Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №755/5337/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5337/26

1-кп/755/1142/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026102040000038 від 23.02.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина Україна, із середньо-спеціальною освітою, працюючого неофіційно різноробочим, перебуваючого в цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема востаннє: 31 березня 2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі (покарання відбуто повністю),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, 11 лютого 2026 року, тобто під час дії Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, який у подальшому продовжений та діяв на день вчинення злочину, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин.

Так, 11 лютого 2026 року, близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_4 перебував поблизу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та зайшовши до приміщення торговельної зали вказаного магазину, де здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 , направився до торговельної зали зі стелажами з представленим асортиментом товарів. Підійшовши до вищезазначених стелажів, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану, тому, реалізуючи свій злочинний умисел, розгледівши представлений асортимент, взяв з полиць наступні товари: дві консервні банки сардини «Екватор» атлантична бланшована в олії № 5 з/б 240 г, вартістю 74 гривні 90 копійок за штуку, а всього на суму 149 гривень 80 копійок; дві консервні банки лосося «Аквамарин» атлантичний у т/с з/б 230 г, вартістю 99 гривень 90 копійок за штуку, а всього на суму 199 гривень 80 копійок; консервну банку лосося «Ризьке золото» в оливковій олії з/б ключ 240 г, вартістю 89 гривень 90 копійок; вироби макаронні «CitiPasta» спагеті 800 г, вартістю 44 гривні 99 копійок; крем-фарбу для волосся «Permanent Color блондест-супер 0.01», вартістю 79 гривень 90 копійок та освітлювач для волосся «Acme Color Energy Blond Arctic», вартістю 89 гривень 90 копійок, які помістив до кишень власної куртки та рюкзака, який останній утримував при собі. У цей момент, дії ОСОБА_4 помітила потерпіла ОСОБА_6 , яка підійшла до останнього та висловила вимогу викласти вказаний вище товар назад на стелаж і припинити правопорушення. У подальшому, ОСОБА_4 , не повернувши назад на стелаж раніше викрадений товар, ігноруючи вимогу потерпілої ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що за його діями спостерігає остання і його дії з таємного викрадення чужого майна викриті, переслідуючи прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не виклавши товар з кишень та рюкзака, утримуючи при собі викрадене майно, наніс удар правою рукою по руках потерпілої ОСОБА_6 , з метою подавити її волю і дії, направлені на припинення і попередження грабежу. Після чого, ОСОБА_4 направився у бік виходу з приміщення торговельної зали магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», де його протиправні дії намагалась припинити потерпіла ОСОБА_6 , утримуючи останнього за одяг, однак, ОСОБА_4 , здійснивши активний опір, що виразився у нанесенні поштовхів потерпілій ОСОБА_6 , пройшов через двері магазину та вийшов на вулицю, після чого, покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Даним кримінальним правопорушенням ФОП ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди в сумі 654 гривні 29 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 4 ст. 186 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно, 11 лютого 2026 року він вчинив відкрите викрадення товару з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, яким у подальшому, розпорядився на власний розсуд. Зазначив, що розумів те, що його незаконні дії були помічені, оскільки продавець магазину просила його зупинитися, однак, її вимогу він не виконав, та вдаривши останню по руках, не розрахувавшись за товар, покинув приміщення магазину. Розуміє, що його дії були незаконними, у скоєному щиро кається, жалкує, що так сталося, запевнюючи, що в подальшому нічого протиправного вчиняти не буде та всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місця скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності та він не оспорює будь-які фактичні обставини.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: протоколів огляду місця події від 11.02.2026 року та 16.03.2026 року; довідки про вартість викраденого товару № 2026-11/02 від 11.02.2026 року; постанови про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 13.03.2026 року; постанов про визнання та приєднання до справи речових доказів від 13.03.2026 року та 16.03.2026 року, а також, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 186 КК України.

Щодо призначення покарання

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та, враховуючи те, що останній свою вину визнав, щиро каявся, раніше судимий, відсутні обтяжуючі обставини, призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Зокрема, прохав запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України залишити без змін та вважати його продовженим до набрання вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку прокурора, однак, зазначив, що за можливості призначити йому покарання більше м`яке, ніж передбачене статтею.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 клопотали про розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у їх відсутність та щодо призначення міри покарання останньому покладаються на розсуд суду.

Позиція суду щодо призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 року № 7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , його особи - раніше судимий, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, і тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням його ставлення до скоєного - вину визнав, щиро каявся, суд приходить до висновку про призначення міри покарання у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Позбавлення волі на певний строк є найсуворішим покаранням, що може бути призначене особам. Це покарання має застосовуватися до таких осіб тільки тоді, коли у суду є переконання, що застосування більш м`якого покарання не сприятиме виправленню засудженого.

Саме таке покарання буде доцільне для профілактики вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, буде найбільш відповідати принципам та меті його призначення, зазначене випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції. Також такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Інші рішення щодо питань, які вирішуються при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України залишити без змін та вважати його продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 17 березня 2026 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: відеозапис із камери відеонагляду, яка розміщена у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на території якого здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 , події, що сталася в період часу з 19 години 01 хвилина до 19 години 05 хвилин 11.02.2026 року, на оптичному диску DVD-R ТМ «MyMedia», 4.7 gb, 120 min, з написом «магазин ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, від 11.02.2026», що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах;

- портфель сірого кольору зі вставками чорного кольору «Tecno», який поміщено до спец-пакету NPU-1204657, що переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - повернути ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя: