Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №644/4790/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/4790/25

Провадження № 2/644/868/26

05.05.2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

секретаря – Книшенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 644/4790/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

04.06.2024 року через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Санфорд Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 37401,31 грн, суми судових витрат у розмірі 2422,40 грн, послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв`язку, а також витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7200,00 грн. В подальшому, позовні вимоги в частині стягнення суми на оплату послуг поштового зв`язку в сумі відповідно до розрахункового документа просив залишити без розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 26.09.2018 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду №C-506-006286-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Згідно з п. 2 Угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту платіжну картку. Пунктом 3 Угоди визначено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24.00% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється згідно з тарифами банку та ДКБО; діє індивідуальний порядок внесення суми Обов`язкового мінімального платежу (ОМП), за яким розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору; днем сплати ОМП за попередній розрахунковий період є останній операційний день платіжного періоду.

Банк свої зобов`язання перед відповідачем за Угодою та ДКБО виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши Клієнту можливість користуватись кредитними коштами в сумі 10000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписці з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Угодою щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач виконав лише частково. Згідно виписки по рахунку Позичальника за весь строк з моменту укладення Угоди і до моменту звернення з цим позовом Позичальник сплатив Банку в рахунок погашення основного боргу та сплати процентів лише 6065,00 грн. Останній платіж здійснено 03.10.2019 року. Внаслідок чого у відповідача сформувалась заборгованість перед банком в загальній сумі 29740,98 грн, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 9053,13 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 20687,85 грн.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладений договір факторингу № 16/11-23. У подальшому 29.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» та ТОВ «Санфорд Капітал» укладено договір факторингу № 29/12-23, відповідно до умов яких здійснено перехід права вимоги за договором № C-506-006286-18-980 від 26.09.2018. Представник позивача також вказує, що додатково до суми боргу та процентів, що були нараховані протягом строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, відповідачу нараховані інфляційні витрати в сумі 5580,09 грн. та 3 % річних в сумі 2080,24 грн. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 31.07.2025 відкрито провадження по вищевказаній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому позов підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував, просив справу розглядати без його участі.

Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, повідомлялася про дату, час і місце судового засідання у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судова влада України, причину неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило. У встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала.

За клопотанням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26.09.2018 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду № C-506-006286-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.

Відповідно до п. 2 Угоди банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватись за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку Master Card.

Пунктом 3 Угоди визначено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 10000,00 грн; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24.00% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється згідно з тарифами банку; діє індивідуальний порядок внесення суми Обов`язкового мінімального платежу, за яким розрахунковою датою є число кожного календарного місяця, яке відповідає числу дня оформлення договору; днем сплати Обов`язкового мінімального платежу за попередній розрахунковий період є останній операційний день платіжного періоду.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, відкривши поточний рахунок у валюті гривня та надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами в сумі 10000,00 грн. в межах кредитного ліміту, визначеного Угодою, що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника.

Відповідачка зобов`язання за договором виконала не в повному обсязі, у зв`язку із чим станом на 16.11.2023 виникла наступна заборгованість: заборгованість за основним боргом в сумі 9053,13 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 20687,85 грн., що разом становить 29740,98 грн.

16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Фактор) укладено договір факторингу № 16/11-23.

Пунктом 5.4. договору факторингу №16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов`язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» (Клієнт), 29.12.2023 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (Фактор) договір факторингу №29/12-23.

Згідно п. 2.1 цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з друкованого реєстру боржників №1 до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою № C-506-006286-18-980 від 26.09.2018.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як встановлено у ч 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всупереч умовам Угоди № C-506-006286-18-980 від 26.09.2018, відповідачка не виконала свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, платежі для погашення заборгованості не здійснила ані на рахунки первісного кредитора, ані на рахунок ТОВ «Санфорд Капітал», внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка, відповідно до розрахунку заборгованості складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 9053,13 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 20687,85 грн.

Заперечень щодо правильності розрахунку заборгованості відповідачем не заявлено.

З огляду на викладене вище, оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за умовами Угоди № C-506-006286-18-980 від 26.09.2018 не виконала, доказів про відсутність своєї заборгованості перед позивачем суду не надала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за основним боргом в сумі 9053,13 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 20687,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Що узгоджується з позицією Верховного Суду від 26 червня 2018 року у постанові по справі № 520/16692/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 де відзначено, що стягнення інфляційних і річних процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і неустойка. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із тим, що на час звернення до суду з позовом відповідачкою грошове зобов`язання не виконане, позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 5580,09 грн. та 3% річних у сумі 2080,24 грн. (за період з 27.10.2019 по 23.02.2022).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем до 24 лютого 2022 року з дотриманням положень ЦК України.

А тому, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 2080,24 грн. та інфляційні втрати у сумі 5580,09 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Встановлено, що між ТОВ «Санфорд Капітал» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024.

Згідно п.1.1 вказаного договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду.

Пунктом 1.2. договору про надання правничої допомоги передбачено, що серед іншого, Адвокатське об`єднання здійснює юридичні дії по стягненню заборгованості третіх осіб перед клієнтом шляхом складання, підписання та подання до суду позовних заяв.

Пунктом 1.3. зазначеного договору визначено, що перелік боржників, щодо яких клієнтом доручається вчинення дій стосовно стягнення заборгованості, сума заборгованості та інші дані, необхідні для виконання умов цього договору, зазначають в реєстрі боржників.

Відповідно до п. 3.2. цього договору сума гонорару за надання послуг, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається об`єднанням в акті приймання-передачі наданих послуг. Пунктом 3.4.3. договору передбачено, що підписані сторонами акти приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надану правничу допомогу.

Окрім того, на підтвердження понесених витрат суду надано: акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №5 від 05.05.2025 року, підписаний керуючим партнером АО «Альянс ДЛС» Маслюженко М. та директором ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» Маринич Р., відповідно до якого: адвокатом надано послуги на суму 7200,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Заяв про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.

З огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7200,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за угодою № C-506-006286-18-980 від 26.09.2018 у розмірі 37401,31 грн., з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 9053,13 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 20687,85 грн, інфляційні втрати в сумі 5580,09 грн, 3% річних в сумі 2080,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 7200,00 грн.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції з дня складання повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст. 354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Санфорд Капітал", ЄДРПОУ 43575686, вул. Сімферопольська б. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, м. Дніпро, 49005;

Відповідачка: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.К. Ізмайлов