Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №302/412/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/412/26

Провадження № 2/302/306/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Рішко С. І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтувала тим, що 17 серпня 2021 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований Міжгірським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 103. Після укладення шлюбу вона залишила за собою своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Після укладення шлюбу вони з відповідачем почали проживати в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначала, що сімейне життя між сторонами не склалося унаслідок різних життєвих обставин, діаметрально протилежних поглядів на шлюб та сім`ю, де вони не змогли досягти взаєморозуміння, оскільки відповідач створював умови, за яких їх спільне проживання стало неможливим. Також з вересня 2023 року сторони стали проживати окремо, оскільки відповідач переїхав проживати за зареєстрованим місцем свого проживання у АДРЕСА_2 і з того часу вони разом не проживають та не підтримують сімейних стосунків.

Від цього шлюбу дітей у них дітей немає, як і немає спору про поділ спільного майна подружжя та врегулювати даний спір у позасудовому порядку не є можливим, оскільки відповідач подати спільну заяву до органу ДРАЦС не бажає.

Також звертала увагу на недоцільність надання судом подружжю строку на примирення, оскільки сторони вже робили спроби відновити шлюбні стосунки, які виявилися безрезультатними, а відтак, на її переконання, подальше збереження шлюбу не є можливим.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 серпня 2021 року Міжгірським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 103, розірвати та після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30 березня 2026 року відкрито провадження в цій справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рішко С. І. у судове засідання не з`явилися повторно, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Рішко С. І. подав до суду заяву від 22.04.2026, в якій він просив суд розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов підтримав повністю та просив його задовольнити (а.с.20,21).

Відповідач ОСОБА_2 також повторно у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.16,18,19,26,27).

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, який зареєстрований 17 серпня 2021 року Міжгірським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 103, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого наявний у матеріалах справи.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку позивачка вважає за неможливим продовжувати шлюбні відносини, а відтак суд не вживає заходи щодо їх примирення.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як установлено судом, подружні стосунки між сторонами припинені з причин з причин розбіжностей їх характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.

З огляду на наведене та з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.

Отже, враховуючи зазначене вище, а також керуючись принципами об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованою.

Як регламентовано ст. 113 СК України лише особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 під час реєстрації шлюбу своє прізвище не змінювала, а відтак немає підстав після розірвання шлюбу залишати за нею шлюбне прізвище « ОСОБА_3 », яке вона не змінювала.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 понесені останньою у справі судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 гривень (а.с.1).

Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 17 серпня 2021 року Міжгірським відділом ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), за актовим записом № 103, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 06.05.2026

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В. Ю. Готра