Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №643/945/24 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/188/26

Справа № 643/945/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221170003723 від 26.10.2023, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, студента ДПТНЗ «Харківське вище професійне училище будівництва», який не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий згідно з вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10.12.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачення, визнане судом доведеним

25.10.2023 приблизно о 08 годині 30 хвилин, точний час не встановлений, неповнолітній ОСОБА_4 , 2008 року народження (обвинувачений), у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 18.08.2023 строком на 90 діб, знаходився в роздягальні ДПТНЗ «Харківське вище професійне училище будівництва», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Салтівське шосе, буд. 123, де побачив розстебнутий рюкзак, в якому знаходився мобільний телефон ТМ Infinix Smart 7 Polar Black (X6515), який належить неповнолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у обвинуваченого раптово виник злочинний прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний прямий намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно – небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу дістав із розстебнутого рюкзаку мобільний телефон ТМ Infinix Smart 7 Polar Black (X6515) вартістю 3282,30 грн., який належить неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 .

Після цього ОСОБА_4 , не бажаючи бути поміченим, швидко покинув місце вчинення злочину із викраденим майном, розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3282,30 грн.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Надав показання, згідно з якими підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно вказані час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з його матеріалами і не заперечує докази, зібрані в ході досудового розслідування, та розмір завданої потерпілому шкоди. Пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого, участь у кримінальному провадженні його захисника та законного представника, суд дійшов висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду, в тому числі законного представника та захисника обвинуваченого, вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

Обвинувачений не одружений, дітей не має, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим у неповнолітньому віці, станом на час ухвалення вироку обвинувачений є повнолітньою особою.

Як вбачається із Свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 та Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , мати обвинуваченого ОСОБА_8 померла, коли обвинувачений перебував у малолітньому віці.

Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10.12.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки. Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджений згідно з вказаним вище вироком, вчинене 04.06.2024.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Прокурором було зазначено, що на стадії досудового розслідування з боку обвинуваченого мало місце активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття.

Обвинувачений у судовому засіданні багаторазово зазначав, що щиро розкаюється у скоєному та шкодує про свій вчинок.

Захисником обвинуваченого було зазначено, що в ході досудового розслідування обвинувачений добровільно видав викрадений мобільний телефон, який був повернутий потерпілому. Прокурор підтвердила вказану обставину.

Ураховуючи наведене, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до п. 1, 3 ст. 66 КК України визнає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений втратив матір у малолітньому віці та виховувався одноосібно батьком, який був його законним представником.

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України в якості обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, також визнати вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, не встановив.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 73 КК України строки покарання обчислюються відповідно в роках, місяцях та годинах. При заміні або складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув`язнення допускається обчислення строків покарання у днях.

Положеннями ст. 98 КК України передбачено, що до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) пробаційний нагляд; 5) позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Положеннями ч. 1 ст. 103 КК передбачено, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Згідно з ст. 102 КК, покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених пунктом 5 частини третьої цієї статті. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: 2) за нетяжкий злочин - на строк не більше чотирьох років; 3) за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; 4) за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; 5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п`ятнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1-3 ст. 104 КК, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 цього Кодексу, з урахуванням положень, передбачених цією статтею. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання щодо розміру покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд керується таким.

Прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за кримінальне правопорушення, у якому він визнається винним згідно з даним вироком, із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – у виді позбавлення волі на строк 5 років; звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Сторона захисту підтримала позицію прокурора.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Суд вважає, що вказані вище обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , та дані про його особу, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім того, суд враховує, що злочин, за який обвинувачений засуджується згідно з даним вироком, вчинений 25.10.2023, тобто до вчинення злочину, за який обвинувачений засуджений на підставі вироку Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10.12.2024.

Ураховуючи наявність таких обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , як вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, щире каяття обвинуваченого, а також вищезазначені дані про особу ОСОБА_4 , суд вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Остаточне покарання обвинуваченому суд визначає на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного згідно з даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним згідно з вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10.12.2024.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке не відноситься до особливо тяжких злочинів та не пов`язане з насильством, особу винного, наявність такої обставини, яка пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, спричинених злочином, відсутність обставин, що обтяжують покарання, інші обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, який є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.

Таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою, на переконання суду, за конкретних обставин даної справи відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Станом на час ухвалення вироку запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Оскільки клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило, суд, керуючись засадами змагальності та диспозитивності кримінального провадження, не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу за власною ініціативою згідно з даним вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Питання про процесуальні витрати в розмірі 3786,40 грн., пов`язані з проведенням судової експертизи, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України з урахуванням позиції учасників судового провадження.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України

УХВАЛИВ

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 10 (десять) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 10 (десять) місяців, призначеного згідно з даним вироком, більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, призначеним згідно з вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10.12.2024, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 104, 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у загальному розмірі 3786,40 грн.

Речовий доказ, а саме мобільний телефон ТМ Infinix Smart 7 Polar Black (X6515), imei НОМЕР_3 , imei НОМЕР_4 , переданий на відповідальне зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_7 - вважати повернутим законному володільцю.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1