Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №204/26/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/26/26

Провадження № 3/204/156/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року суддя Чечелівського районного суду м. Дніпра Чапала Г.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №861653 від 26.12.2025 року, 19 листопада 2025 року о 12 год. 00 хв., у АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно громадянки Базавлуцької (його племінниці), а саме ображав нецензурною лайкою та відключив домоволодіння від водопостачання, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої, шляхом постійних образ та принижень, що призвело до моральних страждань потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.

Присутня у призначеному на 28 січня 2026 року судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що її сусід ОСОБА_1 , який є її рідним дядьком, починаючи з червня 2025 року систематично вчиняє щодо неї протиправні дії, які мають ознаки порушення громадського порядку, психологічного та фізичного насильства. Зокрема, останній неодноразово висловлював на її адресу та адресу її неповнолітньої доньки погрози. Крім того, зазначила, що ОСОБА_1 самовільно втрутився у систему водопостачання та фактично відключив її домоволодіння від водопостачання, чим створив перешкоди у користуванні житловим приміщенням та порушив її право на належні житлово-комунальні умови. Через це остання викликала працівників КП «Дніпроводоканал». Вказані дії стали підставою для виникнення чергового конфлікту між сторонами, під час якого останній вчиняв погрози та намагався застосувати фізичне насильство, чому запобігли сторонні особи (працівник КП «Водоканал» та контролер), які приїхали на місце події. Також він самовільно здійснив перекриття частини вулиці, яка є об`єктом загального користування, шляхом проведення земельних робіт та встановлення металевих конструкцій (стовпців), чим обмежив можливість вільного користування цією територією іншими особами. Потерпіла також зазначила, що з листопада 2025 року ОСОБА_1 спільно зі своїм сином ОСОБА_3 встановили технічні засоби відеоспостереження, спрямовані на її житловий будинок та земельну ділянку, без її згоди, чим здійснюють незаконне втручання у її приватне життя. Отримані відеоматеріали, які за її словами, публічно поширюються у соціальних мережах, зокрема в мережі «TikTok», що додатково порушує її право на приватність. З грудня 2025 року кількість камер відеоспостереження була збільшена, а відеофіксація території її домоволодіння продовжується безперервно. Незважаючи на публічне висвітлення ситуації у засобах масової інформації, ОСОБА_1 не припинив свої протиправні дії та відкрито заявляв про намір і надалі чинити психологічний тиск і погрози. У зв`язку із зазначеними обставинами потерпіла перебуває у стані постійного психологічного напруження, змушена супроводжувати свою неповнолітню дитину до навчального закладу та назад через обґрунтовані побоювання за її безпеку, що негативно впливає на її повсякденне життя та можливість здійснення трудової діяльності. Конфлікт між сторонами є триваючим.

23 березня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 – Романцова М.В., у якому останній просив направити матеріали адміністративної справи на доопрацювання, враховуючи істотні суперечності в матеріалах справи та відсутність належних і допустимих доказів вини останнього. Зокрема зазначив, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 861653 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, який направлено до Чечелівського районного суду м. Дніпра для розгляду. При цьому в матеріалах справи наявний носій інформації – оптичний диск, що містить відеозапис подій, покладених в основу складення протоколу. Аналіз зазначеного відеозапису свідчить про наявність суттєвих та принципових суперечностей між фактичними обставинами, зафіксованими на ньому, та відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення і рапорті працівника поліції. Зокрема, з відеозапису вбачається, що події відбувалися на проїзній частині вулиці, тобто у громадському місці, а не за адресою: м. Дніпро, вул. Тилова, буд. 35, яка зазначена у протоколі та рапорті. Водночас зазначена адреса має визначальне значення для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки ця норма передбачає вчинення домашнього насильства, зокрема за місцем спільного проживання або перебування сторін. Разом із тим, належних і допустимих доказів того, що подія мала місце саме за вказаною адресою, матеріали справи не містять. Окрім того, з відеозапису вбачається, що ініціатором контакту між сторонами була ОСОБА_2 , яка самостійно підійшла до огорожі та хвіртки домоволодіння ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, відсутні ознаки вчинення останнім активних дій на території проживання потерпілої, на відеозаписі відсутні працівники поліції, що дозволяє дійти висновку, що подія не була безпосередньо зафіксована уповноваженими особами. Протокол складено на підставі заяви ОСОБА_2 (вх. № 32164 від 09.12.2025 року), поданої через значний проміжок часу після подій, які, за матеріалами справи, мали місце 19.11.2025 року. Сам протокол датований 26.12.2025 року, тобто складений більш ніж через місяць після події.

Захисник наголосив на наявності істотних суперечностей між протоколом, рапортом та відеозаписом, щодо місця події та характеру дій сторін, які не усунуті уповноваженим органом і не підтверджені іншими доказами. Окремо поставив під сумнів правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_1 , адже з огляду на обставини, зафіксовані на відеозаписі, конфлікт відбувався у громадському місці – на проїзній частині вулиці, у присутності сторонніх осіб, та супроводжувався словесною перепалкою із використанням нецензурної лексики. За таких обставин вважає, що дії за своєю природою, можуть відповідати ознакам правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а не ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Що стосується належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо нібито відключення домоволодіння потерпілої від водопостачання, зазначив, що матеріали справи не містять жодних офіційних документів компетентних органів, зокрема КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, які б підтверджували факт такого відключення, технічні умови його здійснення або причетність до цього ОСОБА_1 .

Посилання ж на відеосюжет журналістів, доступ до якого здійснюється через QR-код, не може вважатися належним доказом, оскільки такий матеріал має інформаційний характер та відображає суб`єктивні твердження осіб без документального підтвердження. З огляду на викладене, захисник вважає, що зібрані у справі матеріали не є достатніми для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

20 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_4 , у якому він повторно просив врахувати істотні суперечності між доказами у справі, а також відсутність належних, допустимих та достатніх доказів для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та закрити провадження у справі.

Зокрема звернув увагу на те, що у протоколі відсутні будь-які відомості про свідків, натомість відповідна графа є закресленою, що унеможливлює перевірку викладених обставин. За таких умов обставини, наведені у протоколі, фактично ґрунтуються виключно на поясненнях заявниці як заінтересованої особи та не підтверджені незалежними доказами. Також захисник наголосив на наявності істотних суперечностей між протоколом, рапортом та відеозаписом щодо ключових обставин справи, зокрема місця події та характеру дій сторін, які не усунуті уповноваженим органом та не підтверджені іншими доказами.

Окремо заперечив наявність економічного насильства у вигляді відключення домоволодіння потерпілої від водопостачання, зазначивши що згідно отриманої ним відповіді КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради №1454 від 07.04.2026 року, виїзди працівників підприємства за адресами: АДРЕСА_2 в день вчинення правопорушення згідно протоколу – 19.11.2025 року не здійснювались, будь-які порушення у системі водопостачання не фіксувались. Крім того, встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 має окремий особовий рахунок та власний прилад обліку, що свідчить про технічну відокремленість системи водопостачання та ставить під сумнів можливість його відключення діями ОСОБА_1 .

Захисник також вказує на відсутність об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що дії ОСОБА_1 спричинили або могли спричинити шкоду фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої. Самі по собі нецензурні висловлювання без встановлення відповідних наслідків або реальної загрози їх настання не утворюють складу домашнього насильства, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі, а всі сумніви тлумачити на користь особи відповідно до вимог ст. 62 Конституції України.

Також 29 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 – Романцов М.В. направив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме флеш носія із двома відеозаписами, які відображають події, що передували даті інкримінованого правопорушення, а саме відеозапис тривалістю 39 секунд, на якому вбачаються події від 20.04.2025 р., під час яких невстановлена особа протикає ножем колеса трактора, що належить ОСОБА_1 . Захисник припускає, що цією особою є співмешканець та фактичний чоловік заявниці ОСОБА_2 . Вказаний запис свідчить про те що, конфлікт між сторонами існував задовго до інкримінованих подій, а його ініціатором виступало саме оточення заявниці ОСОБА_2 . Також відеозапис тривалістю 1 хв. 41 сек. від 30.10.2025 р. фіксує перебіг подій біля огорожі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на відео відображено трьох осіб: ОСОБА_5 (у червоній жилетці), ОСОБА_6 (у темно-зеленій кофті та джинсах) та ОСОБА_2 (в чорному одязі та кепці, що частково приховує обличчя). Вони підходять до огорожі біля колодязя водопостачання, ОСОБА_6 , маючи при собі інструмент, перелазить через огорожу, знімає калитку та кидає її на територію сусідньої ділянки. ОСОБА_5 перебуває поруч та сприяє цим діям. Після цього на місце підходить ОСОБА_1 із сім`єю, намагаючись припинити дії. У відповідь ОСОБА_6 спочатку робить замах інструментом, а потім застосовує перцевий балончик у бік ОСОБА_1 , після чого той відходить. Надалі ОСОБА_5 стримує сина. Далі ОСОБА_6 знімає люк колодязя та здійснює дії всередині нього, що можуть свідчити про пошкодження. Усі троє осіб продовжують активну жестикуляцію в бік ОСОБА_1 . В кінці відео ОСОБА_5 оглядає колодязь із ліхтарем. Зміст відеозапису у сукупності свідчить про наявність активних дій з боку осіб, зафіксованих на записі, які мають ознаки самовільного проникнення на територію, конфліктної взаємодії та можливого пошкодження майна. Також зафіксовані обставини свідчать про усвідомлення можливості відеофіксації та вжиття заходів для часткового приховування особи. Таким чином, відеозапис ставить під сумнів викладені заявницею обставини та містить дані, що можуть свідчити про протиправні дії з боку заявниці та пов`язаних із нею осіб щодо ОСОБА_1 та його майна.

В подальшому, за клопотанням захисника особи, що притягається до відповідальності, адвоката Романцова М.В. у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_7 який працює в КП «Дніпроводоканал», який пояснив, що в день події на телефон диспетчерської служби підприємства надійшов виклик від ОСОБА_2 щодо відключення водопостачання за місцем її проживання. За вказаним викликом працівники підприємства прибули за адресою, де стали свідками конфлікту між сторонами. Водночас, за словами свідка, саме ОСОБА_2 не допустила працівників КП «Дніпроводоканал» на територію свого домоволодіння, у зв`язку з чим вони не мали можливості здійснити безпосередню перевірку обставин, викладених у зверненні.

На запитання самої ОСОБА_2 про те, який логічний сенс їй мало здійснити виклик представників КП «Дніпроводоканал» за фактом її відключення від водопостачання, а потім самій же не пустити цих працівників на територію розташування люку, не зміг це пояснити.

Окрім того, на запитання суду підтвердив, що особисто знайомий з особою, яка притягається до відповідальності – ОСОБА_1 , оскільки працює разом з його сином. При цьому також не зміг пояснити, чому саме його бригада, яка зазвичай займається відключенням неплатників, була направлена диспетчером за викликом до вказаного домоволодіння, враховуючи що сутність звернення не стосувалась відключення неплатників.

Присутня в судовому засіданні особа, що притягається до відповідальності – ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_8 є донькою його брата, та відносини між їх родинами тривалий час є складними. Відносини з братом були різними, інколи досить напруженими, починаючи з дитинства. Ще за радянських часів, коли відбувалось під`єднання водопроводу, він особисто з власних матеріалів та своїми силами організував проведення цих робіт. Надав безоплатно брату труби з нержавіючої сталі, з яких було зварено водопровід. Потім відносини погіршились, рідним заважав його трактор, на якому він працює та заробляє, що був припаркований біля паркану, хоча на його думку, місця для проїзду там залишалось більше ніж достатньо. Після погроз йому порізали шини на цьому тракторі, і це попри те, що водопровід було проведено за його рахунок, вважає такі дії рідних недружніми, й такими, що звільняють його від жодних моральних зобов`язань брати участь у вирішенні їх проблем з під`єднанням до централізованого водопостачання, зокрема у випадку якщо таке під`єднання має відбуватись від його будинку. Також пояснив, що розташування камер відеоспостереження якраз і мало на меті здійснення контролю належного йому майна, зокрема трактору, від пошкоджень, та від проникнення сторонніх осіб на його територію.

Присутня в судовому засіданні потерпіла – ОСОБА_2 заперечила вказані обставини, зазначивши, що водопровід є комунальним, отже ніхто нікому нічого не винний, також вважає що люк має знаходитись на території проїзної частини, та паркан встановлений незаконно.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Протокол серії ВАД №861653 від 26.12.2025 року складено відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Частина 3 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тобто за повторне умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Постановою Чечелівського районного суду м. Дніпра від 17.11.2025 року у справі №204/9752/25 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 гривень в дохід держави. Вказана постанова набрала законної сили 28 листопада 2025 року (а.с. 4).

У той же час ОСОБА_1 інкримінується повторне вчинення правопорушення 19 листопада 2025 року, тобто на момент інкримінованої події зазначена постанова ще не набрала законної сили.

Також суд приймає до уваги доводи захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №861653 був складений лише 26 грудня 2025 року, тобто з моменту викладених обставин (19 листопада 2025 року) пройшло більше місяця, та вони зафіксовані не безпосередньо на місці події, серед доказів вчинення правопорушення наявні рапорт ДОП СП відділу поліції №3 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, капітана поліції Д. Іотова від 26.12.2025 року, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілої від 09.12.2025 року, пояснення потерпілої ОСОБА_2 , протокол огляду мобільного телефону потерпілої із відеозаписом, та сам відеозапис, що, як було встановлено в судовому засіданні, був здійснений в іншу дату, аніж дата інкримінованого правопорушення. При цьому сторони надали суперечливі пояснення вказаних обставин, що за відсутності інших безпосередніх доказів, не дають суду підстав для встановлення вини «поза розумним сумнівом».

Оцінюючи надані уповноваженою особою докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно якого винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях.

Водночас, у матеріалах справи відсутні об`єктивні, належні й допустимі докази, що беззаперечно підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з принципом презумпції невинуватості, усі сумніви у винуватості особи тлумачаться на її користь, а винність не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженим на складання протоколу органом не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, а також відсутність у суду права відшукувати докази на користь обвинувачення, та виходити за межі пред`явленого обвинувачення, здійснювати перекваліфікацію правопорушення тощо, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням того, що всі сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь та винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні 19 листопада 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за обставин, викладених у протоколі серії ВАД №861653 від 26.12.2025 року, є недоведеною та факт вчинення ним домашнього насильства не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 9, 173-2, 247, 251, 256, 268, 277, 278, 280 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суду м. Дніпра.

Суддя