Рішення від 22 квітня 2026 р. у справі №509/1100/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1100/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2025 до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича до ОСОБА_2 , в якій позивач просить у порядку поділу спільного майна, набутого подружжям за час шлюбу, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488725151237, визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва - садового будинку, загальною площею 126,7 кв.м, готового до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що під час перебування сторін у шлюбі, подружжям набуто нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_2 03.03.2018, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 116, виданого 03.03.2018, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396844156 від 27.09.2024, вартістю 241 278,00 гривень, що підтверджується висновком експерта №2-1184.24 від 14.11.2024; та об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 126,7 кв.м, готовий до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, право власності не зареєстроване, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 978 790,00 гривень, що підтверджується висновком експерта №2-1184.24 від 14.11.2024.

Оскільки угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між позивачем та відповідачем не досягнуто, позивач змушена звернутись до суду з позовом про поділ майна.

05.03.2024 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву та/або зустрічного позову.

29.04.2025 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження.

09.06.2025 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому позивач за зустрічним позовом просить поділити автомобіль марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частину автомобіля, водночас припинивши право власності ОСОБА_2 на вказаний автомобіль, стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом судові витрати.

09.06.2025 одночасно з зустрічним позовом до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни про витребування доказів, я якому позивач за зустрічним позовом просить витребувати з Територіального сервізного центру № 5150 (68001, Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, вулиця Хантадзе, 19, email - tsc5150@ods.hsc.gov.ua) інформацію: - які транспортні засоби зареєстровані на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстровану за адресою - АДРЕСА_2 ; - на яких підставах проводилась така реєстрація транспортних засобів; - чи проводилась перереєстрація транспортних засобів, власником яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 станом на 01 травня 2025 р. (підстава, дата).

24.06.2025 ухвалою суду прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, по цивільній справі №509/1100/25. Визначено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.06.2025 ухвалою суду витребувано з Територіального сервізного центру № 5150 (68001, Одеська область, Одеський район, місто Чорноморськ, вулиця Хантадзе, 19, email - tsc5150@ods.hsc.gov.ua) інформацію: - які транспортні засоби зареєстровані на громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстровану за адресою - АДРЕСА_2 ; - на яких підставах проводилась така реєстрація транспортних засобів; - чи проводилась перереєстрація транспортних засобів, власником яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 станом на 01 травня 2025 р. (підстава, дата).

14.07.2025 від ОСОБА_1 в особі - представника адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 зустрічний позов про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частину автомобілю марки «HYUNDAI 110» 2013 року випуску - визнає частково, у сумі 10 000,00 гривень.

23.07.2025 до суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи по справі, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, поставивши експерту наступне запитання: - яка ринкова вартість легкового автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 на день звернення до суду, тобто на травень 2025 року.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в особі - представника адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича не заперечував проти проведення транспортно-товарознавчої експертизи КТЗ, але зауважив, що оскільки автомобіль підлягає огляду експертом, експерт може встановити ринкову вартість легкового автомобіля станом на день складення висновку експертом, а не на травень 2025 року, том судом при призначенні транспортно-товарознавчої експертизи КТЗ необхідно ставити експерту питання про визначення ринкової вартості автомобіля, станом на день складення висновку експертом.

29.07.2025 ухвалою суду призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 65028, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8). На вирішення експерта поставлено питання: - яка ринкова вартість легкового автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , станом на день складення висновку експертизи. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

28.08.2025 до суду надійшло клопотання судового експерта про забезпечення можливості безперешкодного огляду автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , надання оригіналу або кольорової завіреної копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, погодження з експертом завчасно дати і часу огляду ТЗ експертом за участю зацікавлених осіб.

01.09.2025 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначене судове засідання на 09.09.2025 для вирішення поставлених експертом питань.

09.09.2025 до суду надійшла заява позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в особі - представника адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича, що проти задоволення клопотання судового експерта не заперечує.

09.09.2025 ухвалою суду клопотання судового експерта задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 : забезпечити надання судовому експерту для технічного огляду автомобіль марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та не чинити перешкод експерту під час проведення експертизи; надати оригінал та/або завірену кольорову копію свідоцтва про реєстрацію КТЗ марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; дату і час огляду завчасно погодити з експертом за допомогою електронної пошти tovary@ondise.od.ua, забезпечити участь зацікавлених сторін у огляді КТЗ. Повторно направлено матеріали справи №509/1100/25 експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

12.02.2026 до суду надійшов висновок експерта транспортно товарознавчої експертизи №3749-34-25 від 04.02.2026, відповідно до якого, ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на день проведення огляду, становить 258 742,00 гривень.

16.02.2026 ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.03.2026.

26.02.2026 до суду надійшов уточнений зустрічний позов ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни, в якому позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сумі 129 371,00 гривень, водночас припинивши право власності ОСОБА_2 на спірний автомобіль.

17.03.2026 у підготовче судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Ярмолович Олексій Євгенович - не з`явилися, подавши клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі, за наявними матеріалами справи, просили закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

17.03.2026 до суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни про долучення доказів судових витрат на проведення транспортно-товарознавчої судової експертизи у сумі 7633,44 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 гривень.

17.03.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2026.

21.04.2026 до суду надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Дубінчук Жанни Михайлівни про зменшення витрат на правову допомогу відповідачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 з 80 000,00 гривень на 1 000,00 гривень

23.04.2026 до суду надійшла заява позивача за первісним позовом ОСОБА_1 в особі - представника адвоката Ярмоловича Олексія Євгеновича про стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 судових витрат: судового збору у сумі 11 100,34 гривень; витрат на топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки у сумі 7 500,00 гривень; витрат за проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи у сумі 41 000,00 гривень; витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 80 000,00 гривень.

23.04.2026 у судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник адвокат Ярмолович Олексій Євгенович - не з`явилися, подавши заяву про визнання зустрічного позову та клопотання про розгляд справи по суті без їх участі, за наявними матеріалами справи, просили задовольнити первісний позов у повному обсязі.

23.04.2026 у судове засідання позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат Дубінчук Жанна Михайлівна - не з`явилися, подавши заяву про визнання первісного позову та клопотання про розгляд справи по суті без їх участі, за наявними матеріалами справи, просили задовольнити зустрічний позов у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволення та зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.04.2015 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області, зареєстровано шлюб, актовий запис №134.

Шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства подружжям припинено з вересня 2024 року.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03.03.2025 по справі №501/3977/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, позовні вимоги задоволено повністю, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 03.04.2025.

Обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення шлюбних відносин та припинення спільного ведення господарства, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, що підлягає поділу складається з:

1. Земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстроване за ОСОБА_2 03.03.2018, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 116, виданого 03.03.2018, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №396844156 від 27.09.2024, вартістю 241 278,00 гривень, що підтверджується висновком експерта №2-1184.24 від 14.11.2024.

2. Об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 126,7 кв.м, готовий до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, право власності не зареєстроване, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 978 790,00 гривень, що підтверджується висновком експерта №2-1184.24 від 14.11.2024.

3. Автомобіль марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності зареєстроване за ОСОБА_1 15.02.2023, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу №5141/2023/3657332 від 15.02.2023, ринковою вартістю 258 742,00 гривень, що підтверджується висновок експерта №3749-34-25 від 04.02.2026.

Будівництво садового будинку (об`єкта незавершеного будівництва) здійснювалось колишнім подружжям з 2018 по 2022 роки, на підставі Рішення Виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району про надання дозволу на отримання вихідних даних та розроблення проектної документації по будівництву садового будинку №284 від 26.04.2018, Будівельного паспорту №1038 від 06.06.2018, виданого Управлінням містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, Повідомленням від 11.06.2018 до Департаменту ДАБІ в Одеській області про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Відповідно до висновку експерта №2-1184.24 від 14.11.2024, враховуючи те, що садовий будинок нерозривно пов`язаний із землею, зокрема влаштований підвал та монолітні фундаменти, заглиблені у ґрунт, приймаючи до уваги те, що перемістити садовий будинок як одне ціле без його знецінення технічно неможливо, тобто демонтувати, розібрати його конструктивні елементи без їх пошкодження/руйнування, а потім перенести та зібрати на іншому місці технічно неможливо, експерт прийшов до висновку про те, що садовий будинок, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 є нерухомим майном.

Відповідно до висновку експерта №2-1184.24 від 14.11.2024, в цілому всі несучі конструкції будинку збудовані, будинок забезпечений необхідними інженерними мережами (водо, електро-, теплопостачанням, каналізацією), у приміщеннях першого поверху виконане оздоблення та встановлено необхідне сантехнічне та побутове обладнання, тобто будинок обладнаний усім необхідним для можливості проживання в ньому без необхідності у щоденному використанні підвалу та мансардного поверху, до яких відсутні сходи, експерт прийшов до висновку про те, що об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , готовий до експлуатації.

Відповідно до висновку експерта №2-1184.24 від 14.11.2024, ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об`єкта - садового будинку, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на момент проведення експертизи складає 93%.

Відповідно до висновку експерта №2-1184.24 від 14.11.2024, фактично будинок використовується для проживання, забезпечений усіма необхідними інженерними мережами та приміщеннями, об`єкт нерухомого майна - садовий будинок, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва для садових будинків.

Позивач за первісним позовом разом з дитиною постійно проживають у садовому будинку, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про встановлення факту постійного проживання позивача та дитини від 10.09.2024.

Відповідач за первісним позовом як особа, на яку оформлена проектно-дозвільна документація на садовий будинок, навмисно ухиляється від вчинення дій щодо прийняття будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності.

Враховуючи зазначене, будівництво садового будинку фактично закінчено і будинок експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не прийнятий в експлуатацію і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача за первісним позовом.

Водночас позивач за первісним позовом позбавлений можливості оформити право власності, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, тому наявні правові підстави для визнання спірного об`єкта незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя із визначенням їх часток у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

Рішенням Виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району №284 від 26.04.2018 відповідачу за первісним позовом надано дозвіл на будівництво садового будинку на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення, Управлінням містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області відповідачу за первісним позовом (забудовнику) видано будівельний паспорт, реєстраційний №1038 від 06.06.2018, на забудову садової земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

11.06.2018 відповідачем за первісним позовом (забудовником) до Департаменту ДАБІ в Одеській області подано повідомлення про початок будівництва садового будинку на земельній ділянці площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В період з 2018 по 2022 роки включно, подружжям здійснено будівництво садового будинку, загальною площею 126,7 кв.м, який відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва для садових будинків, готовий до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, що підтверджується висновком експерта №2-1184.24 від 14.11.2024.

Згідно із ч 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, поняття «об`єкт незавершеного будівництва» (ч. 3 ст. 331 ЦК України) та «самочинно збудований об`єкт» (ч. 1 ст. 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду у висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 та від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19).

Отже, будівництво спірного садового будинку не є самочинним, оскільки:

- здійснено відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва для садових будинків;

- здійснено на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети та належить подружжю на правах спільної сумісної власності;

- здійснено на підставі Рішення Виконавчого комітету Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району про надання дозволу на отримання вихідних даних та розроблення проектної документації по будівництву садового будинку №284 від 26.04.2018;

- здійснено на підставі Будівельного паспорту №1038 від 06.06.2018, виданого Управлінням містобудування та архітектури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області;

- здійснено на підставі Повідомлення від 11.06.2018 до Департаменту ДАБІ в Одеській області про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

За змістом наведених норм державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва. Особа може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Переміщення незавершеного будівництва (незалежно від ступеню його незавершеності) є неможливим без його знецінення та зміни його призначення.

Відповідно до ст. 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Будівельні матеріали і конструктивні елементи будівлі не можуть бути відокремлені від неї без їх пошкодження або істотного знецінення, а відтак об`єкт незавершеного будівництва є цілісною річчю.

Отже, за змістом вказаних правових норм та за принципом розумності, незавершене будівництво незалежно від ступеню своєї завершеності є предметом матеріального світу, єдиною річчю, нерухомим майном, об`єктом цивільного обороту.

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-47цс16 зроблено висновок, що новостворене нерухоме майно набуває правового режиму житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

У Цивільному кодексі України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, ст. ст. 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об`єкт будівництва» (ст.ст. 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового (садового) будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим (садовим) будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Вказане дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Спірний садовий будинок не зданий в експлуатацію та не зареєстрований на правах власності, отже не набув юридичного статусу садового будинку, а тому є об`єктом незавершеного будівництва.

Таким чином, для визнання об`єкта незавершеного будівництва об`єктом права спільної сумісної власності подружжя необхідно встановити, чи не відноситься такий об`єкт до самочинного будівництва, оскільки, якщо будівництво є самочинним, то визнати право власності на нього як на об`єкт незавершеного будівництва неможливо.

Оскільки садовий будинок не є самочинним будівництвом, відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва для садових будинків, фактично будівництво завершено та будинок готовий до експлуатації - це дозволяє визнати такий будинок об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-47цс16.

Таким чином, спірний об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок є майном, яке може належати на праві спільної сумісної власності подружжю та може бути предметом поділу між подружжям.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-47цс16, постановах Верховного від 12.02.2020 року у справі №488/3103/17-ц, від 10 листопада 2021 року у справі №161/14898/19, від 16 червня 2021 року у справі №299/2490/16-ц.

Отже, судом встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 126,7 кв.м, готовий до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісної власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 СК України, розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1 та 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного суд України №11 від 21.12.2004 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верховного суд України №11 від 21.12.2004 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду в постанові від 07.02.2018 у справі №654/5243/14-ц, якщо спірне майно набуте учасниками справи в період перебування в шлюбі, але зареєстроване на одного з подружжя, це не позбавляє іншого з подружжя права на частку в такому майні.

Суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) та від 09 червня 2021 року у справі № 537/5528/16 (провадження № 61-11253св20) сформульовано висновок про те, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об`єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов`язувати сторону сплачувати компенсацію.

У постанові Верховного суду 12.10.2022 у справі №757/64512/16-ц сформовано висновок, що здійснювати поділ спільного сумісного майна подружжя необхідно у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначення такої у мінімальному розмірі, за рахунок присудження частини спільного майна у розмірі максимально наближеному до величини її частки у спільному сумісному майні подружжя. Тобто, здійснюючи поділ спільного майна подружжя необхідно спочатку визначити розмір частки дружини/чоловіка, які є рівними, а потім відповідно до визначеного розміру часток провести реальний поділ майна з присудженням кожному з подружжя у особисту власність конкретних об`єктів нерухомості, тобто таким чином, щоб в остаточному підсумку кожен одержав у натурі таку кількість об`єктів нерухомості, вартість яких була б тотожною величині частки дружини та чоловіка. При визначенні способу поділу майна подружжя, колегія суддів бере до уваги, що частки дружини/чоловіка у спільному майні є рівними, а також встановлену судами вартість спірних об`єктів спільної сумісної власності, їх цільове призначення та географічне розташування.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У Постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №760/789/19 зазначено, що відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.

Відповідно до ст. 183 ЦК неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати цільового призначення. Автомобіль є річчю неподільною.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на автомобіль, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

У Постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №760/789/19 зазначено, що відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналіз змісту положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що ч. 4 та ч. 5 цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст. 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення ч. 5 ст. 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд зробив висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц (провадження № 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц (провадження № 61-46326св18).

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої спільним наказом Міністерство юстиції України та Фонд державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, ринкова вартість КТЗ (його складників) - вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складників) на ринку подібного КТЗ (його складників) на дату оцінки за договором, укладеним між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Поняття дійсної вартості, що вживається у судовій практиці, за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Обставини для відступлення від засад рівності часток майна відсутні, тому відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України частки спільно нажитого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рівними.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку що спільне майно підлягає поділу таким чином:

1. Земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає поділу порівну по 1/2 частки позивачу за первісним позовом та 1/2 частки відповідачу за первісним позовом.

2. Об`єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, загальною площею 126,7 кв.м, готовий до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає поділу порівну по 1/2 частки позивачу за первісним позовом та 1/2 частки відповідачу за первісним позовом.

3. Право власності позивача за зустрічним позовом на 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягає припиненню з одночасним стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом грошової компенсації за 1/2 частки вказаного автомобіля, у сумі 129 371,00 гривень та залишенням у особистій приватній власності відповідача за зустрічним позовом вказаного автомобіля.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц викладено правовий висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідач за первісним позовом подав заяву про визнання первісного позову до початку розгляду справи по суті, тому з нього підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом 50% судового зброру, що становить 5 550,17 гривень, при цьому позивачу за первісним позовом підлягає поверненню з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, при поданні позову, що становить 5 550,17 гривень.

Судові витрати позивача за первісним позовом на топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки у сумі 7 500,00 гривень, підтверджуються договором про виконання комплексу топографо-геодезичних вишукувань №14-10-2024 від 14.10.2024 та квитанцією №P6159373 від 18.10.2024 про оплату договору 14-10-2024 від 14.10.2024.

Судові витрати позивача за первісним позовом на проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи у сумі 41 000,00 гривень, підтверджуються договіром про проведення судової експертизи №2-1184.24 від 14.10.2024 та квитанцією №429209635471 від 18.10.2024 про оплату договору №2-1184.24 від 14.10.2024.

Судові витрати позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 80 000,00 гривень, підтверджуються договіром про надання правової допомоги №1-508 від 08.09.2024, додатковою угодою №2 від 08.09.2024 до договору про надання правової допомоги №1-508 від 08.09.2024, ордером на надання правничої допомоги №1147820 від 26.02.2026, актом приймання - передачі наданої правової допомоги від 20.04.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням критерію необхідності та співмірності судових витрат складністю справи, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи: на топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки у сумі 7 500,00 гривень; на проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи у сумі 41 000,00 гривень; на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 гривень.

Відповідач за зустрічним позовом подав заяву про визнання зустрічного позову до початку розгляду справи по суті, тому з нього підлягає стягненню на користь позивача за зустрічним позовом 50% судового зброру, що становить 646,86 гривень, при цьому позивачу за зустрічним позовом підлягає поверненню з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, при поданні позову, що становить 646,86 гривень.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 7633,44 гривень, підтверджуються платіжною інструкцією (квитанцією) №0.0.4529756256.1.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15 000,00 гривень, договіром про надання правничої (правової) допомоги від 01.05.2025, квитанцією до прибуткового касового ордеру №18 від 01.05.2025, детальним описом робіт (наданих послуг) від 09.02.2026, актом прийняття-передачі наданих послуг від 09.02.2026.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням критерію необхідності та співмірності судових витрат складністю справи, з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи: на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 7633,44 гривень; на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 206, 258-259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна, набутого подружжям за час шлюбу:

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488725151237.

- визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1488725151237.

У порядку поділу спільного майна, набутого подружжям за час шлюбу:

- визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва - садового будинку, загальною площею 126,7 кв.м, готового до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва - садового будинку, загальною площею 126,7 кв.м, готового до експлуатації, ступінь будівельної готовності 93%, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123782000:02:002:3252, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у сумі 5 550,17 гривень.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з державного бюджету 50% сплаченого судового збору, при поданні позову, що становить 5 550,17 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки у сумі 7 500,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати за проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи у сумі 41 000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 гривень.

В іншій частині вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна, набутого подружжям за час шлюбу:

- стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , грошову компенсацію за 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у сумі 129 371,00 гривень.

- припинити право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на 1/2 частку автомобіля марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

- залишити автомобіль марки HYUNDAI, модель I10, VIN НОМЕР_1 , 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у особистій приватній власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП, НОМЕР_4 , судовий збір у сумі 646,86 гривень.

Повернути ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 646,86 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на проведення транспортно-товарознавчої судової експертизи у сумі 7633,44 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 000,00 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 01.05.2026 року.

Суддя: Є. С. Козирський