Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №521/4736/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/4736/26

1-кп/521/1496/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження за № 12026163470000161 від 05.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 12.02.2005 року, будучи фізичною осудною особою молодого віку, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, які полягають у систематичному заподіянні шкоди психічному здоров?ю, руйнування самооцінки, порушення прав на повагу та гідність та приниження особистості, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді порушення нормальної життєдіяльності людини, завдання шкоди її психічному здоров`ю, розвиток розладів, руйнування особистості, соціальні ізоляції, і бажаючи їх настання, 04 лютого 2026 року приблизно о 18 год. 00 хв. у буд. АДРЕСА_1 за місцем свого проживання, упродовж 2025 року тричі притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства стосовно свого близького родича - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто систематично, влаштував побутову сварку із своїм близьким родичом, з яким проживає однією сім?єю, батьком ОСОБА_4 , під час якої грубо виражався нецензурною лайкою на його адресу, голосно кричав, після чого вибіг босим на вулицю та побіг по снігу у невідомому напрямку.

Так, упродовж 2025 року постановами Хаджибейського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 у справі N?521/6704/25, від 27.10.2025 у справі N?521/15970/25, від 29.10.2025 у справі N?521/13867/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні відносно батька ОСОБА_4 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафів. Накладені штрафи ОСОБА_5 не сплачує.

Вказані дії ОСОБА_5 призвели до змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах потерпілого ОСОБА_4 , які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості, завдали психологічних страждань та погіршили якість життя останнього.

Дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані за ст. 126-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно вчиняв насильство психологічного характеру щодо потерпілого ОСОБА_4 .

Обвинувачений підтвердив, що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинене домашнє насильство. Жалкує про вчинене. Зобов`язується більше такого не робити та просить суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів, що характеризують його особу, документів, що стосуються вирішення долі речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та документів, що стосуються цивільного позову.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, є повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України, а саме: умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно з ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно з ст. 67 КК України, відсутні.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, а саме: обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має місце постійного проживання та реєстрації; на обліку у лікаря нарколога не перебуває, щире каяття; думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням ст. 75, 76 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України, що інші більш м`які види покарання не будуть в достатній мірі слугувати виправленню обвинуваченого, попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов по справі відсутній.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази по справі відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 65 КК України, ст. ст. 368, 370, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального праовпорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк випробування ОСОБА_5 , а саме іспитовий строк, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 04 травня 2026 року.

До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Застосувати до засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення обвинуваченого ОСОБА_5 , для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені в ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1 .