Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №466/6712/18 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6712/18

Провадження № 2/466/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Ковальчука О.І.

секретаря Пилипців О.-І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Гордієнко О.Ю.

представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Возного О.Й.

справа №466/6712/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні українські технології», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки спадкового майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки майна зі спільної часткової власності шляхом отримання грошової компенсації

в с т а н о в и в:

17.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні українські технології», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки спадкового майна, який в подальшому неодноразово уточняв та в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.11.2023, 24.11.2025 просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі: 85946,39 грн. як компенсацію його спадкової частки у розмірі 2/3 спадкового майна в автомобілі марки «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2 номер НОМЕР_3 тип: пасажирський-В, 2001 року випуску; 127771,21 грн. як компенсацію його спадкової частки у розмірі 2/3 спадкового майна в автомобілі марки ЗИЛ 133ГЯ, тип: автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС3575А, реєстраційний номер НОМЕР_5 ; стягнути відповідачки ОСОБА_2 вартість проведеної експертизи в сумі 8172 грн. та судовий збір в сумі 1008 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології» 66533,00 грн. у розмірі 2/3 частки спадкодавця у статутному капіталі товариства; стягнути солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_7 ) 9324,00грн. компенсацію частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335 , яка належала спадкодавцю і які своїм рішенням її вилучили з товариства.

В обґрунтування уточнених позовних вимог покликається на те, що у відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 26.10.2017р., зареєстрованому в реєстрі за №1479 (спадкова справа №3/2014) спадкоємцем майна а саме автомобіля марки «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 у розмірі 2/3 (дві третіх ) частки спадкового майна належать сину померлого – ОСОБА_5 , а 1/3 (одна третя) частки спадкового майна належать дружині померлого – ОСОБА_2 .

Слід зауважити, що спадкове майно після смерті ОСОБА_6 складає 3/6 від автомобіля, а інша частина - (3/6) цього автомобіля є власністю ОСОБА_2 , як частина спільного майна подружжя придбаного в шлюбі.

Отже після спадкування з урахуванням частки у майні подружжя право власності на автомобіль марки «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 у розмірі 4/3 частки і ОСОБА_1 у частці 2/3. Вказане майно є неподільним і на протязі усього часу починаючи з часу відкриття спадщини по даний час знаходиться у володінні і користуванні ОСОБА_2 .

У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 26.10.2017р., зареєстрованому в реєстрі за №1481 (спадкова справа №3/2014) спадкоємцем майна а саме Автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 112CDI» тип ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2001 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_3 у розмірі 2/3 (дві третіх) частки спадкового майна є син померлого – ОСОБА_7 , а 1/3 (одна третя) частки спадкового майна належать дружині померлого – ОСОБА_2 .

Слід зауважити, що спадкове майно після смерті ОСОБА_6 складає 3/6 від автомобіля, а інша частина - (3/6) цього автомобіля є власністю ОСОБА_2 , як частина спільного майна подружжя придбаного в шлюбі.

Отже після спадкування з урахуванням частки у майні подружжя право власності на автомобіль марки «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 належить ОСОБА_2 у розмірі 4/3 частки і ОСОБА_1 у частці 2/3.

Вказане майно є неподільним і на протязі усього часу починаючи з часу відкриття спадщини по даний час, знаходиться у володінні і користуванні ОСОБА_2 .

У висновку експерта за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи у цивільній справі №466/6712/18 від 03.06.2020 року №1022 зазаначено, що середня ринкова ціна для автомобіля «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) реєстраційний номер НОМЕР_3 , виходячи із даних про нього, визначених з його ідентифікаційного номера та представлених матеріалів, станом на: 08.03.2014 року становить 66740,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на вказану дату складає 7110 доларів США; А середня ринкова ціна для самохідного крану «КС-3575А виконаного на базі ЗИЛ 133ГЯ» реєстраційний номер НОМЕР_5 виходячи з даних про нього, визначених з представлених матеріалів справи, станом на 08.03.2014 р. становила – 99270,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ , що діяв на вказану дату складає 10570 доларів США.

З огляду на дані експертизи, вартість спадкового майна була визначена в зв`язку зі зміною курсу долара на день подання уточнення до позову і сума позовних вимог склала: середня ринкова ціна для автомобіля «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) реєстраційний номер НОМЕР_3 , виходячи із даних про нього, визначених з його ідентифікаційного номера та представлених матеріалів, станом на 08.03.2014 року (тобто на день відкриття спадщини) на даний час становить 257839,17 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на сьогоднішню дату складає 7110 доларів США (7110 * 36.2643грн.=257839,17 грн.); середня ринкова ціна для самохідного крану «КС-3575А виконаного на базі ЗИЛ 133ГЯ» реєстраційний номер НОМЕР_5 виходячи з даних про нього, визначених з представлених матеріалів справи, станом на 08.03.2014 р. (тобто на день відкриття спадщини) на даний час становить – 383313,65 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ , що діяв на сьогоднішню дату складає 10570 доларів США (10570,00 грн.* 36.2643 грн.= 383313,65грн.).

Звертає увагу суду, що за період розгляду справи вартість долара уже знову зросла і курс долара США до гривні станом на 21.10.2025 р. складає 41,7308 грн. за 1 долар, що на 5 грн. більше як було обраховано у поданому уточненні.

Крім наведеного вище у відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 26.10.2017 р., зареєстрованому в реєстрі за №1483 (спадкова справа №3/2014) воно було видано на спадщину яка складається з 1/2 (однієї другої) частки внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології», код ЄДРПОУ 37206242, місцезнаходження;79021, м.Львів, вул.С.Петлюри, будинок,47, квартира 94.

У відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань частка спадкодавця (учасника товариства) ОСОБА_6 у складеному статутному капіталі складає 50% (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства, розмір внеску до статутного капіталу складає 100000,00 грн. Свідоцтво на спадщину за законом на вказане спадкове майно на 2/3 (дві третіх) частки спадкового майна (50% у розмірі 100000,00 грн. статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології», код ЄДРПОУ 37206242) видано ОСОБА_1 .

Відповідно 2/3 частки статутного капіталу , у даному випадку, складають 66667,00 грн.

Крім того, станом на час смерті спадкодавця ОСОБА_6 (на 08.03.2014 р.) йому належала частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335 (юридична адреса , на той час, 79071, Львівська обл., м.Львів, вул.Скнилівська, будинок 81 в розмірі 13986,00 грн. Після смерті спадкодавця інші учасники вказаного товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , своїм рішенням, зменшили розмір статутного капіталу товариства та виключили з його учасників померлого ОСОБА_6 а станом на 29.12.2015 р. зареєстровано зміни про місцезнаходження юридичної особи, зміну статутного капіталу, зміну складу засновників (копії витягів з реєстру додані до справи).

Відповідно на час оформлення свідоцтва на спадщину 06.10.2017 року, за померлим ОСОБА_6 уже не числилась частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335 , її вилучили інші учасники товариства які володіли частками у статутному капіталі даного товариства та відчужили свої частки а кошти не повернули спадкоємцям, що стало перешкодою у оформленні свідоцтв на спадщину на частку у статутному капіталі, яка належала спадкодавцю на час його смерті.

Тому позивачем було внесено уточнення до позовних вимог з вимогою стягнути спадкову частку ОСОБА_1 у розмірі 2/3, що складає 9324,00 грн. у статутному капіталі ТзОВ «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» з учасників які виключили ОСОБА_6 з учасників товариства та вилучили його частку у статутному капіталі.

Враховуючи наведене і той факт, що у користуванні відповідачки знаходиться спадкове майно уже майже десять років, просить уточнений позов задовольнити.

25 травня 2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виділ частки майна зі спільної часткової власності шляхом отримання грошової компенсації, в якому просить суд ухвалити рішення, яким виділити частку ОСОБА_2 у розмірі 4/6 зі спільної часткової власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_8 , та транспортний засіб марки «ЗІЛ» модель 133ГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_10 , тип кузову автокран до 10 т., номер шасі № НОМЕР_4 , шляхом отримання 144 765,03 грн. грошової компенсації вартості вказаної частки у цьому майні; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 68 361,33 грн. грошової компенсації вартості її частки 4/6 в автомобілі марки MERCEDES-BENZ 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_8 , та 76 403,70 грн. грошової компенсації вартості її частки 4/6 у транспортному засобі марки «ЗІЛ» модель 133Г, реєстраційний номер НОМЕР_12 , тип кузову автокран до 10 т., номер шасі № НОМЕР_4 , а всього 144 765,03 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог покликаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , з яким у шлюбі проживала ОСОБА_2 . За час перебування у шлюбі, ними придбано майно, у тому числі квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І. за реєстровим номером 2148, автомобіль марки MERCEDES-BENZ 112 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_8 , автокран «ЗІЛ» модель 133ГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_14 , номер шасі № НОМЕР_4 . При цьому, у вказаній квартирі жодного дня відповідач (позивач за первісним позовом) ОСОБА_1 не проживав.

Таким чином, до смерті ОСОБА_6 спадкоємець ОСОБА_2 разом із спадкодавцем була співвласником зазначеного майна у рівних частинах, як дружина померлого.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем ОСОБА_2 успадковано за законом 1/3 частини майна, що належало померлому, і до якого входило, зокрема: 1/2 квартири АДРЕСА_2 ; 1/2 частини автомобіля марки MERCEDES-BENZ 112 CDІ, реєстраційний номер НОМЕР_13 , номер шасі НОМЕР_8 ; 1/2 частини автокрану «ЗІЛ» модель 133ГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_15 , номер шасі № НОМЕР_4 .

Оскільки, ОСОБА_2 не користується ні автомобілем марки MERCEDES-BENZ 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_11 , ні автокраном «ЗІЛ» модель 133Г Я, реєстраційний номер НОМЕР_16 , а відповідач ОСОБА_1 не сплачує кошти на їхнє утримання, тому ОСОБА_2 бажає виділити у натурі це майно в межах належної їй частки, а також згодна, щоб вказані транспортні засоби перебували у володінні відповідача.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч.2 ст.183 ЦК України).

Спірні транспортні засоби є неподільною річчю, оскільки виділити в натурі будь-яку його частку неможливо. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №608/1888/16-ц.

З огляду на частину другу статті 364 ЦК України, виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі №522/6023/16-Ц-

Відповідно до Акта оцінки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_11 , номер шасі НОМЕР_8 , від 16.09.2014 серія ЛВК №002181, проведеної суб`єктом оцііночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , оціночна вартість цього автомобіля на дату оцінки становила 102542,00 грн.

Відповідно до Акта оцінки транспортного засобу марки «ЗІЛ» модель 13ЗГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_15 , тип кузову автокран до 10 т., номер шасі № НОМЕР_4 , від 16.09.2014 серія НОМЕР_17 , проведеної суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 , оціночна вартість цього транспортного засобу на дату оцінки становила 114 605,55грн.

З врахуванням наведеного, слід дійти висновку, що спірні транспорті засоби марки MERCEDES-BENZ 112 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_11 , марки «ЗІЛ» модель 133ГЯ, реєстраційний номер НОМЕР_14 , є неподільним майном, використання якого можливе шляхом виділення такого в цілому одному із спадкоємців, і що саме ОСОБА_2 в силу закону має переважне право на виділення їй в натурі спірного майна, оскільки вона володіла ним спільно ще зі спадкодавцем.

Таким чином, ОСОБА_2 має право на одержання від ОСОБА_1 грошової компенсації вартості її частки, яка у спірному майні складає 4/6.

Беручи до уваги оціночну вартість спірних транспортних засобів марки MERCEDES-BENZ 112 CDI та марки «ЗІЛ» модель 133Г Я, визначену станом на 16.09.2014 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 та наведену в Актах оцінки транспортного засобу серії ЛВК№002181 та серії НОМЕР_17 , відповідно, розмір компенсації становить 144 765,03грн., з яких 68361,33 грн. компенсації вартості частки в автомобілі марки MERCEDES-BENZ 112 CDI (102 542,00 грн. х 4) / 6) та 76 403,70 грн. компенсації вартості частки в транспортному засобі марки «ЗІЛ» модель 133Г Я ((114 605,55 грн. х 4) / 6).

Однак, зважаючи, що наведена оцінка проведена станом на 2014 рік, остаточний розмір грошової компенсації ОСОБА_2 вартості її частки у спірних транспортних засобах слід уточнити шляхом приведення вартості цих транспортних засобів у відповідність до їх ринкової вартості станом на день звернення ОСОБА_2 до суду із цим позовом.

Враховуючи вищенаведене, просить зустрічний позов задовольнити.

24 червня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду з первісним позовом.

16 січня 2024 року, у зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Кавацюка В.І., на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказана справа передана для розгляду судді Ковальчуку О.І.

Представник позивача, адвокат Гордієнко О.Ю. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в уточненій позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, підтримавши відзив на зустрічний позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Возний О.Й. в судовому засіданні первісний позов заперечив, письмового відзиву не подавав. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

Відповідачі ТзОВ «Інноваційні українські технології», ТзОВ «Галичіндустріал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачами до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який був батьком позивача та чоловіком відповідача ОСОБА_2 .

Отже, після смерті ОСОБА_6 та за заявою спадкоємців: дружини ОСОБА_2 , сина від першого шлюбу ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та батька ОСОБА_9 , який згодом відмовився від своєї частки у праві на спадщину в користь ОСОБА_1 , 06.05.2014 року приватним нотаріусом Мельничук О.В. була відкрита спадкова справа №3/2014.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_18 , власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ 112CDI» тип ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2001 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_6 . Дата державної реєстрації – 13.11.2008 року (т. 1 а.с.13).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_19 , власником транспортного засобу марки «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 є ОСОБА_6 . Дата державної реєстрації – 08.08.2009 року (т. 1 а.с.14).

З свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.03.2017 року, посвідченого Мельничук О.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №366 вбачається, що ОСОБА_2 успадкувала 1/3 (одну третю) частки у спадщині та ОСОБА_1 успадкував 2/3 (дві третіх) частки у спадщині, яка складається з 1/2 (однієї другої) ідеальної частини квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.8).

У відповідності до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 06.10.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за №1481, ОСОБА_2 успадкувала 1/3 (одну третю) частки у спадщині та ОСОБА_1 успадкував 2/3 (дві третіх) частки у спадщині, яка складається з 1/2 (однієї другої) ідеальної частини автомобіля марки «MERCEDES-BENZ 112CDI» тип ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2001 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_3 (т.1 а.с.9).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 06.10.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за №1479, ОСОБА_2 успадкувала 1/3 (одну третю) частки у спадщині та ОСОБА_1 успадкував 2/3 (дві третіх) частки у спадщині, яка складається з 1/2 (однієї другої) ідеальної частини автомобіля марки «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 (т.1 а.с.11).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. 06.10.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за №1483, ОСОБА_2 успадкувала 1/3 (одну третю) частки у спадщині та ОСОБА_1 успадкував 2/3 (дві третіх) частки у спадщині, яка складається з 1/2 (однієї другої) частки внеску до статутного капіталу ТзОВ «Інноваційні українські технології», код ЄДРПОУ 37206242, місцезнаходження: 79021, м.Львів, вул. С. Петлюри, будинок,47, квартира 94 (т. 1 а.с.15).

У відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Інноваційні українські технології», частка спадкодавця (учасника товариства) ОСОБА_6 у складеному статутному капіталі складає 50% (п`ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства, розмір внеску до статутного капіталу складає 100000,00 грн. (т.1 а.с.121-123).

Крім того, на час смерті спадкодавця ОСОБА_6 , останньому належала частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335 (юридична адреса , на той час, 79071, Львівська обл., м.Львів, вул. Скнилівська, будинок 81, в розмірі 13986,00 грн., що підтверджується Статутом ТзОВ «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» (т. 1 а.с.19-20).

Після смерті спадкодавця, інші учасники вказаного товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , своїм рішенням, зменшили розмір статутного капіталу товариства та виключили з його учасників померлого ОСОБА_6 , а станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано зміни про місцезнаходження юридичної особи, зміну статутного капіталу, зміну складу засновників, що підтверджується копіями Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.99-103).

Відповідно на час оформлення свідоцтва на спадщину 06.10.2017 року, за померлим ОСОБА_6 вже не числилась частка у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335, її вилучили інші учасники товариства які володіли частками у статутному капіталі даного товариства та відчужили свої частки, а кошти не повернули спадкоємцям, що стало перешкодою у оформленні свідоцтва на спадщину на частку у статутному капіталі, яка належала спадкодавцю на час його смерті.

Відтак, частка у спадщині ОСОБА_1 у статутному капіталі ТзОВ «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» в розмірі 2/3 складає 9324,00 грн.

Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими па час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

На підставі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.

Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином з моменту прийняття спадщини двома або більше спадкоємців спадкове майно, як правило, є об`єктом їх спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 243/6275/16-ц зроблено висновок, що «тлумачення статті 1278 ЦК України свідчить, що якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину».

Правочин про поділ спадщини здійснюється за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, і оформляється договором між ними, у якій зазначаються належні їм реальні частки у спадщині. Даний договір може стосуватися як поділу усього спадкового майна, так і виділу частки одного чи кількох спадкоємців. При цьому допускається грошова компенсація, якщо вартість майна є різною. При недосягненні згоди вирішення спору здійснюється у судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців. У останньому випадку поділ спадкового майна оформляється судовим рішенням (п.230 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, друга статті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (частини перша-третя статті 358 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (стаття 183 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 243/6275/16-ц зазначено, що спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (ч. 4 ст. 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила, передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Як на тому наголошено у п. 55 постанови Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 524/8320/21, виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об`єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.

Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 638/2267/14 виснував, що виділ майна у порядку ч.2 ст. 1279 ЦК України може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.

Відповідно до частини 3 статті 364 ЦК у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 183 ЦК неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Спірне майно автомобілі марки «MERCEDES-BENZ 112CDI» тип ПАСАЖИРСЬКИЙ-В, 2001 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_3 та «ЗИЛ 133ГЯ» тип автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС-3575А реєстраційний номер НОМЕР_5 , які перебувають у спільній частковій власності сторін, є рухомим майном та одночасно неподільною річчю, а відтак спільне користування ними позивачем та відповідачем є неможливим з огляду на їх особисті відносини.

Виходячи з аналізу статті 364 ЦК у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 361 ЦК слід дійти висновку, що право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки майна не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов`язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Висновок експертизи може бути доказом у справі, лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Експерт може залучатися як особа, яка відповідає вимогам установленим законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, в межах вказаної справи, судом призначалась автотоварознавча експертиза, на вирішення якої поставлено питання: 1. Яка ринкова вартість транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_3 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_18 від 13.11.2008 року, номер шасі НОМЕР_20 , 2001 року випуску станом на час відкриття спадщини, 08 березня 2014 року та станом на 17 серпня 2018 року, час подання позову до суду. Вартість транспортного засобу визначити у гривні в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на 08 березня 2014 року та на 17 серпня 2018 року ? 2. Яка ринкова вартість транспортного засобу марки «ЗІЛ-автокран» до 10 т/с, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_19 від 08 серпня 2009 року, номер шасі автокран НОМЕР_21 , 1988 року випуску станом на час відкриття спадщини, 08 березня 2014 року та станом на 17 серпня 2018 року, час подання позову до суду. Вартість транспортного засобу визначити у гривні в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на 08 березня 2014 року та на 17 серпня 2018 року (т.2 а.с.63).

Так, згідно Висновку експерта №1022 від 03.06.2020р. за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи, встановити ринкову вартість автомобіля марки «Мерседес-Бенц», д.н.з. НОМЕР_3 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_18 від 13.11.2008 року, номер шасі НОМЕР_20 , 2001 року випуску; автомобіля марки «ЗІЛ-автокран» до 10 т/с, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_19 від 08 серпня 2009 року, номер шасі автокран НОМЕР_21 , 1988 року випуску не представляється можливим внаслідок того, що вони не були представлені для обстеження і у наданих матеріалах відсутні необхідні для цього вихідні дані про комплекс особливостей їх стану. Середня ринкова ціна для автомобіля «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) реєстраційний номер НОМЕР_3 , виходячи із даних про нього, визначених з його ідентифікаційного номера та представлених матеріалів, станом на: - 08.03.2014 року становила 66740,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на вказану дату складає 7110 доларів США; станом на: - 17.08.2018 року становила 120650,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на вказану дату складає 4360 доларів США. А середня ринкова ціна для самохідного крану «КС-3575А виконаного на базі ЗИЛ 133ГЯ» реєстраційний номер НОМЕР_5 виходячи з даних про нього, визначених з представлених матеріалів справи, станом на 08.03.2014 р. становила – 99270,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на вказану дату складає 10570 доларів США; станом на: 17.08.2018 року становила 181800,00 грн., що в еквіваленті до долара США відповідно до курсу НБУ, що діяв на вказану дату складає 6570 доларів США (т.2 а.с.65-74).

Крім того, слід звернути увагу на те, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта чи судом, що доручив проведення експертизи; висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, у висновку має також бути зазначено опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом.

У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у цивільному провадженні, сторони мали право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цими висновками та зазначивши вимоги до повторної експертизи, що останніми зроблено не було. Представник відповідача підстав незгоди з Висновком експерта №1022 від 03.06.2020р. суду не навів.

Тому, суд відхиляє Звіт про незалежну оцінку об`єктів, наданий ФОП ОСОБА_10 (т. 2 а.с.1-34) та висновок експерта судової транспортно-товарознавчої експертизи про ринкову вартість спірних транспортних засобів, наданий експертом ФОП ОСОБА_11 по заяві ОСОБА_2 (т.3 а.с.121-139), з якого неможливо встановити, яким чином оцінювачами була визначена вартість, які джерела та дані використано.

Згідно ч.5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідне положення міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 №522/1029/18.

Однак у поданому стороною відповідача Звіті про незалежну оцінку об`єктів, наданого ФОП ОСОБА_10 не вказано, що такий висновок про вартість майна готується для подання до суду, крім того, у звіті про оцінку майна закріплено, що оцінювач несе цивільно-правову відповідальність за недостовірність висновків по незалежній оцінці, будь-яких відміток стосовно попередження про кримінальну відповідальність у цьому звіті не міститься.

Враховуючи імперативний обов`язок суду розглядати справи на підставі наявних у справі доказів та відсутність доводів про недопустимість чи недоцільність врахування таких, суд вважає доведеною вартість кожного з об`єктів у Висновку експерта №1022 від 03.06.2020р.

Відтак, оцінюючи Висновок експерта №1022 від 03.06.2020р. за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи, суд вважає такий допустимим доказом, належно обґрунтованим та аргументованим, його дослідницька частина узгоджується з підсумковими висновками експертизи та наявними у справі доказами та такий береться судом до уваги.

Відносно того, що відшкодовуватися має дійсна ринкова вартість спадкового майна, то як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження №14-190цс20): 88. Слід зауважити, що захист прав чи інтересів територіальної громади у цьому випадку також має бути реальним, спрямованим на дійсне відновлення порушеного права та/або інтересу, а відтак з метою захисту порушеного права чи інтересу територіальної громади при відчуженні спадкового майна розмір грошової компенсації вартості цього майна визначається, виходячи з його ринкової вартості на час розгляду спору в суді або на час добровільного врегулювання спору між сторонами цих правовідносин.

Відтак, вирішуючи питання вартості спірних автомобілів, слід виходити саме з середньої ринкової вартості таких транспортних засобів, враховуючи неможливості встановлення їх дійсної (ринкової) вартості, а тому визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна та станом на 17.08.2018 року (час розгляду спору в суді) за Висновком експерта №1022 від 03.06.2020р. за результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи.

Отже, як встановлено судом, спірні автомобілі залишилися у відповідача ОСОБА_2 , доступу до них позивач не має, продавати спадкове майно - автомобілі та розподілити кошти, сторони також відмовляються.

Відтак, за встановлених фактичних обставин, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 80433,33грн. компенсації вартості частки у спадковому майні, а саме, 2/3 частини автомобіля марки «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_2 номер НОМЕР_3 тип: пасажирський-В, 2001 року випуску; 121200,00грн. компенсації вартості частки у спадковому майні, а саме, 2/3 частини автомобіля марки ЗИЛ 133ГЯ, тип: автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС3575А, реєстраційний номер НОМЕР_5 , виходячи з оцінки майна, зазначеного у висновку експерта №1022 від 03.06.2020р. Крім того, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології» підлягає стягненню 66666,67грн. у розмірі 2/3 частки спадкодавця у статутному капіталі товариства; з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає стягненню 9324,00грн. компенсації частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЧІНДУСТРІАЛ» код ЄДРПОУ 35145335, яка належала спадкодавцю.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів грошової компенсації замість частки у праві спільної часткової власності на майно є законними та обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки майна зі спільної часткової власності шляхом отримання грошової компенсації, то такий, на думку суду не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з відповідним позовом.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 14 березня 2019 року в цивільній справі № 757/55244/17-ц зауважив, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, при вирішенні спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 23 липня 2018 року в цивільній справі № 760/8892/17 сформував висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа № 757/1782/18) зазначено, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Суд зауважує на те, що звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_2 не доведено факту порушення її прав зі сторони відповідача за зустрічним позовом, зокрема того, що вона не має змоги користуватися спірними транспортними засобами.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що не користується спірними автомобілями, а ОСОБА_1 не сплачує кошти на їх утримання. Водночас такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2ст.183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними.

При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Вимоги позивача за зустрічним позовом в розумінні ст. 364 ЦК України не є виділом в натурі частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності кількох осіб.

Також, такі ж висновки щодо правил застосування статті 364 ЦК України у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 336/1137/19-ц (провадження № 61-6326св21) та від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19 (провадження № 61-4521св21).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 (провадження № 12-65гс19) зазначено, що взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах. Вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Вимогою первісного позову є стягнення з відповідача компенсації вартості частки спадкового майна – транспортних засобів, які судом частково задоволено. За змістом зустрічного позову заявляються вимоги про стягнення грошової компенсації вартості частки у спадковому майні – транспортних засобах. Отже, характер цих правовідносин цивільний і він взаємопов`язаний із первісним позовом. Задоволення одного позову виключає задоволення іншого. Таке вирішення спору є ефективним.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 522/14499/21.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

З Акту №2 здачі-приймання висновку експерта №1022 від 03.06.2020 року (т.2 а.с.75) та квитанції від 06.04.2020 року (т.2 а.с.154), вбачається, що позивачем ОСОБА_1 сплачено 8172,00грн. за проведення судової автотоварознавчої експертизи №1022 від 03.06.2020, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідачів в користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2263,92 грн.

Окрім того, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, судові витрати, понесені ОСОБА_2 відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні українські технології», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки спадкового майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 80433,33грн. (вісімдесят тисяч чотириста тридцять три гривні тридцять три копійки) як грошову компенсацію спадкової частки у розмірі 2/3 спадкового майна в автомобілі марки «Mercedec-Benz Vito 112 CDI ( НОМЕР_1 ) номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_3 тип: пасажирський-В, 2001 року випуску;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 121200,00грн. (сто двадцять одну тисячу двісті гривень) як грошову компенсацію спадкової частки у розмірі 2/3 спадкового майна в автомобілі марки ЗИЛ 133ГЯ, тип: автокран до 10Т-С, 1988 року випуску, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_4 Автокран КС3575А, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології» 66666,67грн. (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень шістдесят сім копійок) у розмірі 2/3 частки спадкодавця ОСОБА_6 у статутному капіталі товариства.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 9324,00грн. (дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні) компенсації частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні українські технології», товариства з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах в користь ОСОБА_1 2263,92грн (дві тисячі двісті шістдесят три гривні дев`яносто дві копійки) сплаченого судового збору та витрати за проведення експертизи у розмірі 8172,00грн. (вісім тисяч сто сімдесят дві гривні).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки майна зі спільної часткової власності шляхом отримання грошової компенсації – відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_22 , місце проживання: 81074, с.Кам`янобрід Яворівського району Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_23 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційні Українські технології», код ЄДРПОУ – 37206242, м.Львів, вул.С Петлюри, 47 кв.94.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичіндустріал», код ЄДРПОУ - 35145335, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_7 , АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Текст рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук