Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №473/1481/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1481/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"06" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання – Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

31 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 59 822,40 грн.

Відповідно до договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з лімітом у 4 500 грн зі строком користування протягом 15 днів (з можливістю продовження строку кредитування за ініціативою позичальника або в порядку автопролонгації). Кредит у подальшому збільшився на загальну суму 22 000 гривень, а відповідач зобов`язався вчасно його повернути, а також сплачувати проценти за користування ним: дисконтна процентна ставка – 1,66 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (застосовується в межах встановленого строку кредитування за умови належного виконання позичальником зобов`язань); базова процентна ставка – 1,70% за кожен день користування коштами.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» Договір факторингу №28/1118-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким первісний кредитор за окремим Реєстром прав вимоги № 120 від 09 лютого 2021 року відступив ТОВ «Таліон Плюс», як фактору, зокрема право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 332377763 від 23 листопада 2020 року.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Договір факторингу №05/0820-01 (з подальшими додатковими угодами), за яким ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за окремим Реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору №332377763 від 23 листопада 2020 року.

11 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем Договір факторингу №11/07/25-Е, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з Кредитного договору № 332377763 від 23 листопада 2020 року.

Відповідно до тверджень позовної заяви, позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 59 822,40 грн, у тому числі:

- заборгованість за кредитом – 21 999,67 грн;

- заборгованість за процентами за користування кредитом – 37 822,73 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

23 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 332377763 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV49NV6.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно якого право вимоги за договором № 332377763 від 23.11.2020 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого право вимоги за договором № 332377763 від 23.11.2020 перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

11.07.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 332377763 від 23.11.2020.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дослідивши подані позивачем докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів у мережі Інтернет, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Для всебічного дослідження обставин, викладених позивачем, судом постановлено ухвалу від 02 квітня 2026 року про витребування інформації щодо видачі на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного рахунку) та виписки про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 23 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року, з 02 грудня 2020 року по 09 грудня 2020 року, з 14 грудня 2020 року по 21 грудня 2020 року, з 31 грудня 2020 року по 03 січня 2021 року.

Досліджені судом виписки з особового рахунку відповідача, надані АТ «Ощадбанк», не підтверджують факту зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 332377763 на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідача.

Так, попри твердження позивача про перерахування 4 500 гривень 23 листопада 2020 року, банківська виписка за період з 20 листопада по 25 листопада 2020 року не містить жодних надходжень — загальна сума зарахувань становить 0 гривень (а. с. 138), що свідчить про відсутність підтвердження такого платежу.

Аналогічна ситуація простежується і щодо інших заявлених переказів. Зокрема, зарахування у сумі 3 900 гривень від 02 грудня 2020 року не підтверджується випискою за період з 01 грудня по 09 грудня 2020 року, де також відсутні будь-які надходження (0 гривень, а. с. 135). Це ж спростовує і факт зарахування коштів у сумі 3 150 гривень, передбачених додатковою угодою від 08 грудня 2020 року (а. с. 81, зворот).

Крім того, укладення шести додаткових угод у період з 14 грудня по 21 грудня 2020 року також не супроводжується фактичним надходженням коштів, оскільки виписка за період з 11 грудня по 21 грудня 2020 року не містить відомостей про зарахування (загальна сума — 0 гривень, а. с. 136).

Що стосується періоду з 31 грудня 2020 року по 03 січня 2021 року, то відповідна банківська виписка (за період з 28 грудня 2020 року по 03 січня 2021 року) відображає списання коштів у сумі 369 гривень на користь магазину «EVA», тоді як заявлені позивачем зарахування у розмірі 1 450 гривень та 1 050 гривень на рахунок відповідача не надходили.

Таким чином, наведені позивачем відомості про перерахування кредитних коштів не знаходять свого підтвердження належними та допустимими доказами, що ставить під сумнів факт їх фактичного отримання відповідачем.

Надана позивачем квитанція на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитним договором № 332377763 від 23 листопада 2020 року не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ у даному провадженні. Зазначений документ не узгоджується з інформацією, наданою АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду від 02 квітня 2026 року, та не підтверджує факту зарахування коштів на рахунок відповідача, у зв`язку з чим не має доказового значення у справі.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Правова позиція Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18: доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Правова позиція Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18: у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, клопотань не надходило, отже сторона на власний розсуд розпорядилася своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Відтак, належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачу ОСОБА_1 перераховані та зараховані на його картку кредитні кошти, що він користувався ними та порушив свої зобов`язання з повернення кредитних коштів позивачем не надано.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з недоведенням факту видачі відповідачу кредитних коштів, фактичного користування відповідачем кредитними коштами та порушення своїх зобов`язань з їх повернення, суд вважає, що підстави для стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості - відсутні.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М. С. Булкат