Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №201/13051/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 201/13051/25

Провадження № 2/211/4290/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі – ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 23 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №487403-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). У наслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 09 жовтня 2025 року виникла заборгованість у загальній сумі 26 058,22 грн, яка складається з: 6 000,00 грн – прострочених платежів за тілом кредиту; 19 158,22 грн – прострочених платежів за процентами; 900,00 грн – прострочених платежів за комісією. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану загальну суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 21 жовтня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 28 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року постановлено розглянути справу в порядку заочного розгляду справи.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – позовні вимоги було задоволено.

31 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Король А.Ю., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року по вказаній цивільній справі та, посилаючись на неповноту встановлення обставин при винесенні рішення, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року постановлено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення – задовольнити; скасувати заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; призначити справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 год. 30 хв. на 06 травня 2026 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, сторони у справі про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причини неявки.

Враховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №487403-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 6 000,00 грн строком на 24 тижні; знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15013387%, фіксована; дена процентна ставка: 0,95%; комісія за надання кредиту – 900,00 грн (а.с. 31-35 – копія паспорту споживчого кредиту, а.с. 36-45 – копія договору, а.с. 46-55 - копія пропозиції, а.с. 56-65 - копія прийняття пропозиції, а.с. 68 – копія анкети клієнта).

Вказані документи були підписані 23 січня 2024 року електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором UA-9012 (а.с. 66, 67 – копія візуальної форми послідовності дій клієнта).

У цей же день, 23 січня 2024 року, ОСОБА_1 отримав на свою платіжну картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн (а.с. 69 – копія підтвердження).

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено та визнається відповідачем факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів на умовах, узгоджених сторонами договору.

Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання у повному обсязі, у наслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 09 жовтня 2025 року становить 26 058,22 грн, з яких: 6 000,00 грн – прострочених платежів за тілом кредиту, 19 158,22 грн – прострочених платежів за процентами, 900,00 грн – прострочених платежів за комісією (а.с. 20-29 – розрахунок, а.с. 30 - довідка).

У свою чергу, ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення звертає увагу суду на те, що проценти за кредитним договором є неспівмірними з сумою виданого кредиту.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає, що проценти за кредитом мають відповідати умовам чинного законодавства.

Договір №487403-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) було укладено 23 січня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції від 22 листопада 2023 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як вбачається з умов п. 2.4. Договору, знижена фіксована процентна ставка за Кредитом становить у день 1,15013387%, стандартна – 2,00%. Кредитором було складено графік платежів, виходячи зі зниженої процентної ставки розмір процентів за кредитом згідно цього графіку становив 8 700,00 грн.

Проте п. 2.11. Договору також була визначена дена процентна ставка в розмірі 0,95%.

Як вбачається з розрахунку, позивачем було нараховано проценти в межах строку кредитування за період з 23 січня 2024 року по 09 липня 2024 року, тобто за 168 днів (24 тижні). Проте при нарахуванні процентів за період з 23 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року використовувалась процентна ставка 1,15013387% на день, а за період з 14 лютого 2024 року по 09 липня 2024 року – 2,00% на день (а.с. 20-29 – розрахунок).

Що є невірним та суперечить приписам ч. 5 ст. 8 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що відсоткова ставка за Договором має бути визначена Кредитором у межах 1% на день.

Тобто Кредитор мав використовувати процентну ставку 0,95% згідно умов п. 2.11. Договору, а не 1,15013387% на день та тим більше не 2,00% на день.

Відповідно нарахування процентів за користування кредитом має здійснюватися наступним чином: 6 000,00 грн (тіло Кредиту) * 168 днів * 0,95% / 100% = 9 576,00 грн.

У зв`язку з цим, розмір процентів за період з 23 січня 2024 року по 09 липня 2024 року має становити 9 576,00 грн, а не 19 158,22 грн (заявлені позивачем до стягнення).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене вище, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №487403-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 23 січня 2024 року слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості в сумі 16 476,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – сума прострочених платежів за тілом кредиту, 9 576,00 грн – сума прострочених платежів за процентами, 900,00 грн – сума прострочених платежів за комісією.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн (а.с. 19), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1 531,63 грн (16 476,00 грн (сума боргу, стягнута судом) х 2 422,40 грн (сума судового збору, сплачена позивачем) / 26 058,22 грн (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає (ВПО) за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м. Київ, бул.Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) загальну суму заборгованості за Договором №487403-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 23 січня 2024 року в розмірі 16 476 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 00 копійок, яка складається з: прострочених платежів за тілом кредиту в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок; прострочених платежів за процентами в сумі 9 576 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок; прострочених платежів за комісією в сумі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок; та судовий збір у сумі 1 531 (одна тисяча п`ятсот тридцять одна) гривня 63 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 травня 2026 р.

Суддя Д.М. Ніколенко