Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №947/10382/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/10382/26

Провадження № 2/947/3053/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через засоби поштового звязку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, в якій позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на повнолітню доньку – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною 23-річного віку за умови, що вона буде продовжувати навчання.

У відповідності до поштового конверту позовну заяву скерована до суду 28.02.2026 року.

В обґрунтування позову позивачка стверджує, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повнолітньою та наразі навчається на денній формі у Комунальному закладі «Одеський педагогічний фаховий коледж», денної, бюджетної форми навчання. Позивачка вказує, що відповідач не надає матеріальної допомоги. За наслідком викладеного, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 01.04.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання в судовому засіданні з повідомленням сторін по справі.

Вищевказаною ухвалою суду визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний термін з дня отримання копії ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

До судового засідання призначеного на 05.05.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Представником позивачки 05.05.2026 року надано до суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи за її відсутності та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Щодо неявки відповідача по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Судом було отримано відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області з якої вбачається, що відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи вказане, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.

Судова кореспонденція, у тому числі судова повістка з повідомленням про судове засідання призначене на 05.05.2026 року, повернута до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи та дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з`явився до суду без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Підстави для відкладення судового засідання у відповідності до положень ст.. 223 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 05.05.2026 року за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі документи наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 червня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 09.06.2006 року складено відповідний актовий запис №396. Під час реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.11.2006 року.

Згідно з довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №Ф4-168256-ф/л від 09.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Також, судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується отриманою 31.03.2026 року судом відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області.

Отже, неповнолітня донька сторін по справі зареєстрована та проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 .

Як вже судом встановлено з отриманої відповіді з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто окремо від позивачки та спільної дитини.

Доказів в спростування вказаних обставин відповідачем до суду не надано.

У відповідності до наданої до суду довідки Комунального закладу «Одеський педагогічний фаховий коледж» від 09.02.2026 року за №39, ОСОБА_2 є студенткою 4 курсу, спеціальності 013 Початкова освіта денної, бюджетної форми навчання комунального закладу «Одеський педагогічний фаховий коледж».

Відповідно до наданої позивачкою довідки, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 від 16.02.2026 року про те, що, ОСОБА_1 працює у останнього з 01.02.2024 року за основним місцем роботи згідно розпорядження №3 від 29.01.2024 року та займає посаду продавця продовольчих товарів. Нарахована заробітна плата за останні 6 місяців складає в загальному розмірі 52025,00 грн., що в середньому на місяць становить 8670,83 грн.

Як вказує позивачка, усі витрати щодо утримання доньки остання несе самостійно, однак оскільки заробітна плата є єдиним основним доходом позивачки, якого не вистачає для матеріального забезпечення повнолітньої доньки зумовило її звернення до суду з даним позовом.

Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання) виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу (пункт 2 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень частини третьої статті 12,частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зі встановлених вище обставин, вбачається, що повнолітня дочка сторін по справі не набула двадцяти трьох річного віку, навчається у Комунальному закладі «Одеський педагогічний фаховий коледж», у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Надаючи оцінку заявленому позивачем розміру аліментів на повнолітню дочку, судом приймається, що 1/4 частка від доходів (заробітку) платника аліментів на дитину, є визначеним законодавцем розміром аліментів для стягнення на дитину в порядку наказного провадження у відповідності до п.4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та ч. 5 ст. 183 СК України, яке передбачає безспірність вимог.

Будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б ускладнювали утримання відповідачем повнолітньої дитини, або доказів на підтвердження непрацездатності, або перебуванні на утриманні відповідача інших осіб, до суду не надано.

Враховуючи, що обов`язок утримувати свою повнолітню доньку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків, а також враховуючи, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліментів на повнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 з усіх видів його доходів (заробітку) щомісячно, до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше, як до досягнення нею 23-річного віку – ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відтак аліменти підлягають стягненню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 28.02.2026 року.

Судом враховуються висновки Європейського суду справ людини, згідно з якими, виходячи з усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331 гривня 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-82, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 199, 200 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на повнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 з усіх видів доходів (заробітку), щомісячно, починаючи стягнення з 28 лютого 2026 року та до закінчення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , навчання, але не більше, як до досягнення нею 23-річного віку – ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко