Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №619/1491/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1491/26

провадження № 3/619/570/26

Постанова

іменем України

05 травня 2026 року,

суддя Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М. розглянула у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Григорівка Дергачівського району Харківської області, працює, однак офіційно не працевлаштований, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установив:

21.02.2026 інспектором ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Касьяненком С.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597738, згідно даних якого, 21.02.2026 о 19 год 25 хв в м. Дергачі, пл. Перемоги, водій керуючи ТЗ, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії. Правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за його відсутності, вину не визнає в повному обсязі.

Від захисника – адвоката Мироненко Світлани Миколаївни надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували вину особи у вчиненні інкримінованого правопорушення. Захисник вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями вимог оформлення, містить недостовірні та суперечливі відомості щодо місця, часу та обставин події, а також щодо документів, на підставі яких встановлювалася особа правопорушника. Крім того, до матеріалів справи долучено довідки та інші документи, які складені після оформлення протоколу, особами, що не були безпосередніми учасниками події, та які не підтверджуються іншими доказами. Відеозапис, наданий поліцією, не містить належної ідентифікації події, особи водія чи транспортного засобу, а також не дає можливості перевірити викладені у протоколі обставини. Свідки під час оформлення матеріалів не залучалися, що додатково унеможливлює об`єктивну перевірку події. Крім того, відсутня визначеність у фабулі обвинувачення, що створює правову невизначеність щодо того, у вчиненні якого саме правопорушення особу фактично обвинувачують. У зв`язку з наведеним захисник вважає, що у діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, а провадження у справі підлягає закриттю.

Перевіривши матеріали справи, надані документи, суддя дійшла висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:

-ч. 2: «Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом»;

-ч. 3: «Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами»;

-ч. 4: «Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами».

Тобто диспозицією ст. 126 КУпАП визначено різні самостійні правопорушення, за які особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Положеннями ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 597738 від 21.02.2026 убачається, що 21.02.2026 о 19 год 25 хв в м. Дергачі, пл. Перемоги, водій керуючи ТЗ, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

Водночас, відповідно до довідки про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення зазначено, що 06.07.2025 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Натомість, така дія як непред`явлення водієм посвідчення водія відповідної категорії за своїм правовим змістом підпадає під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не частинами 2-4 цієї статті.

Таким чином, у 2025 році ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування), тоді як у 2026 році йому фактично інкримінується діяння, яке за своїм змістом відповідає ч. 1 ст. 126 КУпАП (непред`явлення посвідчення водія).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що має місце повторність саме того правопорушення, яке передбачене частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, формулювання фабули адміністративного правопорушення є суперечливим, оскільки не узгоджується з правовою кваліфікацією дій особи, а також не дозволяє встановити наявність обов`язкової ознаки складу правопорушення - повторності, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Оскільки ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність саме за повторне протягом року вчинення будь-якого з правопорушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті, суд повинен мати можливість чітко встановити, який саме склад правопорушення мав місце.

Невизначеність фабули протоколу не дає можливості суду встановити об`єктивну сторону правопорушення та належним чином кваліфікувати дії особи.

Наявність зазначених суперечностей унеможливлює прийняття у справі законного й обґрунтованого судового рішення.

Як передбачено п. 9 розділу ІІ. Документування адміністративних правопорушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суть порушення, яке має значення для справи, сформульовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає суть правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини у скоєному.

Суд бере до уваги доводи захисника, викладені у клопотанні та перевірив їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що окремі посилання захисника на недотримання працівниками поліції положень відомчих нормативних актів, зокрема Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, а також Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, самі по собі не можуть розцінюватися як безумовна підстава для закриття провадження у справі.

Сам факт наявності окремих недоліків при оформленні адміністративного матеріалу, зокрема неточностей у зазначенні окремих реквізитів протоколу, відсутності в ньому посилання на певні додатки чи недотримання окремих процедурних аспектів оформлення, не свідчить автоматично про недопустимість усіх зібраних у справі доказів та не виключає можливості встановлення фактичних обставин справи на підставі їх сукупної оцінки.

Разом з тим, наведені захисником обставини не можуть бути залишені судом поза увагою, оскільки в сукупності з іншими встановленими під час розгляду справи даними вони підлягають врахуванню при оцінці належності, допустимості, достовірності та достатності наданих доказів.

Отже, хоча окремі доводи захисника самі по собі не є достатніми та безумовними підставами для закриття провадження, вони підлягають врахуванню у загальному контексті оцінки доказів.

Водночас, доводи захисника щодо невідображення в протоколі факту тимчасового затримання транспортного засобу заслуговують на увагу, з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене, в т.ч., ст. 126 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Аналогічна вимога міститься у в п.1 Розділу ХІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, де зазначено, що тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм учинено порушення, передбачене в т.ч. ст. 126 КУпАП.

За наявності правових підстав, передбачених абзацом першим пункту 1 цього розділу, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

У порушення зазначених вимог, протокол та додані документи не містять відомостей про затримання шляхом блокування або доставлення транспортного засобу CHEVROLET NIVA р.н. НОМЕР_2 для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що спростовує доводи протоколу щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене саме ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 284 КУпАП, постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,

постановила:

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.

Суддя І. М. Нечипоренко