Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №636/4724/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/4724/25 Провадження 3/636/73/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 м. Чугуїв

Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О. О., розглянувши матеріал, який надійшов з ВП№1 Чугуївського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, адреса: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні суду з 09.06.2025 перебуває матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №327976 від 12.05.2025 вбачається, що 12.05.2025 о 09:20 год. в с. Федорівка, автодорога Харків-Вовчанськ КПП Чугунівка 36 км 500 м водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Fiat SCUDO н.з. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_3 , який, рухаючись в попутному напрямку, різко змінив напрямок руху та скоїв з`їзд автомобілю на узбіччя (автомобіль Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками), чим порушив п.10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) .

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про місце та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

02.05.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Косінцев К.В. надав клопотання про закриття адміністративного провадження у зв`язку з закінченням 3-місячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Згідно п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно ч. 8 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не є триваючим і вважається закінченим з моменту його вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи правопорушення було вчинено 12.05.2025.

Інформації про внесення відомостей за вказаною пригодою до ЄРДР матеріали справи не містять.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст.38 КУпАП, суд враховує положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії.

Відповідно до змісту ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

При вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.

Так, стаття 9 КУпАП дає визначення поняттю адміністративного правопорушення (проступку) як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Слід зауважити, що винність (у формі умислу або необережності) є обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення.

Разом з цим, стаття 17 КУпАП визначає обставини, які виключають адміністративну відповідальність і визначає їх як перебування особи у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або у стані неосудності.

Окрім того, вчинення адміністративного правопорушення не завжди тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Так, статтею 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Крім того, статтею 22 КУпАП передбачена можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення з обмеженням усним зауваженням на її адресу.

Також стаття 24-1 КУпАП передбачено за вчинення адміністративних правопорушень застосування заходів впливу до неповнолітніх у вигляді зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догани або сувора догани; передачі неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання, що не являється накладенням адміністративного стягнення.

Стаття 247 КУпАП передбачає виключний перелік підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який включає в себе: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

При цьому, підстави, передбачені у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до реабілітуючих підстав закриття провадження, а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав вказує на невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за який вона притягалася до відповідальності.

Підстави, передбачені у пунктах 5-9 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до нереабілітуючих підстав, оскільки підлягають застосуванню до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

Положеннями статті 284 КУпАП, якою визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: (1) про накладення адміністративного стягнення; (2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; (3) про закриття справи.

При цьому частиною 2 ст. 284 КУпАП розширюється перелік підстав для закриття провадження у справі і, відповідно, передбачаються додаткові підстави, а саме при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Отже, законодавцем передбачено можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли особа не вчиняла адміністративне правопорушення або невинувата у його вчиненні, а також у випадку, коли особа винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, але існують інші підстави для не накладення на неї адміністративного стягнення.

Як зазначено вище, такі підстави закриття провадження умовно розділяють на реабілітуючі або нереабілітуючі підстави.

Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вчинення адміністративного правопорушення в деяких випадках тягне за собою виникнення цивільно-правових правовідносин, наприклад, пов`язаних із стягненням шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням або поновленням у правах тощо.

Не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов`язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, законодавцем розрізняється поняття «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення» і «особа, яка піддавалася адміністративному стягнення». Неналежне застосування цих схожих, але все ж таки різних за своєю суттю понять може призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення, або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені п.п. 1-4 ст. 247 КУпАП.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.

Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного і повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, закриваючи справу у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) і не встановлюючи фактичні обставини, зокрема вину особи та інші обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, суд фактично відмовляється від здійснення своєї основної функції здійснення правосуддя.

Таким чином, системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того, суди, які закривають провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність повноважень на встановлення фактичних обставин справи (через закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП), все одно встановлюють певні фактичні обставини, такі як час вчинення правопорушення, час виявлення правопорушення та час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, за вимогами ст. 280 КУпАП потрібно встановлювати всі обставини, передбачені цією статтею, зокрема вину особи, перевіряти правильність правової кваліфікації її дій, чи підлягає вона взагалі відповідальності та ін., оскільки в протилежному випадку, судове рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (яка є нерабілітуючою підставою) може порушити права особи, в діях якої відсутній склад правопорушення, відсутні докази її вини чи навіть події правопорушення. В таких випадках особа розраховує на судове рішення, яким вона буде реабілітована, яким буде визнана невинуватою, тобто на закриття провадження з реабілітуючих підстав.

Закрити провадження з нереабілітучих підстав або звільнити від відповідальності, можливо лише винувату особу в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.

З огляду на це, а також на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об`єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У випадку спливу строків накладення адміністративного стягнення, суд має здійснити судовий розгляд, встановити всі обставини і за наявності до того підстав встановити вину особи без накладання адміністративне стягнення або, у випадку недоведеності вини чи відсутності складу правопорушення чи події, закрити провадження з реабілітуючих підстав, зазначених в п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Так за клопотанням адвоката Косінцева К.В. призначено судову автотехнічну експертизу; на вирішення експертів поставлено наступні питання: Як повинні були діяти в даній дорожній обстановці водії автомобілів Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобіля Fiat SCUDO н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 відповідно до Правил дорожнього руху України? Чи мали водії автомобілів Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водій автомобіля Fiat SCUDO н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, шляхом дотримання Правил дорожнього руху України? Чи наявні в діях водія автомобілів Skoda Rapid д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та водія автомобіля Fiat SCUDO н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди?

Судом отримано висновок експерта №12434/2606 від 25.02.2026 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, згідно якого надано наступні висновки: якщо виходити з пояснень водія автомобіля Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , а також відсутності інших умов під час руху обох автомобілів, то у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Fiat SCUDO ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 9.2 (п/п «б»), 9.4, 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України; якщо виходити з пояснень водія автомобіля Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , а також відсутності інших умов під час руху обох автомобілів, то у даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути даної дорожньо- транспортної пригоди для водія автомобіля Fiat SCUDO ОСОБА_1 визначалася виконанням вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру; якщо виходити з пояснень водія автомобіля Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , а також відсутності інших умов під час руху обох автомобілів, то у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Fiat SCUDO ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; дії водія автомобіля Fiat SCUDO ОСОБА_1 , які також не відповідали вимогам п.п. 9.2 (п/п «б»), 9.4 Правил дорожнього руху України, не знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди; якщо виходити з пояснень водія автомобіля Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_3 . ОСОБА_2 , а також відсутності інших умов під час руху обох автомобілів, то у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Skoda Rapid ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України; вирішити питання постанови: «Чи мав водій автомобіля Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_4 . ОСОБА_2 технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, шляхом дотримання Правил дорожнього руху України? Чи наявні в діях водія автомобілів Skoda Rapid, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди?», - експертним шляхом не представляється можливим у зв`язку з відсутністю даних про першу стадію механізму ДТП (стадію зближення транспортних засобів).

Стаття 251 зазначає, що доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 ПДР України (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), 10.3 ПДР України (у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме – порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За таких обставин суддя вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановленою.

Враховуючи те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше ніж три місяці, тому в силу ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення стосовно ОСОБА_1 не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 38, 124, 247, 251, 252, 265, 278 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня оголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя: О.О. Золотоверха