Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №303/966/26 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/966/26

Провадження № 3/303/268/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 травня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: судді Маргитич О.І.

при секретарі Станкович А.Р.

за участі особи стосовно якої складено

протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1

захисника Волошин Л.Я.

свідка ОСОБА_2

розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,

- за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 28 січня 2026 року о 09 годині 24 хвилин ОСОБА_1 в місті Мукачево, по вулиці Берегівська-обїзна керував транспортним засобом марки «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_1 в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306), з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене забарвлення шкіряного покрову).

Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився під час безперервної відео фіксації о 09 годині 42 хвилин на місці зупинки.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано як вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення заперечила факт керування транспортним засобом 28 січня 2026 року. ОСОБА_1 пояснив, що працює водієм і на його утриманні четверо малолітніх дітей.

Ствердив, що 28 січня 2026 року мав бути для нього вихідним днем, тому на передодні він випив трохи вина. Зранку йому зателефонував керівник і повідомив, що терміново необхідно перевезти транспортний засіб. Розуміючи що звечора він вживав алкогольні напої, вирішив попросити знайомого, щоб перевіз цей автомобіль. Коли вони приїхали на АЗС, вийшли з автомобіля, до них відразу під`їхали працівники поліції. ОСОБА_2 , який не мав права на керування транспортними засобами марки «МАN», відразу залишив місце події. У свою чергу, він хотів повідомити працівників поліції про цей факт, однак приїхав керівник товариства, тому він вирішив змовчати.

Таким чином, ОСОБА_1 та його захисник ствердили про відсутність в його діях особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення складу адміністративного правопорушення, тому просили провадження по справі закрити.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, слід прийти до висновку про відсутність вини в діях ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні з наступних підстав.

Адміністративним правопорушенням згідно частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнається, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія на стан алкогольного, сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Як зазначено вище, адміністративна відповідальність настає внаслідок відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене забарвлення шкіряного покрову), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Слід зазначити, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано DVD диски, які містить інформацію стосовно обставин події, яка мала місце 28 січня 2026 року за участі ОСОБА_1 проте, на жодному з цих дисків не зафіксовано факт керування ним транспортним засобом та не визначено ознаки перебування в стані алкогольного сп`яніння.

Мотивуючи свою позицію, особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, неодноразово вказує на те, що не керував транспортним засобом, а працівники патрульної поліції підійшли до нього коли він знаходився біля автомобіля.

Доводи ОСОБА_1 , підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2 , який у судовому засіданні підтвердив, що саме він керував транспортним засобом «МАN» 28 січня 2026 року. Після того, як вони прибули на АЗС і вийшли з автомобіля, до них під`їхали працівники поліції. Розуміючи, що він не має права керувати транспортними засобами такої категорії, залишив місце події. Через деякий час йому стало відомо що протокол про адміністративне правопорушення складено на ОСОБА_1 .

Дослідженим у судовому засіданні відео з місця події не доведено факт керування транспортним засобом безпосередньо особою, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 .

Згідно з відеозапису з нагрудної камери поліцейського зовнішній вигляд та поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не містять ознак перебування в стані алкогольного сп`яніння. Пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була безпідставною, при цьому правові наслідки відмови від огляду не роз`яснювались.

Зокрема, відеозапис не містить інформації про те, що особі роз`яснено право, у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, пройти такий огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення. Натомість працівник поліції неодноразово вказує на те, що в разі такої відмови автоматично складається протокол про адміністративне правопорушення.

Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Відповідно до Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення.

Слід зазначити, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№577354 від 28 січня 2026 року не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки фактичні обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові в справі № 463/1352/16-а від 08 липня 2020 року у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, докази надані суду на підтвердження винуватості правопорушника не містять підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та свідомої відмови від проходження огляд у на стан алкогольного сп`яніння.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Аналізуючи матеріали провадження, слід прийти до висновку, що докази, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, не містять фактичних даних, на основі яких безсумнівно можливо встановити наявність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення)

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції (пункту 55 рішення у справі "Гурепко проти України"; пункту 21 рішення у справі "Надточій проти України").

Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Згідно пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 130, 247, 280, 282-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А :

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Мукачівський міськрайонний суд.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Оксана МАРГИТИЧ