ, НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1 м-он. Шахтарський, 24-б. Підстава обтяження: акт опису й арешту майна, АА588580, 05.06.2006, ДВС у Красноармійському районі. Об`єкт обтяження: квартира, 1/3 частина, адреса: АДРЕСА_1 Власник: ОСОБА_1 . Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду. Заявник: ДВС у Красноармійському районі;

- арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 4387117, зареєстровано: 23.01.2007 10:01:44 за № 4387117 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька обл., Покровський р-н., м. Покровськ, НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1 м-он. Шахтарський, 24-б. Підстава обтяження : постанова про арешт майна боржника, АА373146, 11.01.2007, ДВС у Красноармійському районі. Об`єкт обтяження: квартира, 1/3 частина, адреса: АДРЕСА_1 . Власник: ОСОБА_1 . Причина відсутності коду: інша причина відсутності коду Заявник: ДВС у Красноармійському районі.

На звернення позивача із заявою до відповідача щодо надання інформації щодо наявності або відсутності виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , надання повної інформації про виконавчі провадження, в рамках яких були винесені постанови про арешт майна боржника АА 588580, 05.06.2006 ДВС у Красноармійському районі та АА № 373146 від 11.01.2007 ДВС у Красноармійському районі та вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідач повідомив, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП (Спецрозділ), при здійсненні пошуку за параметрами: боржник « ОСОБА_1 » не знайдено жодної інформації. При здійсненні пошуку в АСВП (електронний архів) за зазначеними параметрами, інформації не знайдено. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровані обтяження: № 3333002 від 14.06.2006 на підставі акту опису й арешту майна, АА 588580, 05.06.2006, ДВС у Красноармійському районі, відносно ОСОБА_1 . № 4387117 від 23.01.2007 на підставі постанови про арешт майна боржника, АА 373146, 11.01.2007, ДВС у Красноармійському районі, відносно боржника ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним, надати чи спростувати сплату заборгованості божником неможливо. Ураховуючи зазначене, надати будь-яку інформацію не уявляється можливим. Також було зазначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини зазначено у п. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх іншщих випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вважаючи порушеними його права, позивач звернувся за захистом до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (втратив чинність, але діяв на момент відкриття виконавчого провадження).

Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Частиною першою статті 50 Закону №606-XIV було встановлено, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 60 Закону №606-XIV Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У зв`язку з наявністю постанови про арешт майна позивача, останній обмежений в праві розпорядження цим майном.

Водночас, згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент вирішення даної справи) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Статтею 59 Закону №1404-VIII передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як зазначив відповідач у своєму листі від 02.03.2026 на звернення позивача, за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП (Спецрозділ), при здійсненні пошуку за параметрами: боржник « ОСОБА_1 » не знайдено жодної інформації. При здійсненні пошуку в АСВП (електронний архів) за зазначеними параметрами, інформації не знайдено. Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровані обтяження: № 3333002 від 14.06.2006 на підставі акту опису й арешту майна, АА 588580, 05.06.2006, ДВС у Красноармійському районі, відносно ОСОБА_1 , № 4387117 від 23.01.2007 на підставі постанови про арешт майна боржника, АА 373146, 11.01.2007, ДВС у Красноармійському районі, відносно боржника ОСОБА_1 .

Разом з тим, наявність арешту, накладеного на підставі акту опису й арешту майна ДВС у Красноармійському районі АА 588580 від 05.06.2006 та на підставі постанови ДВС у Красноармійському районі про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007 на майно яке належить ОСОБА_1 , порушує права позивача на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містить Цивільний кодекс України.

Так, згідно з частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного на майно позивача арешту, згідно акту опису й арешту майна ДВС у Красноармійському районі АА 588580 від 05.06.2006 та постанови ДВС у Красноармійському районі про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007, то позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, що накладений на підставі акту опису й арешту майна ДВС у Красноармійському районі АА 588580 від 05.06.2006 та на підставі постанови ДВС у Красноармійському районі про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007 на майно, яке належить ОСОБА_1 .

Щодо позову в частині визнання протиправною бездіяльності Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягає у не знятті арешту та заборони відчуження з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного актом опису й арешту майна АА 588580 від 05.06.2006 та постановою про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007, які винесені державним виконавцем ДВС у Красноармійському районі, то суд вказує на таке.

Порядок зняття арешту з майна регламентовано статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з частиною другою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п`ята статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документу стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених із боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів із дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Підстави зняття арешту з майна боржника також визначено пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.

Так, постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;

при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21).

В спірному випадку судом не встановлено перелічених вище умов, за яких державний виконавець вправі самостійно зняти арешт з майна боржника, а тому в суду відсутні підстави для висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо незняття арешту з майна позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ) до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Степана Бовкуна, 7, м. Покровськ, Донецька область, 85301, адреса для листування: вул. Поштова, б. 6, а/с 7,м. Чернівці, 20901) про визнання протиправною бехдіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, що накладений на підставі акту опису й арешту майна ДВС у Красноармійському районі АА 588580 від 05.06.2006 та на підставі постанови ДВС у Красноармійському районі про арешт майна боржника АА 373146 від 11.01.2007 на майно, яке належить ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва