Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №522/24884/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/993/26

Справа № 522/24884/25-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.11.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами у розмірі 398 059,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси у справі №2-9203/2009 від 22.07.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 1 450 442 грн та судові витрати у розмірі 1 950 грн. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.04.2021 замінено стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ «Консалт Солюшенс». 22.10.2021 в межах виконавчого провадження №57117390 приватним виконавцем Колечко Д.М. винесено постанову про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу за ціною електронних торгів – 728 919,80 грн. Залишок заборгованості у розмірі 721 523,04 грн залишається не сплаченим стягувачу. Заборгованість за інфляційними втратами та 3% річних за користування грошовими коштами становить 398 059,85 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.

Ухвалою суду від 20.11.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 25.12.2025.

Розгляд справи у судовому засіданні 25.12.2025 відкладено на 03.02.2026.

До суду 23.01.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно яким просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 скасовано ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 21.112017 якою було видано дублікат виконавчого листа, у зв`язку з чим приватним виконавцем 02.06.2025 закінчено виконавче провадження. Всі дії державного виконавця вчинені на виконання дублікату виконавчого листа є недійсними, зокрема і передача будинку. Неповнолітній ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , однак у спадщину нічого не отримав, тому не може відповідати за її борги.

У зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду, розгляд справи у судовому засіданні 03.02.2026 відкладено на 19.03.2026.

У судовому засіданні 19.03.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з метою отримання інформації від нотаріуса, розгляд справи відкладено на 27.04.2026.

У судовому засіданні 27.04.2026 представник позивача ОСОБА_5 просив закрити провадження у справі до відповідача ОСОБА_2 , оскільки вона померла. Суд задовольнив клопотання та закрив провадження у справі до відповідача ОСОБА_2 . Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Представник позивача ОСОБА_5 просив задовольнити позов, вказав, шо нарахування здійсненні на залишок заборгованості лише за 3 роки до початку воєнного стану.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд, у судовому засіданні 27.04.2026, перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив проголошення рішення на 06.05.2026 о 12:15 год.

Щодо закриття провадження у справі відносно відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

В силу ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільній справі є позивач і відповідач, які на час участі у справі відповідно до ст. ст. 46-47 вказаного Кодексу повинні володіти цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.

У свою чергу, цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи. Цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також, неповнолітні, у випадках, прямо передбачених законом.

Відтак, позов може бути пред`явлено тільки до особи, яка на час вчинення названої процесуальної дії володіє цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.

Разом з тим, за правилами ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.

За таких обставин, позов не може бути пред`явлено до померлої особи.

ОСОБА_1 12.12.2025 подав до суду заяву про заміну відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на її спадкоємця сина ОСОБА_3 , при тому додав до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який не є учасником справи.

З листа Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі від 12.02.2026 вбачається відкриття спадкової справи за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» №81с/2026 заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, позивачем підтверджено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 є солідарним боржником у кредитному зобов`язанні, у зв`язку з чим до неї пред`явлено цей позов.

При цьому, слід розрізняти правонаступництво у матеріальних правовідносинах та процесуальне правонаступництво.

Так, за змістом ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі, якщо позов пред`явлено до сторони - фізичної особи, за її життя, і уже після пред`явлення позову фізична особа померла і правовідносини допускають правонаступництво.

Процесуальне правонаступництво – це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

В силу ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Тобто, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.

Отже, спадкоємці померлого на момент відкриття провадження у справі боржника не є процесуальними правонаступниками у цій справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов пред`явлено до суду 13.11.2025, в той час як відповідно до наявної інформації ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а, отже, її цивільна (процесуальна) правоздатність та дієздатність припинились задовго до пред`явлення позову, тому ОСОБА_2 не може бути стороною у справі.

Оскільки відповідач у справі помер до пред`явлення до нього позову, тому підстави для застосування ст. 55 ЦПК України та залучення правонаступників, у суду відсутні.

З огляду на вказане, дана справа в частині вимоги до ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже позов заявлений до особи, яка не може бути стороною по справі, у зв`язку з відсутністю у неї правоздатності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2009 року у справі №2-9203/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20 липня 2007 року в сумі 1 450 442, 84 грн і судові витрати у розмірі 1 950 грн.

Рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.07.2010 з урахуванням ухвали від 21.10.2010 про виправлення описки.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2017 року поновлено пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчих листів та видати дублікат виконавчих листів на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2009 року по справі №2-9203/09, за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2021 року замінено стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс`у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-9203/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20.07.2007.

Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про видачу дубліката виконавчого листа № 2-9203/09, виданого 28 січня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1450442,84 грн, витрат на ІТЗ в сумі 250 грн та держмита в розмірі 1700 грн та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебувало виконавче провадження №62302533 щодо виконання виконавчого листа №2-9203/09 від 07.02.2019 до боржника ОСОБА_2 . Це виконавче провадження наразі завершене.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебувало виконавче провадження №57117390 щодо виконання виконавчого листа №2-9203/09 від 07.02.2019 до боржника ОСОБА_1 . Це виконавче провадження наразі завершене.

В рамках виконавчого провадження №57117390 боржником у якому є ОСОБА_1 державним виконавцем 22.10.2021 винесено постанову, якою передано у власність ТОВ «Консалт Солюшенс» будинок та земельну ділянку за ціною третіх електронних торгів у розмірі 728 919,80 грн. Заборгованість за виконавчим листом є меншою на 728 919,80 грн.

Суду не відома дата завершення виконавчого провадження до боржника ОСОБА_1 , однак з врахуванням наданої позивачем постанови про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу від 22.10.2021, суд вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, адже виконавче провадження завершено пізніше 22.10.2021, тобто строк пред`явлення щонайменше встановлений до 22.10.2024, тоді як строки передбачені Законом України «Про виконавче провадження» зупинені.

Заперечення ОСОБА_1 щодо недійсності виконавчого провадження не приймаються до уваги, оскільки скасована ухвала про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення до виконання лише в частині до боржника ОСОБА_2 щодо вимог до якої судом закрито провадження у справі.

Заперечення ОСОБА_1 щодо вимог до неповнолітнього сина не приймаються судом до уваги, адже вимог до неповнолітнього сина в цій справі не заявлялися, ОСОБА_3 не залучався до участі у справі.

У відповідності до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).

Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання».

Вимога щодо відповідальності позичальника за невиконання грошового зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розрахунку позивача застосовані у період 23.02.2019 по 21.10.2021 на суму заборгованості у розмірі 1 450 442,84 грн та становить: 359 081,39 грн, з яких: 243 204,92 грн – інфляційне збільшення; 115 876,47 грн – три відсотка річних. У період з 23.10.2021 по 23.02.2022 розраховано санкцій на суму заборгованості 721 523,04 грн та нараховано 38 978,46 грн, з яких: 31 506,25 грн – інфляційне збільшення; 7 472,21 грн – три відсотка річних.

Отже, розмір заборгованості за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становить 398 059,85 грн.

Наявність рішення про стягнення боргу за кредитним договором не припиняє правовідносин сторін кредитного договору за весь період його невиконання і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення боржника.

Таке прострочення є тривалим порушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Для цілей правового регулювання зобов`язальних відносин та відповідальності за порушення зобов`язань юридичне значення має саме момент виконання такого обов`язку боржником.

Ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за договором лише підтверджує дійсне існування обов`язку боржника зі сплати боргу кредитору, його безспірність та надає цьому обов`язку безпосередньо примусового характеру.

Частина друга статті 11 ЦК України визначає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов`язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов`язку боржника сплатити відповідну заборгованість.

Проте, судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов`язання, оскільки характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Враховуючи викладене, розмір 3% річних та інфляційних втрат не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про стягнення зазначених позивачем сум.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 776,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2025.

У зв`язку з задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м.Одеса, вул. Італійська, буд.36, офіс 308) три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у загальному розмірі 398 059 (триста дев`яносто вісім тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м.Одеса, вул. Італійська, буд.36, офіс 308) суму сплаченого судового збору у розмірі 4 776 (чотири тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06 травня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар