Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №517/352/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/352/26

Провадження № 2/517/220/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

установив:

09 квітня 2026 року представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 27 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 189576, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредит в розмірі 27059 гривень, а остання зобов`язалася повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору. Відповідачка не надала своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

10 жовтня 2025 року укладено договір факторингу № 10102025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» зобов`язалося відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 10 жовтня 2025 року до договору факторингу № 10102025 до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року на загальну суму 28666 гривень 67 копійок, з яких: 27059 гривень заборгованість по тілу кредиту, 06 гривень 67 копійок – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401 гривня – заборгованість по комісії, 1200 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Водночас позивач в межах даного позову не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій в сумі 1200 гривень, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості становить 27466 гривень 67 копійок.

Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року не виконала, тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 27466 гривень 67 копійок.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та вирішено питання про витребування доказів (а.с. 69-70).

06 травня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» до суду надійшли витребувані докази (а.с. 79-80).

У судове засідання представник позивача не з`явилась, про час, дату і місце судового розгляду повідомлялась належним чином (а.с. 75). Водночас у прохальній частині позовної заяви просила суд розглядати справу без її участі. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 4).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 78). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду відзив, заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З довідки Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 01/17/552 від 15 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68).

Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Крім цього, про дату, час і місце судового розгляд відповідачка повідомлялася через наявний в неї електронний кабінет, що підтверджено довідкою про доставку документу (а.с. 76).

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як установлено судом, 27 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 189576, який підписаний відповідачкою разом з графіком платежів одноразовим ідентифікатором d728a3b0 (а.с.9-12).

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 27059 гривень, яка надається в такому порядку: у розмірі 22998 гривень 81 копійка для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 180410 від 24 квітня 2025 року укладеним з кредитодавцем, у розмірі 01 гривня 34 копійки на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , у розмірі 4058 гривень 85 копійок шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією. Окрім цього сторонами погоджено відсоткові ставки, умови повернення кредитних коштів та графік такого повернення.

До договору № 189576 від 27 червня 2025 року року позивачем також додано заявку на отримання грошових коштів в кредит та паспорт споживчого кредиту, які підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 597b0746 (а.с. 19, 20-21).

На підтвердження виконання умов договору, позивачем долучено довідку від 16 січня 2026 року про успішність операції з переказу коштів 27 червня 2025 року в сумі 01 гривня 34 копійки ОСОБА_1 (номер картки № НОМЕР_2 ) (а.с.33-34) Вказане також підтверджується наданою інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 27 квітня 2026 року, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), 27 червня 2025 року на дану карту відбулося зарахування коштів в розмірі 01 гривня 34 копійки (а.с. 79-80).

Зазначені докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» свого обов`язку за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року.

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідачкою суду не надано.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 10102025, у відповідності до умов якого право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року, перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а.с. 41-45).

Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог №1 до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року за договором факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги від 10 жовтня 2025 року, складений за формою згідно із додатком № 1 до договору. Кількість боржників 988. Загальна сума заборгованості 18406603 гривні 99 копійок. Сума фінансування, що підлягає сплаті 1788368 гривень 99 копійок (а.с. 47).

На підтвердження повної оплати за договором факторингу позивачем надано суду платіжну інструкцію № 645 від 14 жовтня 2025 року (а.с. 48).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10 жовтня 2025 року до договору факторингу № 10102025 до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року на загальну суму 28666 гривень 67 копійок, з яких: 27059 гривень заборгованість по тілу кредиту, 06 гривень 67 копійок – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401 гривня – заборгованість по комісії, 1200 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 46).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлені договорами і підлягають стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказаний в договорі строк суму кредиту, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, а відтак вона має перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року у розмірі 28666 гривень 67 копійок, з яких: 27059 гривень заборгованість по тілу кредиту, 06 гривень 67 копійок – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401 гривня – заборгованість по комісії, 1200 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року (а.с. 49-50).

Водночас позивач в межах даного позову не заявляє вимогу щодо стягнення з відповідачки штрафних санкцій в сумі 1200 гривень, у зв`язку з чим загальний розмір, яка підлягає стягненню становить 27466 гривень 67 копійок.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 грн).

Згідно із частиною 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 37446 від 08 квітня 2026 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2662 гривень 40 копійок (а.с. 6).

Отже, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2662 гривень 40 копійок.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень, суд дійшов такого висновку.

На підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» (а.с. 52-53), додаткової угоди № 25771391834 від 21 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, згідно якої адвокатське бюро прийняло зобов`язання надавати ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» юридичну допомогу по справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року (а.с. 54), акта прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, який містить відомості про надані адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» послуги та їх вартість: складання позовної заяви 2 год - 5000 гривень, вивчення матеріалів справи 2 год - 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 1 год - 500 грн, підготовка та подача клопотань - 500 грн, всього на суму 7000 грн (зв.а.с. 54), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4267/10 виданого 26 серпня 2010 року на ім`я Тимошенка О.О. (а.с. 55), довіреності від 12 лютого 2026 року виданої ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» адвокату Тимошенку О.О. для представлення їх інтересів в тому числі в судових установах (зв.а.с. 55).

Відповідно до пункту 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отож суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) міститься висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний висновок (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами) наведений: у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідачкою не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас щодо співмірності витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21) міститься висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, фактично виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає обґрунтованим та доведеним доказами заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 гривень, яку необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 514, 525, 526, 530, 546, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 189576 від 27 червня 2025 року в сумі 27466 (двадцять сім тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 67 копійок, з яких: 27059 (двадцять сім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень заборгованість по тілу кредиту, 06 (шість) гривень 67 копійок – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401 (чотириста одна) гривня – заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 травня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя