Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №184/661/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/661/26

Номер провадження 2/184/746/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Руденко М.М.,

представника позивача – Мотрончук А.П.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Покров цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за комунальні послуги»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду до відповідача про стягнення заборгованості за комунальні послуги. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що МКП «ПВУВКГ» надає послуги водопостачання і водовідведення населенню. Відповідач споживає комунальні послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, але систематично не сплачує за ці послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7545,96 грн., в тому числі: 4572,02 грн. – заборгованість за надані комунальні послуги; 92,57 грн. пені; 142,89 грн. інфляційних втрат; 76,08 грн. – 3% річних; 2662,40 грн. судового збору, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судовому засіданні представник позивача – Мотрончук А.П. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти позову та просить відмовити в його задоволенні, надав відзив на позов.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 та споживає комунальні послуги, які надаються МКП «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». Договір реструктуризації заборгованості між позивачем та відповідачем не укладався.

В порядку ст.160 ЦПК України 14.09.2021 року МКП "Покровводоканал" до Покровського міського суду Дніпропетровської області подало заява про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Однак, виданий судом 02.03.2026 року судовий наказ у справі №184/497/26 (провадження №2-н/184/51/26) за заявою боржника був скасований ухвалою суду від 10.03.2026 року.

Судом встановлено, що позивач не погоджується з доводами боржника, які висловлені в його заяві про скасування судового наказу від 09.03.2026 року, з наступних підстав. Так, у своїй заяві боржник вказує, що він не проживає у квартирі та не є споживачем відповідних послуг. Однак, жодних доказів до своєї заяви боржник не додав, тобто факт свого не проживання за зареєстрованою у встановленому порядку адресою ( АДРЕСА_1 ) не підтвердив.

Стаття 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає споживачу право на не оплату вартості комунальних послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження такого факту відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Вичерпний перелік документів, які підтверджують відсутність особи в житловому приміщенні, встановлено підпунктом 7 пункту 45 Правил №690 та підпунктом 11 пункту 39 затвердженого Постановою №690 типового договору. До цього переліку належать: довідки з місця тимчасового проживання, з місця роботи, з місця лікування, з місця навчання, з місця проходження військової служби, з місця відбування покарання або інший документ, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу.

Отже, законодавством України встановлено вичерпний перелік засобів доказування обставин тимчасової відсутності споживача комунальних послуг в житловому приміщенні понад 30 календарних днів.

Ненадання боржником ОСОБА_1 таких доказів позбавляє його права на не оплату комунальних послуг і є порушенням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови КМУ №690.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відповідач має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 і не подавав позивачу передбачені законодавством України документи (заяви та докази) щодо наявності у нього права на не оплату вартості комунальних послуг у зв`язку з їх невикористанням, позивач має право стягнути з відповідача нараховану до сплати суму вартості наданих за вказаною адресою комунальних послуг (в межах строків позовної давності).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (із змінами та доповненнями) нарахування та стягнення заборгованості, а також неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено виключно в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Враховуючи, що м. Покров не знаходиться на вказаних у п.1 Постанови №206 територіях, нарахування та стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних не суперечить законодавству. Таким чином, загальна сума грошових вимог позивача до відповідача складається з суми основного боргу за надання послуг, пені, інфляційних втрат та 3% річних, яку суд має право стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивач є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за місцем проживання відповідача.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дає критичну оцінку доводам відповідача, висловлені ним у відзиві, оскільки вони є голослівними, безпідставними та не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються письмовими поясненнями представника позивача, матеріалами справи в їх сукупності.

На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання цієї заяви, яка подається в електронній формі, сплачується у зменшеному розмірі із понижувальним коефіцієнтом 0,8 (3328 х 0,8 = 2662,40).

Відповідно до п.2 ст.164 ЦПК України у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, враховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. При поданні заяви про видачу удового наказу від 25.02.2026 №131/24 позивачем вже був сплачений судовий збір у сумі 266,24 грн., тому позивач при поданні цього позову сплатив судовий збір у сумі 2396,16 грн. (2662,40 грн. - 266,24 грн. = 2396,16 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за комунальні послуги» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Заводська, 2, код: 03341351) суму 7545,96 грн., в тому числі: 4572,02 грн. – заборгованість за надані комунальні послуги; 92,57 грн. пені; 142,89 грн. інфляційних втрат; 76,08 грн. – 3% річних; 2662,40 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 05.05.2026р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш