Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №473/1305/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1305/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"06" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого – судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив

23 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі -ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 529181, відповідно до якого кредитодавець надав позичальниці грошові кошти в розмірі 2 000 грн., строком на 30 днів, процентна ставка – 1,90 % в день.

16.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором №529181 від 09.02.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачка належним чином не виконувала своїх обов`язків за кредитним договором, у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 7 000 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2 000 грн., заборгованість за відсотками 4 560 грн. та за штрафами 440 грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте згідно наявної в матеріалах справи заяви просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Позивач проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечував.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного висновку.

09.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №529181, відповідно до якого кредитодавець надав позичальниці грошові кошти в розмірі 2 000 грн., строком на 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день.

16.11.2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №ККЛУ-16112020, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, зокрема, за кредитним договором №529181 від 09.02.2020 року, де боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Дослідивши подані позивачем докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів у мережі Інтернет, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Разом із тим, досліджені судом матеріали справи, зокрема виписки з особового рахунку відповідачки, надані АТ КБ «Приватбанк», не містять підтвердження факту зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 529181 на платіжну картку, емітовану на ім`я відповідачки.

Так, твердження позивача про перерахування грошових коштів у розмірі 2 000 гривень згідно вказаного договору 09 лютого 2020 року не було підтверджено в ході судового розгляду.

Платіжна картка по рахунку НОМЕР_1 вказана у довідці на отримання кредитних коштів від 10 лютого 2026 року від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а. с. 12). За твердженням позивача, на вказаний рахунок здійснювалися перекази коштів, що підтверджується вищевказаною довідкою, підписаним директором ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Ця ж платіжна картка по рахунку НОМЕР_1 була зазначена представником позивача у клопотанні про витребування доказів (а. с. 6–7). Судом було постановлено ухвалу про витребування від 24 березня 2026 року.

Згідно наявної відповіді АТ КБ «Приватбанк» – рух по рахунку НОМЕР_1 у вказані дати – відсутній, що унеможливлює підтвердження зазначених позивачем операцій (а.с. 50).

Тому наведені позивачем відомості не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, що ставить під сумнів факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Надана позивачем квитанція про перерахування грошових коштів за кредитним договором № 529181 від 09 лютого 2020 року не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ у даному провадженні, оскільки вона не узгоджується з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 24 березня 2026 року, та не підтверджує факту фактичного зарахування коштів на рахунок відповідачки.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Правова позиція Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18: доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Правова позиція Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18: у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Представник позивача в судового засідання не з`явився, клопотань не надходило, отже сторона на власний розсуд розпорядилася своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Відтак, належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачці ОСОБА_1 перераховані та зараховані на її картку кредитні кошти, що вона користувалася ними та порушила свої зобов`язання з повернення кредитних коштів – не надано.

Отже, у зв`язку із не доведенням фактів видачі відповідачці кредитних коштів, фактичного користування відповідачкою кредитними коштами та порушення своїх зобов`язань з їх повернення, суд вважає, що підстави для стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості, – відсутні.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633-634, 1050, 1054-1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М. С. Булкат