Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №420/5521/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5521/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні субсидії ОСОБА_1 ;

припинити вчинення щодо позивача ОСОБА_1 дискримінації за ознакою місця проживання щодо надання субсидії для оплати витрат на житлово-комунальні послуги;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги з 18.01.2024.

Ухвалою суду від 10.03.2025 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Позивач виконала ухвалу суду та усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що фактично проживає у житловому будинку свого сина за адресою: АДРЕСА_1 , де вона переоформила на власне ім`я особові рахунки та сумлінно сплачує кошти за спожиті житлово-комунальні послуги.

Позивачка наголошує, що будучи особою з інвалідністю II групи та особою похилого віку, вона вимушена була змінити місце проживання у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, оскільки будинок сина забезпечений кращими побутовими умовами та розташований поруч із укриттям.

На переконання позивачки, відмова ГУ ПФУ в Одеській області у призначенні житлової субсидії з підстав відсутності письмового договору найму (оренди) житла є проявом надмірного формалізму та дискримінації, оскільки її право на користування житлом випливає із сімейних відносин, як члена сім`ї власника та підтверджується фактом оплати нею комунальних послуг.

Позивачка вважає, що відповідач не врахував положення статей 319, 383 ЦК України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмежившись лише формальним посиланням на Положення №848, чим порушив її конституційне право на соціальний захист.

04.04.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що згідно з приписами Положення № 848, житлова субсидія призначається особам, які не зареєстровані у житловому приміщенні, виключно за умови фактичного проживання в ньому на підставі письмового договору найму (оренди) житла. Оскільки позивачкою до заяви від 18.01.2024 такий договір доданий не був, а факт її проживання за адресою сина документально не підтверджений у спосіб, визначений спеціальним законодавством, у органу Пенсійного фонду були відсутні правові підстави для прийняття позитивного рішення.

ГУ ПФУ в Одеській області наголошує, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ст. 19 Конституції України, оскільки не має права на власне розсуд відступати від імперативних вимог Постанови КМУ № 848.

Крім того, відповідач акцентує увагу, що позивачка вже повною мірою реалізувала своє право на соціальний захист у спірний період. Зокрема, після отримання відмови за фактичним місцем проживання, вона 31.01.2024 звернулася із новою заявою за місцем своєї реєстрації ( АДРЕСА_2 ), на підставі якої їй було призначено та виплачено субсидію на придбання твердого палива та оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі понад 6000 грн. З огляду на принцип адресності та неможливість подвійного надання пільг за різними адресами одночасно.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оскаржувані дії такими, що не порушують законних інтересів позивачки.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи та фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де відкрито особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг.

18.01.2024 позивачка звернулася і заявою до ГУ ПФУ в Одеській області в якій просила призначити їй субсидію на житлові-комунальні послуги за адресою: м. Подільськ, вул. Аграрна, 38, та додатково приклала заяву про згоду власника на проживання.

ГУ ПФУ в Одеській області листом від 20.02.2024 №5667-4012/Л-02/8-1500/24, відмовило в задоволенні заяви, мотивуючи це невідповідністю вимогам пункту 22 Положення №848, оскільки позивачка не зареєстрована за адресою: вул. Аграрна, 38 та не має статусу ВПО, обов`язковою умовою для призначення субсидії є надання договору найму (оренди) житла, у зв`язку з чим їй було рекомендовано усунути недоліки шляхом долучення вказаного документа до матеріалів справи.

У листі від 03.10.2024 № 27327-26040/Л-02/8-1500/24 ГУ ПФУ в Одеській області додатково роз`яснило, що надана позивачкою «згода власника» не є правовим замінником договору оренди. Відповідач вказав, що згідно з Положення № 848, ЦК та ГК України, договір оренди є обов`язковим і має містити істотні умови (об`єкт, строк, орендна плата, оподаткування).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8 Конституції України).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Частина 1 статті 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені відповідними договорами.

Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі по тексту - Положення №848; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Положення №848 визначено, що це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій: щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Відповідно до п.4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Пунктом 9 Положення №848 встановлено, що призначення житлових субсидій здійснюється: до 30 листопада 2022 включно - структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення); починаючи з 1 грудня 2022 - органами Пенсійного фонду України.

Житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: уповноваженим органом отримано інформацію про наявність простроченої понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв`язку з приведенням об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також у разі, коли заборгованість виникла через те, що об`єднання, які є колективними споживачами (замовниками) усіх або частини житлово-комунальних послуг, та виконавці комунальних послуг не надали уповноваженим органам інформацію, необхідну для призначення та розрахунку розміру житлової субсидії, про співвласників багатоквартирного будинку/споживачів комунальних послуг) (пп.5 п.14 Порядку №848).

Приписами пункту 22 Положення №848 визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку) (абзац другий пункту 22);

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги (абзац третій пункту 22);

які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами (абзац четвертий пункту 22).

У випадках, передбачених абзацами третім і четвертим цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

Отже, виходячи з цієї правової норми, надання житлової субсидії пов`язується, в першу чергу, з фактом реєстрації або декларування місця проживання члена домогосподарства у житловому приміщенні (будинку).

Тоді ж, коли особа – член домогосподарства фактично проживає, але не зареєстрована (не задекларована) в житловому приміщенні (будинку), то житлова субсидія призначається їй лише у вичерпному переліку випадків, якими є: проживання в житловому приміщенні (будинку) на підставі договору наймання (оренди) житла або на підставі рішення суду, або належність особи до внутрішньо переміщених осіб.

У цьому разі особа під час звернення за призначенням житлової субсидії повинна надати (додати до заяви) документи, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Тобто особа має подати договір найму (оренди) житла або рішення суду, чи довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно п. 50 для призначення житлових субсидій на запит уповноважених органів у п`ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про: доходи осіб, надання комунальних послуг, розмір цін і тарифів на житлово-комунальні послуги і платежів за такі послуги, суму простроченої понад три місяці (на дату подання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув, а також суму простроченої понад три місяці (на дату подання такої інформації) заборгованості з оплати абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та інше.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Одеській області листами від 20.02.2024 та 03.10.2024 відмовило позивачці у призначенні субсидії через недотримання вимог п. 22 Положення № 848. Оскільки позивачка не задекларована за адресою: вул. Аграрна, 38 та не має статусу ВПО, обов`язковою умовою для призначення допомоги є надання договору найму (оренди) житла або рішення суду.

Таких документів, які прямо передбачені пунктом 22 Положення № 848, позивач ані відповідачу, ані до суду не надала.

В контексті встановлених обставин слід врахувати, що приписи пункту 22 Положення № 848 є доступними, чіткими, однозначними, а дії відповідача з реалізації цих приписів - передбачуваними для позивача, яка до того ж стверджує про надання власником житла дозволу на проживання й укладення договорів про надання комунальних послуг, однак не обґрунтовує при цьому того, що ж саме унеможливлює декларування місця проживання у вказаному житлі відповідно до Закону України від 05.11.2021 № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» й затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування)», що було б правомірною підставою для надання їй спірної субсидії.

З огляду на те, що позивачка не надала суду жодних доказів на спростування позиції відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача повністю відповідають вимогам Положення №848, а отже й рішення про відмову у призначенні субсидії з 18.01.2024 прийнято у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Щодо вимог про припинення дискримінації за ознакою місця проживання та зобов`язання повторно розглянути заяву, суд зазначає наступне.

Встановлена Положенням № 848 вимога щодо необхідності надання договору оренди для осіб, які не зареєстровані у житлі та не мають статусу ВПО, є загальною нормою права, а не проявом дискримінації. Оскільки дії відповідача були зумовлені виключно неповним пакетом поданих документів, ознак дискримінаційного поводження ГУ ПФУ в Одеській області, судом не виявлено.

З огляду на підтверджену правомірність первинної відмови відповідача, підстави для зобов`язання відповідача повторно розглядати ту саму заяву за тих самих обставин відсутні. Таким чином, у задоволенні цих вимог слід відмовити як у похідних та необґрунтованих

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат згідно з ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

.