Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №715/4522/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/4522/25

Провадження № 2/715/197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Григорчак Ю.П.

секретар судового засідання Соломян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 08 лютого 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг і підписала Анкету-опитувальник, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту шляхом підписання власноруч на планшеті. Зазначає, що в процесі користування рахунком та видачі кредитної картки 13 травня 2024 року шляхом підписання власноруч на планшеті заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в тій редакції, що діяла на дату підписання. Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 13.05.2024 року є частиною договору від 17.02.2022 року та відповідно до ч.3 статті 631 ЦК України має силу письмової домовленості сторін про зміну/встановлення умов кредитування по вже існуючим кредитним правовідносинам. На підставі укладеного Договору від 13.05.2024 року відповідачка отримала наступні платіжні інструменти картка за № 4149439028603417, строк дії - 05/28, тип –Універсальна. Згідно виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 за 13.05.2024 року відбулася одна транзакція о 20:23 перерахування грошових коштів в сумі 28 891,50 грн. на карту банку «Перекази, УКРАЇНА, термінал СР980Н48, адреса терміналу документ № НОМЕР_2 , отримувач Шумара А.А., НОМЕР_3 , банк отримувача AT КБ «Приват Банк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 ». Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило позов задовольнити, стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 727,65 грн, а також судові витрати.

В судових засіданнях в рамках розгляду даної справи представник позивача АТ КБ «Приват Банк» підтвердила обставини, викладені в позові, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

06 травня 2026 року представниця позивача Бацей Т.М. направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Суд вважає, що розгляд даної справи можливо провести без участі представниці позивача, оскільки нею не додано до клопотання докази поважності причини не можливості участі в судовому засіданні, крім цього, суд заслуховував позицію представниці позивача у попередніх судових засіданнях.

Відповідачка ОСОБА_1 в рамках розгляду даної справи вказувала, що списання коштів з її карточки відбулося внаслідок шахрайських дій, вона не мала наміру користуватися кредитними коштами. Внаслідок вказаних дій вона одразу ж після списання її коштів звернулася у відділення «Приват Банку» та до поліції, де було зареєстровано кримінальне провадження. Доступу до свого банківського рахунку вона стороннім особам не надавала. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволеною не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

17 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг і підписала Анкету-опитувальник, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту шляхом підписання власноруч на планшеті.

В процесі користування рахунком 13 травня 2024 року від імені відповідачки зі стороннього пристрою було оформлено новий платіжний інструмент картка за № 4149439028603417, строк дії - 05/28, тип –Універсальна.

Згідно виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 за 13.05.2024 року відбулася одна транзакція о 20:23 перерахування грошових коштів в сумою 28 891,50 грн., на карту банку як – «Перекази, УКРАЇНА, термінал СР980Н48, адреса терміналу документ № НОМЕР_2 , отримувач Шумара А.А., НОМЕР_3 , банк отримувача AT КБ «Приват Банк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 ».

В ході перевірки встановлено за даними ПК Login monitoring 13.04.2024 року о 19:54 (за тридцять хвилин до події) зафіксовано вхід до Приват 24 клієнтки з нетипового пристрою для відповідача пристрою Smartphone.

Типовим для ОСОБА_1 є SM-M325FV|samsung. О 20:21(за хвилину до події) вхід здійснено з типового для клієнтки пристрою.

Вхід до системи з даного пристрою супроводжувався введенням вірних даних щодо логіну та паролю який встановлювався клієнткою без зміни облікового запису.

За даними перевірки проведеної БОК під час першої авторизації в акаунт клієнта з нетипового пристрою від банку надходило повідомлення в додаток Приват 24, встановлений на типовому пристрої клієнта.

Станом на 14 січня 2026 року за відповідачкою позивачем нарахована заборгованість по кредиту на загальну суму 44 590,16 грн., яка складається з: 35 779,78 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8 810,38 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками.

Вищенаведені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) містить аналогічні положення.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідачка порушила Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зокрема, матеріали розслідування банку, які досліджувалися судом за участі сторін та містять поетапну хронологію операцій в банківському додатку відповідачки, вказують, що оформлення додаткового платіжного інструменту відбулось з нетипового для цього користувача пристрою та не містять доказів, що ОСОБА_1 особисто надала доступ нетиповому пристрою до свого додатку зі свого типового пристрою.

Суд також бере до уваги, що відповідачка негайно після несанкціонованої нею транзакції звернулась до банку, заблокувала рахунок, а наступного дня звернулась до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідачки була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.» Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Крім того, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для задоволення позовних вимог банку.

Аналогічні висновки та правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Судом встановлено, що АТ КБ «Приват Банк» не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідачки, не довів, що відповідачка, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: