Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №336/3191/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3191/26

Провадження №: 3/336/1658/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 08 березня 2026 року приблизно о 12.49 годині за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до дружини, а саме погрожував, висловлювався нецензурною лайкою по відношенню до останньої, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 , чим порушив п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

09.04.2026 року ОСОБА_1 направив до суду клопотання про долучення доказів.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи шляхом направлення смс-повісток, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не сповістили.

При цьому потерпіла жодного разу на виклик суду не прибула, а ОСОБА_1 прибувши в судове засідання 16.04.2026 року повідомив про те, що ОСОБА_2 соромиться прибути в судове засідання.

При вирішенні питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення суд виходить з наступного.

Відповідальність за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП передбачена за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з положенням Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. Як наголошується у Стамбульській конвенції (ст. 2), її положення застосовуються до всіх форм насильства щодо жінок, у тому числі до домашнього насильства, яке зачіпає жінок непропорційно.

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Судом були досліджені долучені до матеріалів справи докази.

08.03.2026 року ОСОБА_2 звернулась в поліцію повідомивши про те, що 08.03.2026 року приблизно о 13.00 годині її чоловік ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , погрожував їй, нецензурно лаявся, тощо. Своїми діями не дає їй нормально жити.

У відповідності до письмових пояснень ОСОБА_2 , приблизно двадцять років вона має чоловіка ОСОБА_1 , який у останній час принижує її та ображає, нецензурно лається, чим принижує її. 07.03.2026 року вона переїхала до батьків за адресою реєстрації. 08.03.2026 року приблизно о 13.00 годині ОСОБА_1 прийшов до них та почав погрожувати та (нерозбірливо) її. Просить дільничного офіцера поліції прийняти міри до ОСОБА_1 , так як він не дає ОСОБА_2 нормально жити.

Як зазначено у письмових поясненнях ОСОБА_1 , 08.03.2026 року він прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , до квартири батьків своєї дружини, котра останні два дні проживає з ними. Коли відчинили двері квартири, його зустріла матір дружини, яка почала конфліктувати та у цей момент ОСОБА_1 попросив спільну дитину самостійно прийти та (нерозбірливо) маму. У подальшому конфлікт продовжувався поки не приїхав екіпаж УПП. ОСОБА_1 нікого не бив.

ОСОБА_3 в письмових поясненнях зазначила про те, що після подій 08.03.2026 року вона телефонувала до кризового центру протидій домашнього насильства. Після чого до її доньки ОСОБА_2 та забрали її до кризової кімнати, адресу якої, з ціллю безпеки, не повідомили. Мобільного телефону немає в неї. Вона телефонує з різних номерів та каже, що все добре.

На досліджених відеозаписах зафіксоване повідомлення поліцейською про надходження заяви від ОСОБА_2 , яка повідомляє про вчинення відносно неї домашнього насильства, роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення.

В клопотанні від 09.04.2026 року ОСОБА_1 вказує про відсутність з його фактів вчинення домашнього насильства, оскільки виклики поліції були хибні, вказує, що саме матір його дружини викликала поліцію, яка не виявила фактів вчинення домашнього насильства, а дружина усіляко уникає контакту із ним та ОСОБА_1 не має можливості брати участь у вихованні дітей.

При цьому працівником поліції не здійснено опитування інших осіб, які б були очевидцями подій (сусідів), а в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали саме під ознаки домашнього насильства психологічного характеру, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та потерпіла в судове засідання не з`явились та не надали своїх показів для підтвердження або спростування наведених обставин.

З пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вбачається, що конфліктна ситуація виникла між ОСОБА_3 та ним з приводу неможливості побачитись із дружиною та дітьми.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, оскільки з письмових пояснень потерпілої неможливо встановити в чому саме полягали погрози стосовно нього з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також встановити між ким саме та в чому полягав конфлікт, що унеможливлює кваліфікацію дій ОСОБА_1 саме як вчинення домашнього насильства психологічного характеру, провадження у справі підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд, керуючись ст. 247 п. 1 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року