Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №465/1543/21 — Франківський районний суд м. Львова

465/1543/21

2-др/465/22/26

Додаткове

РІШЕННЯ

іменем України

05.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Коліщук З.М.

за участі секретаря судового засідання Беднара А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бельдій Н.В. про ухвалення додаткового рішення, -

встановив:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2026року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики - відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2021 року та скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власниками якої на праві спільної часткової власності визначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бельдій Н.В. 06.03.2026 через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на адвоката у сумі 44 000,00 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість проведення судово-технічної експертизи давності документу № 15688/23-34 оплаченої квитанцією №5350-2198- 0349-7538 у АТ «Акцент-банк» 08.06.2023 року у сумі 50 663,76 грн.

На обґрунтування заявлених вимог зазначено, що докази судових витрат не могли бути подані до закінчення розгляду справи, так як Акт виконаних робіт № 06/03/26 від 06.03.2026 року підписаний сторонами лише 06.03.2026 року, наперед не було відомо про те, що суд закінчить розгляд справи у судовому засіданні 02.03.2026 року.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Цікало А.А. подав заяву про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні заяви, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування таких витрат, зменшити їх розмір до розумної, співмірної та документально підтвердженої суми.

Зазначає, що сума є завищеною, неспівмірною, документально не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає або повному відхиленню, або істотному зменшенню. Представник відповідача попереднього розрахунку (ч.1, 2 статті 134 ЦПК України) у встановлений процесуальний момент не подала. Це порушило принцип змагальності та позбавило позивача можливості своєчасно оцінити обсяг заявлених витрат, надати свої заперечення та належним чином реалізувати процесуальні права. Сам по собі факт існування домовленості між адвокатом і клієнтом не є безумовною підставою для покладення всієї суми гонорару на іншу сторону спору. Суд має самостійно оцінити реальність, необхідність та обґрунтованість таких витрат.

Посилається на те, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44 000 грн. не відповідають критеріям, визначеним статтями 134, 137, 141 ЦПК України, оскільки не подано попереднього розрахунку судових витрат у належний процесуальний момент; відсутні належні та допустимі докази фактичної оплати послуг адвоката; поданий прибутковий касовий ордер оформлено з істотними порушеннями; не надано належного опису виконаних робіт і способу формування гонорару; заявлена сума є явно завищеною щодо складності справи та фактичного обсягу правничої допомоги; її стягнення порушуватиме принципи розумності, співмірності та справедливості.

Звертає увагу, що позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком та особою похилого віку. Його вік, стан здоров`я та обмежені фінансові можливості мають бути враховані судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат. Покладення на позивача обов`язку відшкодовувати явно завищені та належним чином не підтверджені витрати на правничу допомогу створить для нього непомірний фінансовий тягар, що суперечить принципам справедливості, пропорційності та завданням цивільного судочинства.

Від представника заявника адвоката Бельдій Н.В. надійшла заява про здійснення розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу без участі відповідача ОСОБА_1 та його представника, адвоката Бельдій Н.В.

Від представника позивача адвоката Цікала А.А. надійшла заява про здійснення розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу без участі позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4 .

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Згідно вимог статті 137,141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведений експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 45 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести сторона, яка заявила клопотання про проведення судової експертизи, а якщо таке клопотання заявлено двома сторонами, то витрати несуть обидві сторони порівну. Тому в ухвалі про призначення експертизи суд вправі зобов`язати відповідну сторону перерахувати, у тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи експертній установі (судовому експерту, який не є працівником державної спеціалізованої установи) (стаття 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції).

Відповідно до п. 35 Постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК (ст. 141 ЦПК України в чинній редакції) та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У межах передбачених ч. 8 ст. 141 ЦПК України строків представником Бельдій Н. подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та докази на підтвердження таких.

Вбачається, що представник відповідача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 44 000 грн.

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги заявником 06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» подано: ордер на надання правничої (правової) допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру №06/03/26 від 06.03.2026, акт №06/03/26 від 06.03.2026.

Із вказаних документів вбачається, що вартість послуг, наданих адвокатом Бельдій Н.В. ОСОБА_1 становить 44 000,00 грн.

Проте, зважаючи на клопотання представника відповідача про зменшення суми стягнення на правничу допомогу, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є явно завищеними і не є спів мірними з огляду на складність вказаної справи та обсягу виконаних робіт.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку вищезазначеним доказам, дійшов висновку, що позивачем доведена обставина отримання ним професійної правничої допомоги у межах даної цивільної справи, проте заявлений розмір таких витрат не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, реальним та підтвердженим матеріалами справи.

Крім того, представник відповідача просить стягнути з позивача вартість проведення судово-технічної експертизи давності документу № 15688/23-34 оплаченої квитанцією №5350-2198- 0349-7538 у АТ «Акцент-банк» 08.06.2023 року у сумі 50 663,76 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Франківського районного суду міста Львовавід 11.04.2023 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бельдій Н.В. про призначення судової експертизи задоволено. Призначено судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: У який період часу був виконаний рукописний текст боргової розписки від 09 травня 2007 року, за якою ОСОБА_2 передав кошти ОСОБА_3 в розмірі 75 000 доларів США? Чи виготовлений рукописний текст боргової розписки від 09 травня 2007 року, за якою ОСОБА_2 передав кошти ОСОБА_3 в розмірі 75 000 доларів США у той час, яким датований даний документ? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз(03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) в розпорядження яких разом з ухвалою суду, направлено матеріали цивільної справи №465/1543/21, провадження № 2/465/1001/23. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).

22.04.2025 на адресу суду направлено висновок експертів від 08.04.2025 та повернуто матеріали даної цивільної справи після проведення експертизи.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку №1566 від 17.05.2023 ОСОБА_1 08.06.2023 здійснено оплату у сумі 50663,76 грн. за проведення експертизи, що підтверджується дублікатом квитанції 5350-2198-0349-7538 від 08.06.2023. Отримувач Київський НДІ судових експертиз Міністерство юстиції України.

Оскільки рішенням Франківського районного суду міста Львова від 06 березня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики відмовлено, то стягненню з позивача на користь відповідча ОСОБА_1 підлягають судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз в загальному розмірі 50 663,76 грн.

Таким чином, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бельдій Н.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 141, 270, 389-391 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі №465/1543/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на проведення судової експертизи в розмірі 50 663 (п`ятдесят тисяч шістсот шістдесят три) грн. 76 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана учасниками справи до Львівського апеляційного суду безпосередньо або через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Коліщук З.М.