Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №295/3521/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/3521/26 Головуючий у 1-й інст. Довгалюк Л. В.

Номер провадження №33/4805/846/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С. розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановила:

Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 19.02.2026 о 01 годині 06 хвилин у м. Житомирі по вул. Покровській 94, ОСОБА_2 керував автомобілем Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" та у медичному закладі відмовився. Від керування т/з водія відсторонено в порядку ст. 266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що він не керував та і не мав можливості керувати автомобілем Mazda LIG568, який не рухався та був припаркований, а також не мав змоги керувати автомобілем із заднього сидіння. Те, що він нібито пересів із пасажирського сидіння на заднє є вимисел та фантазії співробітників поліції, так як таких дій він не вчиняв, а беззаперечних доказів матеріали справи не містять.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про судове засідання повідомлений належним чином. Будь яких заяв та клопотань не подавав.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст. 251 КУпАП.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при винесенні постанови вжито належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595425 від 19.02.2026, вбачається, що 19.02.2026 о 01 годині 06 хвилин у м. Житомирі по вул. Покровській, 94, ОСОБА_2 керував автомобілем Mazda, державний номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" та у медичному закладі відмовився. Від керування т/з водія відсторонено в порядку ст. 266 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 595425 від 19.02.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 19.02.2026; відеозаписом події.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об`єктивно та в достатньому обсязі зафіксовані обставини події для вирішення питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відеозапис проводився працівниками поліції відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та є належним і допустимим доказом у справі.

З відеозапису вбачається зупинка транспортного засобу, працівники поліції виходять та прямують до автомобіля, з заднього пасажирського сидіння автомобіля виходять чоловік та жінка, з переднього пасажирського сидіння виходить чоловік, за кермом нікого немає. Працівники поліції стверджують, що водій ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння автомобіля. Вказане підтверджено відеозаписом із другої бодікамери поліцейського на диску (01:06:50), де зафіксовано, що з моменту зупинки автомобіля до відкриття пасажирських дверей пройшов досить тривалий час. Під час того, як до автомобіля підійшов поліцейський, водійське сидіння було порожнім. При цьому ОСОБА_1 вийшов через задні двері автомобіля, а його товариш через передні пасажирські двері.

З відеозапису видно, що ОСОБА_1 , поведінка якого на місці події свідчить про те, що за цей час він пересів на пасажирське сидіння, заперечував, що керував транспортним засобом. Водночас інші особи, які перебували разом із ним в автомобілі, його слів не підтвердили.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені КУпАП і повідомлено про відсторонення від керування. В подальшому, поліцейські оголосили зміст протоколу, повідомили що розгляд справи відбудеться в районному суді, про що ОСОБА_1 чув, однак відмовився підписати документи, як і відмовився від їх отримання.

На відеозаписі чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 неодноразово зазначає, що «Я не водій, бо сидів ззаду». Потім він стверджує, що «Я йшов по дорозі».

Суд зазначає, що ОСОБА_1 просто вигадує різні версії на ходу, щоб уникнути відповідальності, що свідчить про недостовірність його слів.

Твердження ОСОБА_1 про перебування на задньому сидінні спростовуються сукупністю доказів та логічними суперечностями: відеозаписом безперервного спостереження за ТЗ, на якому зафіксовано рух Mazda LIG568 та відсутність сторонніх осіб, що покидали салон після зупинки, неспівпадіння свідчень самої особи, яка одночасно стверджує про перебування в авто як пасажир і статус перехожого, що згідно зі ст. 251 КУпАП вказує на обрання ним форми захисту з метою уникнення відповідальності за ст. 130 КУпАП, а не на реальні обставини події.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м.Житомира від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: Т.С. Рябенька