Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №452/847/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/847/26

Провадження №3/452/450/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Баранівці Самбірського району Львівської області, громадянки України, українки, що має вищу освіту, заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючої продавцем у фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 », зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

11 березня 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 ..

З протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2026 року об 11 год. 10 хв. ОСОБА_1 , котра зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , знаходячись в приміщенні Баранівецького закладу загальної середньої освіти І-IІІ ступенів Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (далі – Баранівецький ЗЗСО І-IІІ ступенів), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, передбачених ст.150 Сімейного кодексу України (далі – СК України), внаслідок чого її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в приміщенні Баранівецького ЗЗСО I-III ступеня, вчинила конфлікт з неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при якому виражалася ненормативною лексикою та нанесла останньому удар долонею по потилиці.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП.

Розгляд справи вперше було призначено на 24 березня 2026 року о 10 год. 15 хв. та в подальшому було відкладено на 05 травня 2026 року об 11 год. 00 хв..

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала, посилаючись на те, що у зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення дату та час її неповнолітня донька ОСОБА_3 перебувала в Баранівецькому ЗЗСО І-IІІ ступенів,конфлікт між донькою та неповнолітнім ОСОБА_4 стався саме під час навчання на перерві між уроками та на території шкільного закладу, а під час перебування дитини у закладі освіти відповідальність

за їхнє здоров`я та поведінку мають нести керівник та інші відповідальні працівники такого закладу, відтак вона не ухилялась від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки на території Баранівецького ЗЗСО І-IІІ ступенів в той день та час поряд зі своєю донькою не перебувала. Крім того зазначила, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яке саме адміністративне правопорушення вчинила її неповнолітня донька.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за ч.3ст.184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачене цим Кодексом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей, у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям; незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо, що призвело до вчинення неповнолітньою дитиною віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років конкретного правопорушення, відповідальність за яке передбачене КУпАП.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа повинна усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння та/або бездіяльності, передбачати суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки

зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють, відносно дітей, котрі стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за відповідні порушення батьків або осіб, які їх замінюють, мають притягувати до відповідальності за ст.184 КУпАП.

Отже, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважається невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Статтею251 КУпАП визначено поняття доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол серії ВАД №991748 від 06 березня 2026 року.

Разом з тим, вказаний протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено в повній мірі суть адміністративного правопорушення та не вказано від яких саме передбачених законодавством обов`язків, з посиланням на норму закону, ухилилася ОСОБА_1 в день, час та місці, котрі вказані в такому протоколі.

Згіднорапорту посадової особи ВРПП Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Цюх Н.Ф. встановлено, що 21 лютого 2026 року надійшло анонімне звернення про те, що 18 лютого 2026 року у Баранівецькому ЗЗСО I-III ступеня відбувся конфлікт між ученицею 9-го класу та її сином, остання вдарила її сина по голові та принижувала, в результаті чого неповнолітній дав здачу.

Проте, з даного рапорту неможливо встановити, про яких конкретних осіб та яку конкретну подію йдеться.

Крім того, суд враховує, що рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення (позиція ВС КАС у справі №524/5741/16-а, постанова від 20 травня 2020 року).

До того ж, згідно письмових пояснень неповнолітньої ОСОБА_3 , остання підтвердила конфлікт між нею та ОСОБА_4 , який відбувся 18 лютого 2026 року в приміщенні школи, проте зазначила, що саме ОСОБА_4 виражався в її сторону нецензурною лайкою, а коли вона легенько вдарила його долонею по потилиці, то останній наніс їй удари по обличчю кулаками, внаслідок чого вона втратила свідомість та отримала тілесні ушкодження.

Також, з характеристики на ученицю 9-го класу Баранівецького ЗЗСО I-III ступеня ОСОБА_3 відомо, що остання характеризується з позитивної сторони, батьки приділяють належну увагу її вихованню та навчанню.

При цьому, посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, не визначено та не вказано у протоколі, яке саме правопорушення, передбачене КУпАП, вчинила неповнолітня ОСОБА_3 , у тому числі внаслідок невиконання її матір`ю ОСОБА_1 своїх батьківських обовязків.

Отже, з наданих до суду матеріалів суддя не вбачає об`єктивного підтвердження факту вчинення неповнолітньою ОСОБА_3 конкретного адміністративного правопорушення. При цьому, підстав вважати, що ОСОБА_1 не виховує дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, матеріалами справи не встановлено.

Сам по собі факт того, що між неповнолітньою ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_4 на території Баранівецького ЗЗСО I-III ступеня в період учбового процесу відбувся конфлікт, внаслідок якого саме неповнолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, не може розцінюватись як вчинення такою особою певного адміністративного правопорушення.

Відтак, судом встановлено, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не мають жодного правового обґрунтування, оскільки не підтвердженні належними та допустимими доказами, а долучені до протоколу про адміністративне правопорушення письмові пояснення опитаних осіб різняться між собою за змістом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суддя звертає увагу, що згідно абз.11 ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року №2145-VIII, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані, зокрема, захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Відповідно до «Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2017 року №1669, викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу.

З аналізу положень ст.38 Закону України «Про повну загальну середню освіту», ст.54 Закону «Про освіту» та «Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти» слідує, що під час перебування дітей у закладі освіти, відповідальність за їхнє життя та здоров`я несуть керівник та інші працівники такого закладу.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази, зважаючи на відсутність даних, які б підтверджували факт вчинення неповнолітньою ОСОБА_3 будь-якого адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні достовірні дані та докази, які б свідчили про вчинення її матір`ю ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та, з огляду на вищевикладене, в її діях відсутні ознаки зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись стст.184,247,283,284 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.3 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя: Т.М. Кущ