Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №454/3761/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/3761/24 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т. В.

Провадження № 22-ц/811/4386/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Костюк С.О.;

позивача ОСОБА_1

та його представника – адвоката Чернявського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великомостівської міської ради Львівської області, з участю третьої особи - Сокальської державної нотаріальної контори, у якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами на АДРЕСА_1 після смерті його матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до довідки КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» право власності на згаданий вище житловий будинок не зареєстровано, а згідно виписки із погосподарської книги, що видана виконкомом Великомостівської міської ради, господарем колгоспного двору станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 була померла ОСОБА_2 .

Зазначалося, що у зв`язку із тим, що спадкодавець не зареєструвала свого права власності на згадане вище нерухоме майно, державним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у звязку з чим він змушений звертатися з даним позовом до суду (а.с. 1-6, 56).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні вищезгаданого позову відмовлено (а.с. 57-60) і позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а відтак – на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що позивач позбавлений можливості оформлення права власності на спадкове майно у інший спосіб, ніж шляхом звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на це майно (а.с. 62-64).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема – доводів позовної заяви, право власності у встановленому законодавством порядку на житловий будинок (в технічному паспорті під літ. "А-1") з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 не оформлялося і будь-які правовстановлюючі документи на нього відсутні: ці обставини стороною позивача визнаються, а відтак доказуванню не підлягають.

В узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” міститься роз`яснення про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Там же міститься роз`яснення про те, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Визнано правильною практику визнання права власності на будинок у порядку спадкування за наявності виписок із погосподарських книг про те, що будинок належав спадкодавцеві; технічного паспорту на будинок; висновку спеціалістів щодо технічного стану будинку, дотримання санітарних і протипожежних вимог; рішення ради та договору про надання земельної ділянки у безстрокове користування для будівництва будинку; відмови виконкому місцевої ради в оформленні права власності; постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як стверджується матеріалами справи, саме за заявою позивача, ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Великомостівської міської ради Львівської області від 29 серпня 2024 року № 123 житловому будинку садибного типу в селі Пристань було присвоєно адресу АДРЕСА_1 та зобов`язано (запропоновано) « ОСОБА_1 провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в порядку встановленому законодавством» (а.с. 22).

Ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять доводів стосовно того, чому саме позивач не виконав згадане вище рішення органу місцевого самоврядування (яке залишається чинним, оскільки докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), яким саме його було зобов`язано «провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в порядку встановленому законодавством».

В суді апеляційної інстанції, ні позивач, ні його представник також не дали пояснень з цього приводу.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до уповноважених на те органів з приводу «проведення державної реєстрацію права власності на нерухоме майно в порядку встановленому законодавством» та оформлення права власності чи правовстановлюючих документів на нього, а також з приводу оформлення прав на земельну ділянку на якій цей будинок з належними до нього господарськими спорудами збудовано.

Так само, як у матеріалах справи відсутні докази відмови позивачу уповноважених на те органів в оформленні права власності на успадкований ним будинок.

За відсутності звернень зі сторони позивача з приводу (зокрема) оформлення права власності (правовстановлюючих документів) на спірне будинковолодіння, ним (відповідно) не могло бути поданим до нотаріальної контори цих правовстановлюючих документів, на що посилається приватний нотаріус у листі до позивача (а.с. 17), однак постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії у матеріалах справи відсутня.

За наведених вище обставин в їх сукупності у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірний житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

В апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення (які саме обставини, що мають значення для справи, встановлені неповно та (або) неправильно; які саме норми процесуального та/або матеріального права судом були порушеними чи неправильно застосованими; які саме нові обставини та (чи) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо), так само, як не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для задоволення позовних вимог) відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення, що (однак) не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами: за умови дотримання процедури досудового вирішення спірного питання в позасудовому порядку.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 грудня 2025 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 06 травня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.