Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №755/1401/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1401/26

№ 1-кп/755/778/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000991 від 15.10.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 27 березня 2025 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 (одного) року пробаційного нагляду;07 жовтня 2025 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст. 71, ст. 72 КК України до 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі; 26 листопада 2025 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст. 71, ст. 72 КК України до 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі;15 січня 2026 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі; 14 квітня 2026 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 15 жовтня 2025 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, проходив неподалік вул. Малишка у м. Києві, де на земельній ділянці біля дерева виявив прозору полімерну ємність із вмістом порошкоподібної речовини світлого кольору та будучи особою, що вживає психотропні речовини та особою, засудженою за ч. 2 ст. 309 КК України,зрозумів, що у вищевказаній речовині міститься заборонена речовина, та в цей час, у нього виник умисел, спрямований на незаконне придбання та подальшого власного вживання забороненої речовини, тому, реалізуючи свій злочинний умисел, підняв її із землі, поклав до лівої кишені своєї кофти та направився у своїх справах, чим став незаконно зберігати психотропну речовину, для власного вживання без мети подальшого збуту. Того ж дня, приблизно о 18 годині08 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 29, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_4 , який повідомив, що зберігає при собі прозору полімерну ємність із вмістом порошкоподібної речовини світлого кольору, та в подальшому, того ж дня, за казаною вище адресою, у період часу з 18 години47 хвилин до 18години54 хвилини,у ході проведення обшуку затриманої особи, у присутності двох понятих однієї статті та під час безперервної відеозйомки в останнього було виявлено та вилучено вказану вище порошкоподібну речовину світлого кольору, яку він незаконно придбав та зберігав при собі, для власного вживання без мети збуту.

Згідно з висновком експерта, у наданій на дослідження кристалоподібній речовині білого кольору міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,227 г.

PVP, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «Список № 2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 2 ст. 309 КК України визнав у повному обсязі та показав, що дійсно 15 жовтня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 27, знайшов на землі прозору полімерну ємність із психотропною речовиною, яку почав зберігати, для власного вживання без мети збуту, після чого, того ж дня, за адресою: м. Київ, вул. Будівельників, 29, його зупинили працівники поліції та її вилучили. Розуміє, що його дії були незаконними, у скоєному щиро каявся та зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час, місце скоєння ним кримінального правопорушення, відповідають дійсності.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: висновків експерта № СЕ-19/111-25/76140-НЗПРАП від 26.12.2025 року та № СЕ-19/111-25/64017-НЗПРАП від 24.12.2025 року; постанови про визнання та приєднання речових доказів від 25.12.2025 року, а також, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та наведеними вище письмовими доказами.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, раніше судимий.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зокрема, суд дійшов висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 повинно бути обрано необхідне та достатнє для його виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, а саме у вигляді позбавлення волі.

Так, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 , його особи - раніше судимий, зокрема, на даний час засуджений до покарання у виді позбавлення волі, конкретних обставин кримінального провадження, суд вважає, що його перевиховання і виправлення неможливо без ізоляції від суспільства і не знаходить підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, і тому вважає за необхідне призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення.

Крім того, 14 квітня 2026 року, вироком Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_4 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі та вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 07.10.2025 року при призначенні остаточного покарання врахований не був.

Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_4 засуджується цим вироком, було вчинено 15 жовтня 2025 року, тобто, до ухвалення вироку 14 квітня 2026 року, але після ухвалення вироку від 07.10.225 року, який не був урахований при ухваленні вироку 14 квітня 2026 року.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18), коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку за правилами ч. 1ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням положень ст.ст. 70,71 КК України, висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18), суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України: на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначити покарання, з урахуванням покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року; остаточне покарання призначити на підставі ст. 71 КК України, врахувавши покарання, призначене за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим за ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

Відповідно ч. 4 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, за який він засуджується цим вироком та, за який його засуджено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді 1 (одного) року6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2025 року, та остаточно призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні не обирався.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 28.04.2026 року, зарахувавши йому у строк відбування покарання, з 04.03.2026 року до 28.04.2026 року, відбування покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2026 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/111-25/64017-НЗПРАП від 24.12.2025 року в розмірі 3 565 гривень 60 копійок.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,227 г, яку поміщено до полімерного пакету білого кольору КНДЕКЦ МВС України з пояснювальним написом - висновок експерта № СЕ-19/111-25/64017-НЗПРАП від 24.12.2025 року, що передана на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту вручення його копії.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та направити для вручення ОСОБА_4 .

Головуючий суддя: