Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №607/14774/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 Справа №607/14774/25 Провадження №2/607/2217/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді – Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання – Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

У липні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Кметик Я.С. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, завданих залиттям квартири в сумі 28 441,32 грн та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що власниками квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким належать по частки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, тож єдиним власником цієї квартири є позивач. Адвокат вказує, що у липні 2022 року вказану квартиру було затоплено сусідами, а саме: ОСОБА_2 , яка є власницею квартири АДРЕСА_2 . Представник позивача посилається на те, що 21 липня 2022 року комісією

ДП «Східний масив плюс» було складено акт обстеження, яким встановлено, що причиною затоплення квартири АДРЕСА_3 є несправність внутрішньої квартирної системи каналізації в туалеті квартири АДРЕСА_4 . На неодноразові усні звернення позивача до відповідача про відшкодування завданих збитків, внаслідок затоплення квартири позитивного результату не дали. 05 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із зверненням для узгодження компенсації на ремонтні роботи затопленої квартири. Крім того, він звернувся до Тернопільського відділення КНДІСЕ МЮУ для встановлення суми понесених збитків у зв`язку з затопленням квартири. У висновку експерта від 04 липня 2025 року № 398/25-22 визначено вартість ремонтно-будівельних робіт, будівельних матеріалів на день дослідження, яка становить 28 441,32 грн. Таким чином, з урахуванням цивільного процесуального закону, принципів змагальності та диспозитивності, положень Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, яка зумовлена масштабом пошкоджень, у зв`язку з залиттям квартири, вплив цього на звичайний спосіб життя ОСОБА_1 .

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на відзив, що передбачене

статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином. Водночас від адвоката Кметика Я.С. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій також зазначено про підтримку позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 128 ЦПК України унормовано особливості виклику учасників справи у судове засідання судовими повістками про виклик.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як було зазначено, представник позивача скористався вимогами цієї норми.

Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа №361/8331/18).

Відтак, суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , про що свідчать реєстраційні посвідчення Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 29 червня 2001 року, записано в реєстрову книгу за № 18852 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1880 (а.с. 7).

21 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ПП «Східний масив», в якій просив усунути затоплення його квартири з верхнього поверху квартири АДРЕСА_4 в туалетній кімнаті. Причиною цього є підтікання, несправність внутрішньо-квартирної каналізації в туалетній кімнаті вказаної квартири (а.с. 9).

Актом від 21 липня 2022 року в складі комісії на предмет затоплення квартири АДРЕСА_1 виявлено, що в туалеті мокра стеля, капає вода. В кімнаті та коридорі є жовті плями на стелі від неодноразового попереднього затоплення. Причиною затоплення квартири АДРЕСА_3 є несправність внутрішньо-квартирної системи каналізації в туалеті квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться поверхом вище (а.с. 10).

Відповідно до довідки ДП «Східний масив плюс» ПП «Східний масив» № 09-08-22-1

від 09 серпня 2022 року, станом на 27 липня 2022 року власником квартири АДРЕСА_2 завершено роботи з часткової заміни каналізаційної системи в туалеті (а.с. 8).

05 березня 2025 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 письмове звернення засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта», в якому вказав, що 21 липня 2022 року з її квартири було затоплено його квартиру. За фактом затоплення було складено акт представниками

ДП «Східний масив плюс» від 21 липня 2022 року, що причиною затоплення є несправність внутрішньо-квартирної системи каналізації в туалеті квартири. Також, 02 червня 2014 року було затоплено кухню і спальню його квартири, про що було складено акт представниками

ДП «Східний масив плюс» від 20 липня 2014 року, відповідно до якого причиною затоплення є халатне поводження з системою холодного водовідведення у квартирі ОСОБА_2 . У цьому зверненні позивач висловив пропозицію щодо узгодження компенсації на ремонтні роботи затопленої квартири (а.с. 11, 12).

12 червня 2025 року між ОСОБА_1 та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було укладено договір № 1451/06-25 на проведення експертного дослідження (а.с. 13, 14) та 24 червня 2025 року позивачем проведена оплата за проведення експертизи у розмірі 12 213,50 грн, про що свідчить рахунок № 2479 та квитанція від 24 червня 2025 року (а.с. 22, 23).

У висновку експерта за результатами проведення експертного дослідження № 398/25-22 від 04 липня 2025 року вказано, що вартість ремонтно-будівельних робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, які необхідно виконати для відновлення технічного стану приміщень квартири АДРЕСА_1 , спричиненого затопленням квартири 21 липня 2022 року, в цінах на день дослідження становить 28 441,32 грн (а.с. 15 – 21).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Конституцією України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55). Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України закріплено: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (частина перша); суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина друга); суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта); забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (частина десята).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга); судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя); при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята).

Згідно із вимогами частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

2.2. Спір у цій справі пов`язаний з відшкодуванням шкоди, що заподіяна власнику квартири внаслідок її залиття.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

У статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини четверта та п`ята).

Конституційний Суд України виснував, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки, саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; отже, для реалізації закріпленого в Конституції України права власності потрібні галузеві закони, які встановлюють конкретні норми використання власником належного йому майна з урахуванням інтересів усіх суб`єктів правовідносин (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від

12 лютого 2002 року № 3-рп/2002).

За цивільним законодавством тягар утримання майна лежить на його власнику. Так, відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини ; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку (пункти 2, 4).

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вказано у статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина перша та друга).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (пункт 2.3.6.), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт, затверджений додатком № 4 до цих Правил.

Як було зазначено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Власником квартири за адресою: АДРЕСА_6 , є відповідачка.

У липні 2022 року у належній йому квартирі він виявив затоплення квартири з квартири поверхом вище. 21 липня 2022 року комісією уповноважених осіб проведено обстеження наслідків затоплення квартири АДРЕСА_1 та було виявлено, що в туалеті мокра стеля, капає вода. В кімнаті та коридорі є жовті плями на стелі від неодноразового попереднього затоплення. Причиною затоплення квартири АДРЕСА_3 є несправність внутрішньо-квартирної системи каналізації в туалеті квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться поверхом вище.

За результатами проведення експертного дослідження № 398/25-22 від 04 липня 2025 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, включаючи вартість будівельних матеріалів, які необхідно виконати для відновлення технічного стану приміщень квартири АДРЕСА_1 , спричиненого затопленням квартири 21 липня 2022 року, в цінах на день дослідження складає 28 441,32 грн.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2025 року, справа № 712/9687/23).

Також у постанові від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що в цивільному процесі законом не покладається обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, позивач лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Зважаючи на доведеність позивачем причини залиття його квартири з вини відповідача, ураховуючи наявність відповідного акту, висновку експертного дослідження, відсутність заперечень щодо цього з боку сторони відповідача, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

2.3. У частині розв`язання спору стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає нижченаведене.

За частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Цивільне законодавство визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме: щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2021 року, справа № 180/1735/16-ц).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року, справа № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року, справа № 214/7462/20).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 травня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (пункти 88, 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, справа № 752/17832/14 ц).

Вивчивши зібрані у справі письмові докази та встановивши обставини справи, суд доходить висновку, що позивачу завдано моральної шкоди у зв`язку із пошкодженням належного йому майна, що в свою чергу призвело до моральних страждань, які вимагають додаткових зусиль для організації життя, негативних емоціях та емоційному стресі. Між заподіянням шкоди майну квартири, негативною поведінкою відповідача щодо відмови від відповідної компенсації за заподіяну шкоду та моральними стражданнями позивача, на думку суду, існує безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, завданих пошкодженням його майна, відсутність тяжких наслідків для його здоров`я, а також керується принципами співмірності, розумності та справедливості, і доходить висновку, що розумним та справедливим розміром моральної шкоди, в аспекті цієї справи, є розмір, який складає половину суми заявленої до стягнення суми моральної шкоди.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи вищенаведене, оскільки факти, наведені позивачем у позовній заяві, у цілому є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, в аспекті стягнення матеріальної шкоди, позивач повною мірою довів підставовість своїх вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути збитки, завдані залиттям квартири у розмірі 28 441,32 грн.

У частині розв`язання спору стосовно відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, відсутність тяжких наслідків для його здоров`я, а також керується загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, справедливістю, добросовісністю та розумністю тож вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

3.2. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 7 від 25 липня 2025 року (а.с. 33).

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 053,66 грн (33 441,32 грн * 1 211,20 грн /

38 441,32 грн).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 – 78, 81, 89, 141, 223, 244, 258 – 268, 273 – 274, 280 – 289, 352 – 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Ярослав Степанович, до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) збитки, завдані залиттям квартири у розмірі 28 441 (двадцять вісім тисяч чотириста сорок одну) гривню 32 копійки.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) моральну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

4. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1 053 (одна тисяча п`ятдесят три) гривні 66 копійок.

5. Відповідачу надіслати копію заочного рішення суду.

6. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

7. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

9. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

10. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

12. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

13. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець