Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №463/6106/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6106/25

Провадження № 2/463/223/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

за участю секретаря с/з Козак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмили Данилівни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування, -

за участі:

представника позивача ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 03 березня 2025 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмилою Данилівною на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , зареєстроване в реєстрі за № 521, на спадкування за законом 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77590983 від 03.03.2025 року 16:15:15 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмили Данилівни (номер відомостей про речове право 58826183);

- визнати за ОСОБА_1 право власності

на 1/8 частину спірної квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

Позовом мотивує тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є синами ОСОБА_4 , 1949 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй за життя майно. ОСОБА_4 за життя зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого належне їй на момент смерті майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 заповіла позивачу ОСОБА_1 . На момент смерті позивач проживав разом з матір`ю, здійснював за нею догляд та здійснював її поховання, натомість відповідач участі догляді та похованні матері не брав, спільно з останньою не проживав. За життя ОСОБА_4 подарувала сину - відповідачу ОСОБА_2 квартиру по АДРЕСА_2 .

Звернувшись до нотаріуса для прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину позивач дізнався, що незважаючи на наявність заповіту на його ім`я йому належить лише 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 , в той час як на 1/8 частини квартири нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину на ім`я відповідача ОСОБА_2 , оскільки він є особою з інвалідністю і відповідно має право на обов`язкову частку, право на спадкування якої не залежить від факту спільного проживання відповідача із спадкодавцем на час її смерті.

Однак, з вказаним позивач категорично не погоджується і вважає, що видане на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , є недійсним, оскільки відповідач ОСОБА_2 не мав прав на спадкування після матері ОСОБА_4 , так як з нею спільно не проживав, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса у встановлені законом строки не звертався.

А тому з метою захисту своїх порушених спадкових прав звернувся до суду з відповідним позовом, який просить задовольнити.

Короткий зміст та узагальнені доводи і позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в позові, та просив такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в попередніх судових засідання заявлені позовні вимоги визнав та просив такі задовольнити, про що також подав відповідну заяву під назвою «відзив» (а.с.82). Згідно змісту вказаної заяви відповідач зазначив про наступне. Згідно заяви дослівно: « ІНФОРМАЦІЯ_2 померла наша мати ОСОБА_4 . Дійсно мати склала заповіт, за яким належне їй майно заповіла брату.Також, між мною та братом, а також матір`ю була домовленість, що квартира по АДРЕСА_3 буде належати брату, оскільки ще раніше батьки віддали мені квартиру яка була на АДРЕСА_4 , в якій я проживав і потім яку продав. Дійсно, я на момент смерті матері я не проживав спільно з нею, а з нею жив брат, який за нею доглядав і піклувався. Також, я не подавав і заяви про прийняття спадщини. Як на момент смерті матері так і на даний час я не проживаю в квартирі по АДРЕСА_3 . Проте, нотаріус сказала, що оскільки я є інвалідом, а тому маю право на обов`язкову частку і не можу відмовитись, а тому видала мені свідоцтво на спадщину. Я не заперечую проти позову брата та визнання за ним права власності на спадкове майно та прошу такий задоволити».

Третя особа приватний нотаріус до судового засідання подала заяву про розгляду справи у її відсутності, при прийнятті рішення покладається на розсуд суду. Крім того, надіслала копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , 1949р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приведені до присяги та допитані в судовому засіданні 26.02.2026 року свідок ОСОБА_5 та в судовому засіданні 23.03.2026 року свідок ОСОБА_6 надали суду наступні показання, згідно яких підтвердили факт непроживання відповідача ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_4

Рух справи в суді

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.07.2025 року справу передано для розгляду в провадження судді Білоуса Ю.Б.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 08.07.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.09.2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 22.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Встановлені судом обставини. Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, а також копію матеріалів спадкової справи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є синами ОСОБА_4 , 1949 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть останньої серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 за життя зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті (склала заповіт), згідно якого все належне їй на момент смерті майно, зокрема у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 заповіла своєму сину - позивачу ОСОБА_1 . Копія відповідного заповіту від 29.04.2009 року долучена до матеріалів справи.

Згідно матеріалів спадкової справи 14.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У вказаній заяві зазначено, що спадкоємцем до обов`язкової частки у спадщині є ОСОБА_2 .

Крім того, 14.02.2025 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_2 на день смерті спадкодавиці був непрацездатний по інвалідності, у зв`язку із чим має право на обов`язкову частку у спадщині.

03.03.2025 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 .

03.03.2025 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує мотивованість та підставність подачі такого тим, що видане на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину за законом 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , є недійсним, оскільки відповідач ОСОБА_2 не мав прав на спадкування після матері ОСОБА_4 , так як з нею спільно не проживав, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса у встановлені законом строки не звертався.

Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина перша та друга статті 1268 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Заявляючи у даній справі вимогу по визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_2 , недійсним позивач стверджує про те, що відповідач не є особою, яка має в даному випадку право на спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів справи спірне свідоцтво про право на спадщину видано відповідачу ОСОБА_2 як особі, яка має право на обов`язкову частку в спадщині в порядку ст.1241 ЦК України.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні, чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, слід враховувати, що непрацездатність особи повинна бути підтверджена відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини (постанова КЦС ВС від 26 червня 2024 року у справі № 601/1905/22, Постанова КЦС ВС від 02.08.2018 у справі № 705/3890/16-ц).

Відповідно до підпунктів 5.5-5.10,5.14-5.16 пункту 5 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5:

При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов`язково з`ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України.

Коло спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Цивільним кодексом України передбачено випадки, коли особа не має права на спадкування або рішенням суду може бути усунена від права на спадкування за законом. Позбавлення права на спадкування розповсюджується і на спадкоємців обов`язкової частки у спадщині.

Право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки.

Право на обов`язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку. Право на обов`язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець може відмовитися від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз`яснено і він не претендує на одержання обов`язкової частки у спадщині.

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Визначивши розмір обов`язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом - свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин, та за бажанням спадкоємців зазначає про родинні відносини у свідоцтві про право на спадщину за заповітом.

Аналізуючи мотивованість та підставність заявлених вимог на предмет їх відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства суд враховує наступне.

Нотаріусом при оформленні спадкових прав позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_4 , враховано те, що відповідач ОСОБА_2 є особою, яка має право на обов`язкову частку в спадщині, оскільки є особою з інвалідністю 3 групи з огляду на представлені медичні документи, а відтак має право на спадкування, незалежно від змісту заповіту.

Відтак нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виконав свій обов`язок щодо з`ясування наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. При цьому, спадкоємець ОСОБА_2 своїм правом на відмову від права на обов`язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви не скористався та про таку відмову нотаріусу не заявляв.

Більше того, як вказано у вищезазначеному Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, право на обов`язкову частку у спадщині не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов`язкову частку, а відтак відповідні покликання позивача суд вважає необґрунтованими.

А відтак суд приходить до висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 03 березня 2025 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмилою Данилівною на ім`я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_4 , зареєстроване в реєстрі за № 521, на спадкування за законом 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 , видано за наявності для цього правових підстав, а підстав визнавати його недійсним в ході розгляду справи судом не встановлено.

Зважаючи на вищевказане у задоволенні вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним суд відмовляє. Крім того, суд відмовляє і у похідних від основної вимоги - вимогах про скасування рішення про державну реєстрацію та визнання права власності в порядку спадкування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо наявної в матеріалах справи заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позову (має назву «відзив»), суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує /судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22).

Встановивши, що підстави для задоволення позову відсутні, суд обґрунтовано не бере до уваги факт визнання позову відповідачем, зазначивши про це у своєму рішенні ( постанова КЦС ВС від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, провадження № 61-11993св23).

Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для звільнення позивача (-ів) від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених статтею 1301 ЦК України для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи судом не встановлено законних та правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а тому відповідно до норм статті 206 ЦПК України, суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки з наведених вище підстав, визнання відповідачем позову суперечить зазначеним вимогам закону.

Щодо розподілу судових витрат.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову суд відмовляє, то понесені стороною позивача судові витрати суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмили Данилівни про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 12.09.2008р. Личаківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 08.02.2022 року, органом 4652, РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

Третя особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Максимів Людмила Данилівна (Львівська обл., м. Львів, м. Винники, 79495, вул. Галицька, буд. 29 "а", e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

Суддя: Білоус Ю. Б.