Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №629/1200/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1200/26

Номер провадження 2/629/895/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Уваренко В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, встановлений судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 629/1379/21 від 30 березня 2021 року; стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, з дня подання позову до досягнення дітьми повноліття. Зазначає, що судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 березня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після винесення судового наказу істотно змінилися обставини: діти подорослішали, одна з них є підлітком; значно зросли витрати на харчування, одяг, навчання та розвиток; наявні додаткові витрати на ортодонтичне лікування. Відповідач є працездатною особою, однак офіційно не працевлаштований, що ускладнює ефективне стягнення аліментів у частці від доходу. Стягнення аліментів у частці від доходу за відсутності офіційного працевлаштування не забезпечує стабільного та належного утримання дітей.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала заяву про проведення розгляду справи за її відсутності. Також позивачкою надані додаткові пояснення у справі, в яких вона зазначає, що з наданого розрахунку державного виконавця вбачається, що протягом тривалого періоду (приблизно п`яти років) при розрахунку використовувався показник середньої заробітної плати 11 109 грн, який фактично не переглядався. Разом з тим на теперішній час середня заробітна плата становить приблизно 22 813 грн, що свідчить про суттєву зміну показників, які повинні враховуватися при розрахунку аліментів. Також повідомила суд, що у розрахунку державного виконавця за лютий 2026 року зазначено оплату у розмірі 12 300 грн, тоді як фактично на її банківський рахунок було зараховано 4 500 грн, що підтверджується банківським зарахуванням. Крім того зазначила, що після подання позову відповідач почав здійснювати виплати у значно більшому розмірі, ніж раніше, а саме: 04.03.2026 року – 7 870 грн, 13.03.2026 року – 6 000 грн. Загальна сума сплачених коштів за березень 2026 року становить 13 870 грн. Зазначені обставини підтверджують, що відповідач має реальну фінансову можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, однак раніше цього не робив та здійснював виплати нерегулярно і у значно меншому розмірі (близько 3000–4000 грн на двох дітей), що не забезпечує належного утримання дітей. Також вказала, що такі виплати носять нерегулярний характер, здійснюються у різні дати та різними сумами, що свідчить про відсутність стабільного та належного утримання дітей. Додатково повідомила, що 05.03.2026 року вона разом з дітьми прибула в Україну та на даний час проживаю у місті Львів. На даний час перебуває у шлюбі та має на утриманні ще одну малолітню дитину віком 2 роки, у зв`язку з чим на даний час не має можливості працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід. Крім того зазначила про очевидне приховування відповідачем доходів. Так, згідно з довідкою відповідача, його дохід «на руки» становить лише 7 854 грн. Проте у квітні 2026 р. він фактично сплатив 6 000 грн. аліментів. Залишок у 1 854 грн на місяць не може покривати навіть мінімальні потреби людини на харчування та проживання, не кажучи про оплату послуг адвоката. Це є беззаперечним доказом наявності у Відповідача значних прихованих доходів, які він не відображає у довідках. Також наявна математична невідповідність розрахунків: у лютому відповідач нібито сплатив 12365 грн. аліментів, що перевищує його тодішню «зарплату» у 10 200 грн. Додала скріншот Viber, де виконавець Кучеренко С.В. особисто визнає помилковість цього розрахунку. Це повністю спростовує довідку про «відсутність заборгованості», видану Лозівським ВДВС. Відповідач не надав доказів сплати податків (ЄСВ та ПДФО), а саме працевлаштування відбулося лише після отримання її позову, що вказує на штучне створення доказів для заниження суми аліментів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, від його представника - адвоката Пархоменка А.О. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

Судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2021 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 18.03.2021 і до досягнення дітьми повноліття.

Суд зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними та чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховуються судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Також, суд враховує правову позицію Верховного суду України у справі за № 6-143цс13 від 05.02.2014, відповідно до якої з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Таким чином, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів) і саме позивач має право на подання позову про зміну способу стягнення аліментів. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Позивачка у позові посилається на збільшення своїх витрат на утримання дітей в зв`язку з тим, що вони подорослішали, а отже зросли витрати на харчування, одяг, навчання та розвиток. Також зазначає про наявність додаткових витрат на ортодонтичне лікування.

Згідно з довідками Громадської організації «Я врятований», відповідач з 05.02.2026 по 31.03.2026 працював на посаді підсобного робітника, отримав дохід: у лютому - 10200 грн., у березні - 13578,08 грн.

Виходячи з положень статей 182, 192 СК України, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Однак, при пред`явленні позову про збільшення розміру аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі, позивачкою не доведено та не надано належних та допустимих доказів того факту, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінився матеріальний або сімейний стан платника аліментів (покращився), або виникли інші обставини, що відіграють суттєве значення в житті сторін чи їхніх неповнолітніх дітей, що є підставою для збільшення розміру аліментів.

У додаткових поясненнях позивачка посилається на зміну її сімейного стану – одруження та наявність на утриманні ще одної малолітньої дитини віком 2 роки, однак не надає будь-яких доказів на підтвердження того, що її матеріальне становище у зв`язку з цим погіршилось і це є підставою для стягнення з відповідача аліментів у більшому розмірі.

Щодо наявності додаткових витрат на ортодонтичне лікування дітей, суд зазначає, що такі витрати є окремою категорією стягнень, передбаченою ст. 185 Сімейного кодексу України, і не вважаються підставою для збільшення розміру аліментів.

Таким чином, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, позивачка не виконала вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, її вимоги ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях та жодним чином не доведені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 181, 182, 192 Сімейного кодексу України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Олексій ПОПОВ