Вирок від 04 травня 2026 р. у справі №727/6242/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6242/26

Провадження № 1-кп/727/364/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі: Головуючого-судді: ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12026263020000280 від 12.04.2026 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, пенсіонера, на підставі ст.89 КК України раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив умисний кримінальний проступок при наступних обставинах:

Так, 11.04.2026 року о 14 год. 52 хв. ОСОБА_2 , усвідомлюючи те, що на території України впроваджено військовий стан, який визначено згідно указу Президента України від 12.01.2026 року №40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб до 04.05.2026 року, перебуваючи у громадському місці, а саме по АДРЕСА_3 , діючи умисно, маючи на меті проявити свою зверхність, демонстративно, не звертаючи уваги на присутність сторонніх осіб: мешканців м.Чернівці, перехожих, інших учасників дорожнього руху, права та захист яких гарантується Законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, враховуючи те, що на території України повномасштабне вторгнення російської федерації та триваюча збройна агресія щодо України, яка проявляється, зокрема, й обстрілами українських міст, що негативно впливає на психоемоційний стан цивільного населення, почав виражатися нецензурними словами на адресу інших осіб, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи як загальними правилами поведінки в суспільстві, так і спеціальними правилами щодо дотримання тиші в умовах воєнного стану, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, безпідставно обома руками кинув частину тротуарної плитки, яку дістав з поверхні землі, у напрямку вхідних дверей нежитлового приміщення №5-1-5-9, внаслідок чого пошкодив вхідні двері до нежитлового приміщення, яке на праві власності належить ОСОБА_3 .

У результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 було спричинено майнову шкоду, вартість якої становить 6552 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство).

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд вчиненого ОСОБА_2 кримінального проступку в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 30.04.2026 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника ОСОБА_4 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_2 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Отже, під час досудового розслідування ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, на підставі чого прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження №12026263020000280 від 15.04.2026 року з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.381 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.

На підставі частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку повністю доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю .

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що останній раніше не судимий.

Суд також враховує, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Наведені обставини суд, на підставі ст.66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлені.

Відповідно до вимог статей 50, 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У даному випадку, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 65 Кримінального кодексу України, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих вину обставин, майновий стан обвинуваченого і вважає за необхідне обрати йому покарання у виді пробаційного нагляду.

Таку міру суд вважає достатньою не тільки для покарання ОСОБА_2 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.296 ч.1 КК України і за його вчинення призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: 1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: цифровий носій з відеозаписом, що зберігається у матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: спортивні штани «Nike», жилет «Campagnolo», флісову кофту, сумку «Jingpin Sport», сонцезахисні окуляри, кепку камуфляжного забарвлення, які упаковані в сейф-пакет та передані на зберігання до камери зберігання ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області – повернути ОСОБА_2 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини 4 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1