Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №201/15048/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1460/26 Справа № 201/15048/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання адвоката Токарєвої Г.О., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Соборного районного суду м. Дніпра від 26 січня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований фізичною особою-підприємцем, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -

В с т а н о в и в :

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави в розмірі 850 гривень. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ст. 122-4 КУпАП закрито за відсутністю складу правопорушення.

При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 29 жовтня 2025 року о 17 годин 40 хвилин, керуючи автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом в районі буд. №26 по вул. Садова у м.Дніпрі не переконався, о це буде безпечним, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований позаду автомобіль «Сузукі», д/н НОМЕР_2 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортним засобам.

Крім того, інспектором патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП стосовно ОСОБА_1 відповідно до якого останній 29.10.2025 року о17-40 годині, керуючи автомобілем «Рено» д/н НОМЕР_1 , в районі буд. №26 по вул. Садова в м. Дніпрі став учасником ДТП, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль «Сузукі», д/н НОМЕР_2 , після чого водій ОСОБА_1 залишив місце пригоди та не повідомив поліцію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вказаною постановою, адвокат Токарева Г.О., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження спричинений об`єктивними обставинами, що не залежали від волі заявника, а саме відсутністю фактичного доступу до транспортного засобу, а відтак і неможливістю зібрати докази, необхідні для належного обґрунтування апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Як вбачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 був повідомлений про те, що справа буде розглядатися у Соборному районному суді м. Дніпра, про що свідчить зміст складеного щодо нього протоколу про адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та його особистий підпис (а.с. 1).

Відповідно до заяви адвоката Токаревої Г.О., остання в інтересах ОСОБА_1 ознайомилась з матеріалами справи 17.12.2025 року.

Відповідно до судових повісток, (а.с. 28,55,90) ОСОБА_1 неодноразово викликався до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, що свідчить про те, що останній був обізнаний про розгляд справи відносно ОСОБА_1 у Соборному районному суді м.Дніпра.

Крім того, як вбачається з оскарженої постанови суду, ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 26 січня 2026 року під час розгляду справи Соборним районним судом м.Дніпра. Отже, ОСОБА_1 у судовому засіданні надавав пояснення по справі, був присутній при оголошенні судового рішення, йому було роз`яснено строки та порядок оскарження постанови суду. Таким чином ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про суть прийнятого щодо нього рішення, оскільки 05 лютого 2026 сплатив накладений на нього постановою судді штраф у сумі — 850 грн. та судовий збір — 665,60 грн, що підтверджується долученими до справи квитанціями “ПриватБанк”(а.с.99-100).

За нормами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження для ОСОБА_1 спливав — 06 лютого 2026 року.

Між тим, як убачається зі змісту поданої апеляційної скарги, її було сформовано — 22 квітня 2026 року, а до Дніпровського апеляційного суду подано лише 27 квітня 2026року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.

Таким чином вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 та його адвокат Токарева Г.О., будучи безумовно обізнаними про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення і про зміст ухваленого щодо ОСОБА_1 судом рішення, маючи реальну можливість, у разі своєї незгоди з прийнятим рішенням, своєчасно подати апеляційну скаргу, не скористались своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.

Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.

В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об`єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Токаревої Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Соборного районного суду м.Дніпра від 26 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О. Ю. Іванченко