Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №443/753/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/753/26

Провадження №3/443/349/26

ПОСТАНОВА

іменем України

06 травня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фахівця з режиму секретності режимно-секретної групи Головного логістичного центру Державної прикордонної служби України,

за частиною 1 статті 212-5 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 при поводжені з матеріальними носіями службової інформації, які містять відомості з грифом обмеження доступу «Для службового користування», порушено вимоги щодо ведення обліку, зберігання, використання таких матеріальних носіїв інформації, визначених «Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736, що містять ознаки розголошення службової інформації, а саме: здійснювалось фотокопіювання документів з грифом обмеження доступу «Для службового користування» з допомогою власного мобільного телефону «Realme С55 - RMX3710» – «Плану основних заходів і першочергових робіт щодо охорони державної таємниці у Державній прикордонній службі України на 2026 рік» та Витягу з Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України №11-дек від 12 грудня 2024 – «Про організаційно-штатні заходи органу забезпечення Державної прикордонної служби України» та подальше зберігання на вищезазначеному мобільному терміналі, який не обладнаний комплексною системою захисту інформації у встановленому законодавством порядку та не призначений для обробки інформації з грифом обмеження доступу «Для службового користування», що виявлено та зафіксовано у акті огляду від 09.03.2026, чим порушив вимоги пункту 11, 13, 14, 38 Типової інструкції №736, вчинивши правопорушення, передбачене частиною 1 статті 212-5 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання викладених у протоколі обставин.

Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, зважаючи на позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212-5 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 212-5 КУпАП адміністративним правопорушенням є порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, що призвело до розголошення такої інформації.

Згідно з вимогами пункту 11 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736 (далі – Типова Інструкція), забороняється використовувати для передачі службової інформації відкриті канали зв`язку. У разі виникнення необхідності в передачі (надсиланні) документів, що містять службову інформацію, юридичним особам, громадським об`єднанням без статусу юридичної особи та фізичним особам, на яких не поширюються вимоги цієї Інструкції, останні беруть на себе письмове зобов`язання стосовно нерозголошення отриманої службової інформації.

Пунктом 13 Типової інструкції передбачено, що під час роботи з документами з грифом «Для службового користування» застосовуються положення Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770), та ДСТУ 4163-2020, що регламентують порядок складення та оформлення організаційно-розпорядчих документів. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів з грифом «Для службового користування» в установах здійснюється відповідно до вимог законодавства, що регулює питання роботи з електронними документами та питання електронного документообігу.

Відповідно до приписів пункту 14 Типової інструкції використання інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем чи засобів копіювально-розмножувальної техніки, що застосовуються під час обробки службової інформації, здійснюється на підставі розпорядчого документа керівника установи з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

За змістом положень пункту 38 Типової інструкції забороняється записувати службову інформацію на електронний носій інформації, не внесений до журналу обліку електронних носіїв інформації, на які планується записувати службову інформацію

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212-5 КУпАП, доведена:

протоколом 62/26/272-16/52 про адміністративне правопорушення від 08.04.2026, згідно з яким ОСОБА_1 під час роботи зі службовою інформацією з грифом обмеження доступу «Для службового користування», в порушення вимог Типової інструкції № 736, порушив встановлений порядок використання такої інформації, що призвело до її розголошення (а.с.4-8);

актом огляду від 05.03.2026, у якому наявна інформація, що повністю узгоджується з викладеними у протоколі обставинами (а.с.9-23);

письмовими поясненнями ОСОБА_1 по суті правопорушення, в яких він підтвердив викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини (а.с.25).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справах про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості.

Безпосередньо досліджені та оцінені судом зазначені вище докази є достатніми і повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212-5 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, що призвело до розголошення такої інформації, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 212-5 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченого частиною 1 статті 212-5 КУпАП, яка доведена повністю; обставину, що правопорушення вчинено посадовою особою; обставину, яка пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення – щире розкаяння винного; відсутність обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 212-5 КУпАП у виді штрафу. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним та достатнім для досягнення мети його застосування

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір»

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212-5 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І. Павлів