Вирок від 05 травня 2026 р. у справі №137/875/25 — Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/875/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2026

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілого - ОСОБА_8

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025025050000031 від 15.03.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дашківці Вінницького району Вінницької області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого лісником у ДП «Райагроліс», маючого на утриманні 4 неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення

14.03.2025 близько 23:00 години ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу магазину «Продукти», який розташований по вул. Свободи (Жовтневій), 89, що в с. Пеньківка Стрижавської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, помітив, що на багажному відсікові належного йому транспортного засобу марки ВАЗ білого кольору з д.н.з. НОМЕР_1 , малознайомі йому особи розпивають алкогольні напої.

Після чого, на грунті раптово виниклих неприязних відносин між останнім та одним з вказаних осіб - ОСОБА_8 , розпочався конфлікт, який виразився у образах один одного нецензурною лайкою.

Згодом, під час продовження виниклого конфлікту у ОСОБА_6 , за наслідками реакції на образливі слова та протиправну поведінку ОСОБА_8 , виник умисел на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень останньому. Реалізуючи злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу магазину «Продукти», який розташований по вулиці Свободи (Жовтневій), що в с. Пеньківка Вінницького району Вінницької області, не маючи на меті наміру на спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, не передбачаючи свідомо не припускаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у вигляді нанесення середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_8 та не бажаючи їх настання, оскільки не міг їх передбачити, стоячи обличчям до ОСОБА_8 , умисно наніс один удар невизначеної сили правою рукою у ділянку голови ОСОБА_8 , внаслідок чого останній, втративши свідомість, впав на асфальтобетонне покриття вулиці.

Згідно висновку судово-медичної експертизи, своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, а саме: травматичний вивих акроміального кінця лівої ключиці, що належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я та синець, забійну рану та садно на голові з ліва, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_8 виникли від травматичної дії (удар, тертя) тупого твердого предмету (предметів), давністю утворення в строк, вказаний в постанові про призначення експертизи - тобто 14.03.2025.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 128 КК України, тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Проведені процесуальні дії

01.09.2025 прийнято цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням (а.с. 72 том 1). Вказаним позовом ОСОБА_8 просив стягнути з обвинуваченого на його користь 19492,59 грн. матреіальної шкоди, 150 000,00 грн. - моральної шкоди та 20 000,00 грн. у якості судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 45-49 том 1).

Судовий розгляд

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , висловлюючи позицію щодо призначення покарання, просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити йому покарання у виді 240 годин громадських робіт. Зазначив, що обвинувачений вину визнавав, у зв`язку з чим, з урахуванням викладених обставин, просив призначити покарання саме у вказаному виді та розмірі. Крім того, прокурор просив вирішити питання щодо речових доказів. Щодо цивільного позову не міг відступити від позиції потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та погодився з видом і розміром покарання, запропонованим прокурором. В останньому слові обвинувачений зазначив, що щиро кається у вчиненому, запевнив, що подібне більше не повториться та попросив вибачення у потерпілого.

Захисник ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_7 виступаючи у судових дебатах, зазначив, що його підзахисний визнав свою вину у повному обсязі, у тому числі в частині об`єктивної сторони кримінального правопорушення, та щиро розкаявся у вчиненому. Зазначив, що між обвинуваченим та потерпілим, а також між їх представниками, велися переговори щодо узгодження розміру відшкодування шкоди, однак згоди досягнуто не було, у зв`язку з чим сторони погодились покласти вирішення цього питання на розсуд суду. Вказав, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення підтверджується процесуальною поведінкою обвинуваченого: останній з`являвся до суду, надавав правдиві показання, що свідчить про наявність обставин, які пом`якшують покарання. Крім того, просив врахувати, що ОСОБА_6 є багатодітним батьком, а також опікується дітьми, які не є його біологічними, у зв`язку з чим несе значні витрати. Додатково зазначив, що обвинувачений є учасником бойових дій. З урахуванням викладеного захисник просив призначити покарання у виді 240 годин громадських робіт, вважаючи, що таке покарання відповідатиме меті його призначення, сприятиме перевихованню обвинуваченого та відповідатиме інтересам суспільства.

Щодо цивільного позову зазначив, що сторона захисту визнає вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Водночас розмір моральної шкоди вважає завищеним та просив визначити його у розмірі 15 000 грн. Захисник (представник цивільного відповідача) зазначив, що матеріальні витрати, зокрема на лікування, визнаються. Разом з тим заперечив проти заявленого розміру моральної шкоди, вказавши, що вона є необгрунтованою та не підтверджена належними доказами. Послався на практику Верховного Суду, відповідно до якої відшкодування моральної шкоди не повинно призводити до безпідставного збагачення потерпілого. Звернув увагу, що заявлений розмір моральної шкоди є неспівмірним із характером кримінального правопорушення, у зв`язку з чим просив зменшити її до 15 000 грн, вважаючи цю суму достатньою для компенсації моральних страждань потерпілого. Також зазначив, що між обвинуваченим та потерпілим велися переговори щодо узгодження суми відшкодування, при цьому потерпілий спочатку зазначав про відсутність претензій, однак подальший перебіг справи, на думку захисника, значною мірою зумовлений позицією його представника. Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що вони мають бути належним чином підтверджені. На його думку, у даному випадку необхідним є подання акту виконаних робіт, а сам розмір витрат є неспівмірним із тяжкістю кримінального правопорушення. Просив суд врахувати наведені обставини при ухваленні рішення.

Потерпілий ОСОБА_8 до судового засідання 05.05.2026 не з`явився. Часом раніше подав до канцелярії суду клопотання, яким просив розгляд справи проводити у його відсутність та зазначив, що його інтереси буде захищати представник. Цивільний позов просив задовольнити в повному обсязі. При призначенні міри покарання покладається на розсуд суду (а.с. 162 том 1).

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 виступаючи у судових дебатах, зазначив, що вважає поведінку обвинуваченого формальною, такою, що зводиться лише до пасивного визнання обставин події. На його думку, поясненнями самого обвинуваченого доведено, що останній фактично не розкаявся, не попросив вибачення, а також не вжив заходів для відшкодування завданої шкоди. У зв`язку з цим просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, а також задовольнити цивільний позов у повному обсязі. Щодо цивільного позову зазначив, що розмір моральної шкоди є суб`єктивною оцінкою потерпілого ОСОБА_8 , який вважає, що саме такий її розмір є необхідним для компенсації завданих йому моральних страждань. Розмір витрат на правничу допомогу, за словами представника потерпілого, підтверджується договором про надання правничої допомоги, в якому визначено фіксовану суму, а також відповідним платіжним документом (корінцем до прибуткового касового ордера). Крім того, зазначив, що відповідно до вимог КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами ЦПК України, що передбачає можливість відшкодування витрат на правничу допомогу як судових витрат. При цьому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, у випадку визначення у договорі фіксованої суми гонорару складання додаткових актів виконаних робіт не є обов`язковим. У репліці додатково звернув увагу на те, що обвинувачений працює лісником, у зв`язку з чим висловив сумнів щодо можливості реального відбування ним покарання у виді громадських робіт.

Оцінка суду

Заслухавши пояснення учасників процесуальної дії, дослідивши обвинувальний акт та докази надані стороною обвинувачення, враховуючи визнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , заслухавши покази свідків, суд приходить до наступних висновків.

Так, у судовому засіданні 30.09.2025 потерпілий ОСОБА_8 був допитаний та пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_6 є малознайомим, раніше спілкувалися рідко. Щодо обставин події зазначив, що 14.03.2025 у вечірній час він разом із знайомими (зокрема ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) приїхав до центру с. Пеньківка, де біля магазину перебувала інша компанія осіб. Вони приєдналися до цієї компанії та спільно відпочивали, вживаючи пиво. Зазначив, що згодом один із присутніх ( ОСОБА_12 ) висловив зауваження щодо безладу на багажному відсіку автомобіля та запропонував прибрати. Потерпілий повідомив, що готовий це зробити, однак йому було сказано прибрати саме через те, що він разом із товаришами не є місцевими. На цьому грунті між ним та іншими особами виникла словесна суперечка. Після цього, зі слів потерпілого, обвинувачений ОСОБА_6 підійшов до нього та наніс один удар кулаком правої руки в ділянку голови, внаслідок чого він втратив свідомість та впав на асфальтне покриття. Подальших обставин події не пам`ятає, до свідомості прийшов уже дорогою додому. Зазначив, що під час відпочинку до цього ніхто не падав, тілесних ушкоджень не отримував, конфліктів чи бійок не було. Наступного дня, відчуваючи біль, звернувся за медичною допомогою, був госпіталізований. Згодом йому було проведено оперативне втручання у медичному закладі по вул. Пирогова в м. Вінниця, де він перебував на стаціонарному лікуванні близько двох тижнів, після чого проходив подальшу реабілітацію. Загальний період лікування тривав близько двох місяців. Пояснив, що витрати на лікування (зокрема придбання медичних препаратів, бандажа, імплантів (пластин) та інших медичних виробів) він частково покривав за рахунок позичених у батьків коштів, оскільки власних коштів не вистачало. Також зазначив, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень певний час не працював, зазнавав фізичного болю та моральних переживань, зокрема хвилювався щодо можливості подальшої роботи. З обвинуваченим після події не спілкувався, примирення між ними не відбулося. Цивільний позов підтримав у повному обсязі. На запитання сторони захисту додатково пояснив, що конфлікт виник через те, що його компанію вважали «не місцевою», а діалог фактично відбувався лише між ним та іншими учасниками, тоді як інші його товариші участі в суперечці не брали.

Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні 30.09.2025, пояснив, що 14.03.2025 перебував у куми на святкуванні дня народження. У вечірній час, близько 23:00 години, разом із дружиною та дитиною прибув до центру с. Пеньківка з метою забрати свій автомобіль, який раніше залишив там. Зазначив, що біля його автомобіля перебували троє незнайомих йому осіб, які розпивали алкогольні напої та залишили після себе сміття на його автомобілі (пляшки, залишки їжі тощо). На його зауваження щодо необхідності прибрати за собою вони належним чином не відреагували. Зі слів обвинуваченого, між ним та одним із цих осіб ( ОСОБА_8 ) виникла словесна суперечка, під час якої останній висловлювався нецензурною лайкою та поводився зухвало. У ході конфлікту він, не стримавшись, наніс потерпілому удар долонею по обличчю (ляпас), при цьому зазначив, що не мав наміру спричиняти тілесні ушкодження. Пояснив, що після удару потерпілий впав на спину, однак згодом підвівся та повідомив, що з ним усе гаразд. ОСОБА_6 зазначив, що після цього ОСОБА_8 сів у автомобіль та поїхав додому. Також вказав, що до події він особисто алкогольних напоїв не вживав. Зазначив, що наступного дня або через день йому телефонувала мати потерпілого з вимогою відшкодувати витрати на лікування, однак, за його словами, розмова відбувалась у грубій формі, у зв`язку з чим він відмовився передавати кошти. Разом з тим повідомив, що не заперечує можливості відшкодування матеріальної шкоди, однак розмір заявленої моральної шкоди вважає завищеним та необгрунтованим. Пояснив, що шкодує про вчинене, однак зазначив, що не усвідомлював можливих наслідків своїх дій, а сам удар, зі слів обвинуваченого, був нанесений спонтанно. На запитання захисника додатково повідомив, що проживає разом із дружиною, спільними дітьми, а також утримує дітей дружини від попередніх відносин і похресника, який проживає разом із ним та перебуває на його утриманні.

Свідок ОСОБА_13 , допитаний у судовому засіданні, повідомив, що точної дати події не пам`ятає, оскільки того дня вживав алкогольні напої. Також зазначив, що не пам`ятає змісту раніше наданих ним показань. Пояснив, що разом із ОСОБА_14 ішов до с. Пеньківка та прибув до центру села. Там вони зустріли компанію хлопців біля магазину, які запросили їх приєднатися до святкування дня народження ОСОБА_15 . У компанії було близько 3–4 осіб, частину з яких свідок не знає. Зазначив, що вони приєдналися до компанії та разом вживали алкогольні напої, перебуваючи біля автомобіля білого кольору, на багажному відсіку якого розміщували напої та їжу. Кому належав автомобіль, свідок не знає. Свідок підтвердив, що потерпілий ОСОБА_8 також перебував у компанії та вживав алкоголь. Зі слів свідка, через певний час між присутніми виник конфлікт, пов`язаний із зауваженням щодо сміття на автомобілі та їм було висунуто вимогу прибрати його. Під час цього конфлікту, як зазначив свідок, його штовхнули. Також повідомив, що бачив, як обвинувачений ОСОБА_6 наніс удар ОСОБА_8 внаслідок чого той впав на спину та втратив свідомість. Після цього, за словами свідка, потерпілого помістили до автомобіля: ОСОБА_16 сів за кермо, потерпілого поклали на заднє сидіння, а сам свідок сів на переднє пасажирське місце. Вони поїхали до місця проживання дівчини потерпілого у с. Пеньківка де останній прийшов до свідомості.

Свідок ОСОБА_16 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що у вечірній час разом із потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_11 прибув до с. Пеньківка з метою відпочинку та вживання пива. Зазначив, що біля магазину вони зустріли компанію осіб, неподалік яких знаходився автомобіль ВАЗ («Жигулі»). Після цього вони разом з іншими особами перемістилися до місця святкування дня народження ОСОБА_15 , де перебувала компанія з приблизно 6–8 осіб. Пояснив, що під час відпочинку алкогольні напої вживали всі присутні, у тому числі він та потерпілий. Зі слів свідка, згодом виникла суперечка щодо необхідності прибирання речей і сміття з багажного відсіку автомобіля. Під час конфлікту ОСОБА_6 висловив вимогу прибрати, на що потерпілий ОСОБА_8 заперечив, після чого між ними виникла словесна суперечка. Свідок зазначив, що в подальшому ОСОБА_6 наніс потерпілому один удар внутрішньою частиною кулака у ділянку голови. Потерпілий після удару впав назад та втратив свідомість. Також пояснив, що фізичного контакту з боку потерпілого щодо обвинуваченого не було. Після цього, за словами свідка, потерпілого привели до автомобіля та поклали на заднє сидіння, де він перебував без свідомості. Свідок також підтвердив, що після інциденту компанія залишила місце події та поїхала. Зазначив, що обвинувачений після події також перебував біля автомобіля та здійснював прибирання речей з багажника.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що 14.03.2025 перебував у с. Пеньківка, де відпочивав разом із іншою компанією осіб. Зазначив, що не очікував приїзду ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та інших осіб, однак вони також прибули до місця відпочинку. Після цього між присутніми виникла словесна суперечка. Свідок пояснив, що почув конфлікт між ОСОБА_8 та іншими особами, зокрема щодо необхідності прибирання біля автомобіля. Також чув шум, підвищені голоси та звук, схожий на удар. При цьому зазначив, що безпосередньо момент нанесення удару не бачив. Свідок повідомив, що, розуміючи розвиток конфлікту, вирішив не брати участі в події, забрав свої речі та залишив місце відпочинку, пішовши додому. Далі подій не спостерігав. Також зазначив, що на місці перебувала велика кількість людей (орієнтовно близько 30 осіб), однак він не бачив, щоб потерпілий ОСОБА_8 лежав на землі.

Свідок ОСОБА_19 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що знайома як із потерпілим ОСОБА_8 , так і з обвинуваченим ОСОБА_6 . Зазначила, що потерпілий є її співмешканцем, хоча офіційно шлюб між ними не зареєстрований. Повідомила, що 14.03.2025 ОСОБА_8 перебував удома, після чого близько 20:00 год. поїхав до с. Пеньківка. Увечері він не повернувся додому. За словами свідка, вона телефонувала йому близько 23:00 год., однак він відповів лише один раз і повідомив, що буде пізніше. Зазначила, що згодом дізналася, що ОСОБА_8 перебував у компанії ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та інших осіб. Також повідомила, що згодом їй стало відомо про конфлікт та тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_8 .. Пояснила, що близько 23:00–23:10 год. ОСОБА_8 привезли додому у непритомному або напівпритомному стані. Він перебував без свідомості протягом певного часу, після чого прийшов до тями. Зазначила, що потерпілий скаржився на сильний біль у руці, не міг самостійно рухатися та роздягатися, у зв`язку з чим вона допомагала йому. Повідомила, що на голові та руці у нього були видимі тілесні ушкодження, зокрема припухлість (гематома) та забій у ділянці плеча/лопатки. Наступного дня вони звернулися за медичною допомогою до лікарні на вул. Київській в м. Вінниця, після чого потерпілого було госпіталізовано. Згодом йому було проведено оперативне втручання в медичному закладі на вул. Пирогова в м. Вінниці. Свідок зазначила, що після операції потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні близько 4–5 днів, після чого був виписаний додому та продовжував лікування амбулаторно. Також пояснила, що протягом періоду лікування потерпілий потребував сторонньої допомоги. Свідок додатково зазначила, що в компанії того вечора всі особи вживали алкогольні напої, і ОСОБА_8 також вживав алкоголь.

Свідок ОСОБА_20 , допитаний у судовому засіданні 25.03.2026, пояснив, що 14.03.2025 перебував у с. Пеньківка, де відпочивав у компанії знайомих. Зазначив, що того вечора біля магазину в центрі села перебувала компанія осіб, які вживали алкогольні напої поруч із автомобілем. У цій компанії перебували також потерпілий ОСОБА_8 та його друзі. Свідок пояснив, що обвинувачений ОСОБА_6 зробив зауваження щодо необхідності прибрати сміття та звільнити його автомобіль, оскільки мав намір їхати додому. Після цього, за словами свідка, між учасниками виникла словесна суперечка. Зазначив, що потерпілий та інші особи у відповідь висловлювалися нецензурно та ігнорували зауваження. У подальшому обвинувачений відійшов і наніс потерпілому один удар долонею в ділянку обличчя. Пояснив, що після удару потерпілий впав на асфальтне покриття, після чого йому допомогли піднятися. Зазначив, що обвинувачений також допомагав потерпілому піднятися та посадив його в автомобіль ВАЗ. Свідок повідомив, що безпосередньо після події потерпілий перебував у свідомості та не висловлював скарг у його присутності. Також пояснив, що потерпілий продовжував перебувати в компанії, вживав алкогольні напої, після чого разом з іншими особами залишав місце відпочинку та згодом знову повертався до центру села. Зазначив, що конфлікт не тривав довго, після інциденту сторони розійшлися. Свідок повідомив, що не бачив повторного нанесення тілесних ушкоджень та не спостерігав подальшого конфлікту між сторонами.

Свідок ОСОБА_21 , (неповнолітній), допитаний у судовому засіданні 05.05.2026 у присутності матері, повідомив що подія відбулася ввечері близько 22:00 у 2025 році в центрі села по вул. Жовтневій поблизу магазину, де він перебував разом із друзями. Свідок бачив частину конфлікту біля автомобіля попелястого кольору (ймовірно, ВАЗ-2105 або 21099) між знайомим йому ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 , під час якого після словесної перепалки ОСОБА_6 наніс один удар рукою (ляпас) в область обличчя потерпілого. Внаслідок удару ОСОБА_8 впав біля багажника авто, після чого ОСОБА_6 допоміг йому піднятися та посадив у салон машини, а свідок, не чекаючи подальшого розвитку подій, пішов додому. На уточнювальні запитання ОСОБА_21 додав, що потерпілий був меншої статури за обвинуваченого, ударів по тулубу він не бачив, а причини конфлікту йому не відомі.

Згідно висновку експерта за № 284/349/3450 від 15.04.2025 (а.с. 63-64 том 2) у потерпілого ОСОБА_8 виявлено травматичний вивих акроміального кінця лівої ключиці, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також синець, забійну рану та садно на голові зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Протоколом огляду оптичного диску із записом нагрудної камери працівника поліції зафіксовано в режимі відеозйомки службову розмову працівника поліції з ОСОБА_6 під час перевірки обставин події 14.03.2025 року. Із відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив обвинуваченому про звернення потерпілого із заявою про спричинення тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_6 надав усні пояснення щодо перебігу подій, зокрема факту перебування в с. Пеньківка, конфлікту біля автомобіля та нанесення ним одного удару потерпілому (а.с. 67-72 том 2).

Висновком експерта № 491 від 08.05.2025 (а.с. 87-87 том 2) уточнено характер, механізм утворення та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_8 . Експертом підтверджено наявність травматичного вивиху акроміального кінця лівої ключиці, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також синця, забійної рани та садна на голові зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. Встановлено, що ушкодження виникли внаслідок дії тупого твердого предмета (удару або співудару) із прикладанням сили в ділянки їх локалізації, що виключає можливість їх утворення внаслідок простого падіння без зовнішнього впливу, разом з тим, експерт зазначив, що через недостатність вихідних даних більш детальне визначення механізму утворення ушкоджень є неможливим.

У ході судового розгляду встановлено, що показання учасників кримінального провадження щодо способу та характеру нанесення удару є частково суперечливими. Зокрема, потерпілий та окремі свідки вказували на нанесення удару кулаком у ділянку голови, тоді як обвинувачений пояснював, що міг нанести лише удар долонею у вигляді ляпасу, без наміру спричинення тілесних ушкоджень. Разом з тим, інші свідки не заперечували факт нанесення одного удару, однак по-різному описували його механізм та наслідки.

Суд, оцінюючи зазначені розбіжності, виходить із того, що вони не спростовують самого факту спричинення тілесних ушкоджень, а стосуються лише деталей механізму їх утворення, що відповідно до висновків судово-медичної експертизи не має визначального значення для юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.

Відсутність наміру заподіяння шкоди суд оцінює враховуючи обставини справи, зокрема у способі нанесення удару та характеру конфлікту, що підтверджують необережний характер спричинення наслідків, що відповідає диспозиції ст. 128 КК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу суд, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_6 за ст. 128 КК України - тобто необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Призначення покарання

Судом враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий (а.с. 89 том 2) на обліку в лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 90, 91 том 2), за місцем проживання компрометуючі матеріали не надходили (а.с. 92 том 2), за місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 107 том 2), являється учасником бойових дій (а.с. 93 том 2), на його утриманні перебувають четверо неповнолітніх дітей, у тому числі одна дитина з інвалідністю (а.с. 100, 105 том 2).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого під час судового провадження не встановлено.

Згідно досудової доповіді, складеної відповідно до ст. 314-1 КПК України орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства у тому числі інших осіб (а.с. 108-110 том 1).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особи винного, враховуючи обставини, що пом`якшують його покарання, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді 240 годин громадських робіт.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_6 не належить до кола осіб, визначених ч. 3 ст. 56 КК України, щодо яких не може застосовуватися покарання у виді громадських робіт, а саме не є особою з інвалідністю 1 або 2 групи, вагітною жінкою, особою пенсійного віку чи військовослужбовцем строкової служби, у зв`язку з чим формальні законодавчі обмеження для призначення цього виду покарання відсутні.

Доводи сторони потерпілого щодо доцільності іншого виду покарання суд оцінює критично, оскільки громадські роботи відповідно до закону полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, що відповідає цілям покарання, передбаченим КК України.

Разом з тим, суд враховує майновий та сімейний стан обвинуваченого, зокрема перебування на його утриманні чотирьох дітей, (у тому числі дитини з інвалідністю), та доходить висновку, що застосування більш суворого покарання, зокрема у виді обмеження волі, призвело б до надмірного втручання у права його сім`ї та поставило б її у скрутне матеріальне становище.

Крім того, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд керується позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Щодо цивільного позову

Зазначеним позовом ОСОБА_8 просив стягнути з обвинуваченого на його користь 19492,59 грн. матеріальної шкоди, 150 000,00 грн. - моральної шкоди та 20 000,00 грн. у якості судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 45-49 том 1).

Позов мотивований тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 , які виразилися у нанесенні удару потерпілому ОСОБА_8 , останньому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та висновком судово-медичної експертизи. У зв`язку з цим потерпілий зазнав витрат на лікування у розмірі 19 492,59 грн, підтверджених належними доказами, а також моральних страждань, пов`язаних із фізичним болем, тривалим лікуванням та обмеженням звичайної життєдіяльності, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

На підтвердження позовних вимог представником потерпілого подано наступні докази.

Так, ордером(а.с. 50 том 1), договором про надання правничої допомоги (а.с. 52-54 том 1) зазначається, що представництво інтересів ОСОБА_8 здійснює адвокат ОСОБА_9 .

Квитанцією до прибуткового касового ордеру № 09/07 віл 09.07.2025 ОСОБА_8 заплатив ОСОБА_9 20 000,00 грн згідно договору від 09.07.2025 (а.с. 55 том 1).

Згідно проміжного епікризу зі стаціонарної медичної карти хворого № 7258 щодо лікування потерпілого ОСОБА_8 (а.с. 56 том 1), вбачається, що останній був госпіталізований 20.03.2025 з діагнозом: вивих акроміального кінця лівої ключиці. Також зазначено, що зі слів пацієнта травму отримано 14.03.2025 внаслідок бійки на вулиці. Проведено оперативне втручання - пластику дзьобо-ключичної зв`язки (Minar). Також встановлено необхідність подальшого лікування, іммобілізації кінцівки та перев`язок.

Згідно рахунку на оплату від 20.03.2025 (а.с. 57 том 1) зазначено вартість набору імплантів самозатягуючої системи на суму 18 240 грн. у свою чергу квитанцією (а.с. 58 том 1) зазначається проплата вказаних коштів.

Квитанціями (а.с. 59-61 том 1) зазначається про понесені витрати на закупівлі у аптеці на наступні суми: 760,00 грн.,304,00 грн. та 188,59 грн.

Під час вирішення питання щодо вказаного вище цивільного позову суд керується положеннями ст.ст. 128, 129 КПК України, ст. 13 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України і вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільний позов, заявлений потерпілим у межах кримінального провадження, враховуючи часткове визнання позову ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню та стягненню відповідних сум із цивільного відповідача, оскільки позов частково знайшов своє підтвердження під час судового розгляду. Зокрема, підлягає стягненню з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 матеріальна шкода у розмірі 19 492,59 грн, оскільки зазначена сума визнається цивільним відповідачем та підтверджується матеріалами справи описаними порядком вище.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, стороною цивільного позивача не надано доказів розміру заподіяної моральної шкоди саме в розмірі 150 000,00 грн.

Суд враховує, що потерпілий був змушений перервати трудову діяльність (іммобілізація кінцівки до 6 тижнів (а.с. 56 том 1), зазнав труднощів у побутовому обслуговуванні, потребував сторонньої допомоги, що об`єктивно посилює моральні страждання. Разом з тим, у справі відсутні докази стійких психічних розладів, інвалідності чи тривалого істотного погіршення якості життя, що виключає підстави для значного розміру компенсації. Суд також враховує обставини виникнення конфлікту, характер поведінки сторін під час події та відсутність умислу на спричинення тяжких наслідків, що впливає на оцінку глибини моральних страждань.

Оскільки діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 завдано моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях та моральних переживаннях шляхом порушення нормального ритму його життя, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 20 000,00 грн. виходячи із принципів розумності, справедливості та поміркованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 витрат на правову допомогу, суд виходить із положень ЦПК України щодо розподілу судових витрат та ст. 118 КПК України, відповідно до якої процесуальні витрати включають, зокрема, витрати на правову допомогу. Доводи захисника про відсутність підстав для їх стягнення є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки факт надання правничої допомоги та її оплата підтверджені належними доказами, а такі витрати є необхідними для реалізації процесуальних прав потерпілого у кримінальному провадженні. З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог та стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 128 КК України, ст.ст. 100, 124, 128, 337, 368, 373-374, 615 КПК України, ст. 1166 ЦК України, 81 ЦПК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», беручи до уваги правові положення викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ):

-19 492,59 грн. матеріальної шкоди;

-20 000,00 грн. моральної шкоди;

-20 000,00 грн. у якості компенсації судових (процесуальних) витрат на правничу допомогу.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду впродовж 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілому.

Суддя: ОСОБА_1