Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №420/32581/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32581/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20090219-02742 (скорочено УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати протиправними дії Державної міграційної служби України (відповідь №Т-7599-25/6.1/5230-25 від 20.08.2025) щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі 20090219-02742 (скорочено УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Державну міграційну службу України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20090219-02742 (скорочено - УНЗР) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- визнати протиправними дії Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5149- 142/5149.1-25 від 30.07.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 2009 р.н. У зв`язку з необхідністю оформлення та отримання паспорта громадянина України у формі книжечки вони неодноразово звертались до територіального підрозділу міграційної служби з приводу знищення унікального номеру запису в реєстрі, а також з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Однак, їм було відмовлено.

Позивач вказує, що зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою КМУ № 353 є чинною. При цьому, заборони щодо видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки немає.

Ухвалою від 30.09.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

10.10.2025 року до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час подання відповідної заяви-анкети ОСОБА_1 як законним представником було надано згоду на отримання від цифрованих відбитків пальців рук дитини та внесено їх до безконтактного електронного носія. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від законного представника ОСОБА_1 не надходило, особи не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії щодо неї здійснювалися на добровільній основі. Крім того, стаття 8 Закону встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру. Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про ОСОБА_2 була отримана з її дозволу та дозволу її законного представника ОСОБА_1 і без порушень вимог Закону України «Про захист персональних даних» та с достовірною, відсутні підстави для визнання протиправними дій ГУ ДМС в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до ЄДДР персональних даних та присвоєння УНЗР № 20090219-02742 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подана ОСОБА_2 заява, яка надана до позовної заяви, за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, до заяви не долучено законодавчо встановлених документів, що є передумовою для розгляду питання щодо оформлення та видачі паспорта у формі паспортної книжечки.

10.10.2025 року до суду від Державної міграційної служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що використання позивачем раніше паспортів громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, при виготовленні яких було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно УНЗР, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта у вигляді ID картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне життя.

20.10.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що оскільки її дитина та вона не надали з дотриманням ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» зрозумілу та однозначну згоду на збір та обробку персональних даних, і персональні дані дитини все ж таки було внесено до Єдиного Державного демографічного реєстру та їй присвоєно персональний номер УНЗР, тому обробка персональних даних таким чином здійснена з порушенням закону, а всі дії співробітників ГУ ДМС України в Одеській області щодо збору персональних даних моєї дитини, присвоєння їй УНЗР не відповідають його вимогам. Підтвердженням порушень є недодержання і ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», її або дитину не було поінформовано про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, який би відповідав цілям такої обробки, про володільця (розпорядника) персональних даних, їх місцезнаходження, відкритість і прозорість при цьому була відсутня. При обробці персональних даних співробітниками міграційної служби повинні враховуватись як положення Закону України №5492-VI, так і положення Закону України «Про захист персональних даних». Всі закони, якими передбачено механізм отримання, обробки персональних даних, повинні відповідати вимогам Закону України «Про захист персональних даних». Відсутність механізмів знищення (видалення) персональних даних у Закону України №5492-VI автоматично не означає неможливість їх знищення (видалення), оскільки право на відкликання згоди на збір та обробку персональних даних передбачено Законом України «Про захист персональних даних».

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07.03.2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

16.03.2018 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , строк дії – 16.03.2022.

Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20090219-02742.

15.06.2022 року ОСОБА_1 повторно в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

17.06.2022 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , строк дії – 17.06.2026, УНЗР: 20090219-02742.

15.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій просила надати інформацію про наявність в Єдиному державному демографічному реєстрі інформації (в т.ч. УНЗР) стосовної її дитини ОСОБА_2 .

Листом від 15.08.2024 року згідно даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 16.03.2018 терміном дії до 18.03.2022, орган видачі 5101 (ГУ ДМС в Одеській області) та паспортом, серії НОМЕР_2 , виданий 17.06.2022 терміном дії до 17.06.2026, орган видачі 5101 (ГУ ДМС в Одеській області), УНЗР № 20090219-02742 РНОКПП - відсутній.

24.09.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій просила знищити (видалити, анулювати) присвоєний УНЗР: 20090219-02742, а також оформити і видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

24.09.2024 року Доброславським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надано позивачу письмову відповідь № 5149-263/5149.1-24, де зазначено, що Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. При зверненні до Доброславського відділу ГУ ДМС в Одеській області не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відсутні.

23.10.2024 року Державною міграційною службою України надано відповідь, в якій зазначено, що оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у вигляді паспортної книжечки) здійснюється в установленому законодавством порядку за наявності у заявника відповідного рішення суду. Крім того, оскільки інформація про особу отримана з дозволу останньої і без порушення вимог Закону «Про захист персональних даних» та Закону про ЄДДР, є достовірною та підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо особи – відсутні.

30.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою, в якій зазначила, що відкликає раніше підписану заяву-анкету та згоду на збір, обробку персональних та біометричних даних, внесення УНЗР, просила знищити (видалити, анулювати) присвоєний УНЗР: 20090219-02742, а також оформити і видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

30.07.2025 року Доброславським відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надано позивачу письмову відповідь № 5149-142/5149.1-25, де зазначено, що Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. При зверненні до Доброславського відділу ГУ ДМС України в Одеській області не надано відповідного рішення суду, тому підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відсутні.

07.08.2025 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області надано позивачу письмову відповідь № Т-559/6/5101-25/5100.4.1/8037-25, де зазначено, що Порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року визначає Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456, яким передбачено оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. У зв`язку з цим підстави для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, відсутні.

20.08.2025 року Державною міграційною службою України надано відповідь, в якій зазначено, що ДМС не має правових підстав для видалення УНЗР, а також інформації про особу в Реєстрі за зверненням особи, на ім`я якої оформлені документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлені із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до вимог Закону № 2297-VI та Закону № 5492-VI. Також, виключно на підставі рішення суду, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 р. № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України». Отже, для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) можете звернутися в установленому законодавством порядку до будь-якого територіального підрозділу ДМС та подати документи, визначені положеннями пункту 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456, зокрема, заяву про видачу паспорта громадянина України та рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про громадянство України” документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про громадянство України” постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

З 06.12.2012 року набрав чинності Закон України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з пунктом “а” частини 1 статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Законом № 1474-VIII від 14 липня 2016 року частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: “Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”

Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт (пункт 5 Порядку № 302).

Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктами 14 та 46 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.

Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року по справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року по справі №260/1414/18, від 10 грудня 2020 року по справі №240/575/20.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2018 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

16.03.2018 року ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , строк дії – 16.03.2022.

Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 20090219-02742.

Суд наголошує, що Верховний Суд у постанові по справі № 160/1/21 від 21 грудня 2022 року, по справі №380/5977/21 від 08 червня 2023 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Аналогічний підхід до застосування наведених вище правових норм висловлено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин висновки, викладені Великою Палатою в постанові по справі № 806/3265/17 від 19.09.2018 року, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 за позовом особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії указано на ознаки цієї типової справи:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”), не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відділу УДМС щодо відмови у видачі позивачеві паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ є обґрунтованими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самі по собі дії відділу УДМС щодо відмови позивачеві у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той же відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона (справа) не може бути визначена як типова є, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач отримувала паспорт громадянина України для виїзду за кордон із внесенням до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_2 , а саме унікального номеру, який за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI є незмінним.

Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.

У зв`язку із викладеним, дана справа не є типової відносно зразкової справи № 806/3265/17.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на його бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки на підставі релігійних переконань, як на правомірну підставу її відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки ї, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI згода суб`єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Крім того, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. У той же час статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Суд зазначає, що відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21.

Також, суд зазначає, що в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон №5492-VI, відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивача була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19.

Решта доводів і заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та нормативного регулювання спірних взаємовідносин, суд вважає, що оскаржувані дії відповідачів вчинені ними з дотриманням приписів ч.2 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Доброславського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

.