Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №753/4087/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4087/26

провадження № 1-кп/753/1472/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 1 листопада 2025 року приблизно о 22 год. 20 хв. разом із своїм знайомим перебував у вагоні потягу, який рухався до ст. метро «Славутич» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де поруч з ними знаходилася раніше невідома їм громадянка ОСОБА_5 .

В цей час між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_2 наніс останній один удар кулаком правої руки в область обличчя, спричинивши легке тілесне ушкодження, після чого, прибувши до ст. метро «Видубічі» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, ОСОБА_5 направилась до кімнати поліції разом із ОСОБА_2 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому проступку визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому та пояснив, що 1 листопада 2025 року приблизно о 22 год. він разом з другом їхав у метро, коли з іншими хлопцями почалась словесна сварка, яку потерпіла почала знімати на телефон. Оскільки ОСОБА_2 був упевнений, що вона знімає саме його та неодноразово просив її припинити знімати, але вона ігнорувала. В них почалась словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_2 плюнув у неї, а потім наніс один удар кулаком в губу. Оскільки він під`їхав до своєї станції, то вийшов з вагону, але його зупинили працівники поліції.

Щодо цивільного позову, то ОСОБА_2 його визнав частково, оскільки вважав, що сума 400000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є занадто великою та погодився відшкодувати 5000 грн.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, а також цивільний позов, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який несудимий, його вік, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, яка пом`якшує покарання, не працює, думку потерпілої, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Щодо доводів представника потерпілої про відсутність щирого каяття, то суд не може з цим погодитись.

Звісно лише сам факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом`якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки, що було продемонстровано останнім у судовому засіданні, де останній неодноразово попросив вибачення у потерпілої та засудив свої такі дії.

Щодо доводів представника потерпілого про наявність обтяжуючої обставини - вчинення правопорушення в стані сп`яніння, то суд не приймає їх до уваги, оскільки таке не вбачається з обвинувального акту та потерпілою не було надано жодних доказів на підтвердження такого.

Щодо цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди на суму 400000 грн.

При визначенні розміру грошового стягнення в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 400000 грн., суд ураховує характер і тривалість страждань потерпілої, тяжкості вимушених змін в їх життєвих стосунках, майновий стан обвинуваченого, керуючись принципом розумності та справедливості, уважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 6000 грн., оскільки саме у такій сумі вона у сукупності відповідатиме характеру і обсягу спричинених страждань та іншим негативним наслідкам, що настали, не призведе до безпідставного збагачення, а тільки компенсує завдану потерпілій моральну шкоду, у зв`язку з чим, цивільний позов потерпілої в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо цивільного позову потерпілої про стягнення з ОСОБА_2 на її користь витрат на професійну правничу допомогу на суму 26300 грн., то в цій частині він підлягає задоволенню, оскільки саме така сума знайшла своє підтвердження доказами, долученими представником потерпілої.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Цивільний позов потерпілої задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 6000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, та 26300 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1