Рішення від 30 березня 2026 р. у справі №454/4946/23 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4946/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Веремчук О. А. ,

за участю секретаря Баран О.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно іншого з подружжя за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом та просить визнати за ним право власності на 1/2 ідеальної частини, чотирьох кімнатної квартири, загальною площею 65,5м.кв. у т.ч. 46,5м.кв. житлова площа, за адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

26.04.1988р. він уклав шлюб з ОСОБА_2 . Згодом, шлюб між сторонами було розірвано 21 вересня 2004р., Від шлюбу в сторін є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Під час спільного проживання сторін у шлюбі, ними було придбано наступне майно: чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 65,5м.кв. у т.ч. 46,5м.кв. житлова площа, за адресою АДРЕСА_1 , дана квартира була придбана сторонами в шлюбі на підставі договору купівлі продажу квартири від 26.05.1999р., який був посвідчений державним нотаріусом Вікарчуком С.П., Сокальського нотаріального округу Львівської області.

Він, безперервно та відкрито володіє нерухомим майном житловим з 1999р. по даний час, більше 10 років.

Зазначає, що його колишня дружина виїхала за кордон у 2001р. та по даний час не вернулась, участі в утриманні майна не приймає з 2001р., ОСОБА_2 на територію України не приїжджала (що підтверджується довідкою Прикордонної служби України.).

Позивач надав суду заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач в судове засідання не прибула

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 26 04.1988р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції у Львівській області.

Вищевказаний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було розірвано 21.09.2004р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу за № НОМЕР_1 від 21.09.2004р.

Також, судом встановлено за час перебування сторін у шлюбі, ними було придбано чотирьох кімнатну квартиру, загальною площею 65,5м.кв. у т.ч. 46,5м.кв. житлова площа, за адресою АДРЕСА_1 , дана квартира була придбана сторонами в шлюбі на підставі договору купівлі продажу квартири від 26 травня 1999р., який був посвідчений державним нотаріусом Вікарчуком С.П., Сокальського нотаріального округу Львівської області.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 1 ст.344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для набуття права власності на майно згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викраденння, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим, добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Судом встановлено, що позивач володіє та відкрито користується спірною часткою квартири, зокрема 1/2 частиною квартири АДРЕСА_2 , яка була придбана сторонами в шлюбі та є пільним майном подружжя.

В той же час, у позивача є підстави (титул) набуття права на спірне житло з інших підстав, крім набувальної давності.

Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку, оскільки відповідач не заперечує проти переходу до позивачки права власності на квартиру.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на спірну частку в квартирі за набувальню давністю, оскільки цей будинок не може бути об`єктом набувальної давності та в позивача є підстави набуття права на нього з інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

З врахуванням вищезазначеного, позов не підлягає до задоволення

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно іншого з подружжя за набувальною давністю - відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 31.03.2026 року.

Головуючий: О. А. Веремчук