Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №517/343/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/343/26

Провадження № 2/517/217/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

08 квітня 2026 року представник АТ «Комерційний банк «Глобус» звернувся до Захарівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 22 травня 2019 ОСОБА_1 подала до АТ «Комерційний банк «Глобус» заяву-анкету на приєднання до договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб, чим акцептував публічну пропозицію кредитодавця.

У заяві-анкеті позичальницею зазначені власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів заборгованості за споживчим кредитом, а саме: сума кредиту 20099 гривень, комісія за СМС інформування 399 гривень, строк кредитування 24 місяці з 22 травня 2019 року по 21 травня 2021 року; пільговий період 9 місяців з 22 травня 2019 року по 22 лютого 2020 року; комісія за управління кредитом 3,00% на місяць; розмір процентної ставки 0,00010% річних; схема повернення кредиту Ануїтет; реальна процентна ставка 50,8150% річних; загальна вартість кредиту 29746 гривень 52 копійки.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу обумовлену кредитним договором суму коштів.

Водночас відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.

За таких обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2019 року, яка станом на 01 вересня 2025 року становить у розмірі 29753 гривні 35 копійок, з яких: 18909 гривень 13 копійок – прострочена заборгованість по кредиту, 9254 гривні 35 копійок – прострочена заборгованість по відсоткам, 1589 гривень 87 копійок – штраф.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 52).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 56). Водночас представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просить суд розглядати справу без її участі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала (а.с. 59).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 58). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду відзив та заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно довідки Перехрестівського старостинського округу Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 56 від 09 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51).

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 22 травня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Комерційний банк «Глобус» підписано заяву-анкету № 40042197 на приєднання до договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб (далі - Договір), в якій ОСОБА_1 підтвердила, що акцептує публічну пропозицію банку на укладання договору про надання споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку. Договір вважається укладеним з дня отримання банком заповненої та підписаної нею цієї заяви-анкети на приєднання до договору. Сторони договору погодили такі істотні його умови: сума кредиту 20099 гривень; комісія за СМС інформування 399 гривень, строк кредитування 24 місяці з 22 травня 2019 року по 21 травня 2021 року; пільговий період 9 місяців з 22 травня 2019 року по 22 лютого 2020 року; комісія за управління кредитом 3,00% на місяць; розмір процентної ставки 0,0001% річних; схема повернення кредиту ануїтет; реальна процентна ставка 50,8150% річних; загальна вартість кредиту 29746 гривень 52 копійки. Договір містить графік повернення кредиту, згідно з яким позичальниця зобов`язана з 01 червня 2019 року по 21 травня 2021 включно повертати суму кредиту разом з процентами та комісіями рівними ануїтетними платежами по 1189 гривень 87 копійок щомісячно (а.с. 5-15, 16, 17 ).

Також, 22 травня 2019 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту АТ «Комерційний банк «Глобус», що містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; про порядок повернення кредиту тощо (зв.а.с.17).

Відповідачка з викладеними у договорі умовами кредитування погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставила свій особистий підпис.

Факт видачі банком відповідачці кредитних коштів у розмірі 20099 гривень підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22 травня 2019 року по 01 вересня 2025 року, з якої також вбачається, що на погашення кредитної заборгованості відповідачка грошові кошти банку не сплачувала (а.с. 34-46).

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідачки направлено письмову вимогу про усунення порушень з проханням погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 29753 гривні 35 копійок (а.с. 21, 22).

Водночас вказана вимога відповідачкою проігнорована, жодних дій для погашення заборгованості нею не вчинено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї і з сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом установлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Сплата прострочених відсотків обумовлені договором і підлягають стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідачка, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 має перед АТ «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2019 року у розмірі 28163 гривні 48 копійок, з яких: 18909 гривень 13 копійок – прострочена заборгованість по кредиту, 9254 гривні 35 копійок – прострочена заборгованість по відсоткам. Вказане розрахунком заборгованості за кредитним договором від 22 квітня 2024 року та випискою про рух коштів (а.с. 31-33, 34-46).

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 1589 гривень 87 копійок, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Водночас виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно частин 1, 2 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Отож усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України установлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Отож ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача штрафу в розмірі 1589 гривень 87 копійок.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1164800 грн).

Відповідно до платіжної інструкції № 2 від 31 березня 2026 року АТ «Комерційний банк «Глобус», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3328 гривень (а.с. 4).

Отже, згідно із вимогами статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які понесені позивачем при подачі позову до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3150 гривень 28 копійок (94,66 %).

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7500 гривень, суд дійшов такого висновку.

На підтвердження витрат правничої допомоги представником позивача надано копії таких документів: договору № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 липня 2025 року, укладеного між адвокатом Рибитвою О.А. та АТ «Комерційний банк «Глобус», де ставка гонорару адвоката за 1 годину роботи складає 1500 гривень (а.с. 25-26), довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 27, 28), акту № 40042197 прийому-передачі послуг від 30 березня 2026 року за договором № 010725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 липня 2026 року, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта у суді за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в АТ «Комерційний банк Глобус» для фізичних осіб (Заява-Анкета № 40042197), згідно з яким: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими документами, надання консультації, узгодження правової позиції, відшкодування витрат на виїзну консультацію, витрат на телекомунікаційний зв`язок тощо - 1 година вартістю 1500 гривень, складання позовної заяви, формування пакету документів, подача до суду позовної заяви з додатками, відправлення рекомендованим листом позовної заяви до суду, копіювання, друк копій документів - 4 години вартістю 6000 гривень, всього 5 годин вартістю 7500 гривень (а.с. 29), платіжної інструкції від 31 березня 2026 року про переказ АТ «Комерційний банк «Глобус» ФОП ОСОБА_2 оплати у розмірі 7500 гривень за професійну правничу допомогу згідно з договором № 0107202 від 01 липня 2025 року за позовом до ОСОБА_1 (а.с.30).

Згідно з частинами 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) міститься висновок, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний висновок (обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами) наведений: у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідачкою не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Водночас щодо співмірності витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21) міститься висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, з урахуванням фактично виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, суд вважає обґрунтованою та співмірною суму витрат позивача на правову допомогу - 7500 гривень.

Водночас відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із пунктом 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, ураховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 7099 гривень 50 копійок (94,66 %).

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 625, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», статтями 19, 27, 83, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» для фізичних осіб від 22 травня 2019 року у розмірі 28163 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят три) гривні 48 копійок, з яких: 18909 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 13 копійок – прострочена заборгованість по кредиту, 9254 (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 35 копійок – прострочена заборгованість по відсоткам.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» судовий збір в розмірі 3150 (три тисячі сто п`ятдесят) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 7099 (сім тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 травня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження: Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя