Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №509/2896/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/362/26

Справа № 509/2896/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року с-ще. Овідіополь

Слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту,-

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з клопотанням, відповідно до якого просила скасувати арешти накладені на її майно, відповідно постанов :

від 01.10.2009 р. слідчого прокуратури Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_3 , про арешт нерухомого майна;

від 19.06.2008, слідчого прокуратури Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_4 –на вклади, цінності , автотранспорт та інше майно ОСОБА_2

від 18.03.2009 року заступника начальника СО ОГУ ГУМВД України в Одеській області майора міліції ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 . Що належить ОСОБА_2 .

Ознайомившись з клопотанням про скасування арешту майна та доданими до нього матеріалами, приходжу до наступного висновку.

Підстави та процедура розгляду клопотання про скасування арешту майна врегульовані нормою ст. 174 КПК України, згідно положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як вбачається з матеріалів вказаного клопотання арешти були накладені впродовж 2008-2009 років, тобто до внесення відомостей до ЄРДР за №120121703800003273 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.27, ч.5, ч.3 ст. 191, ч.3 ст.364 КК України.

Отже вказані арешти на майно накладалися під час дії КПК України у редакції 1960 року і на даний час ці обмеження залишаються не скасованими.

Відповідно до п.9 розділу ХІ Перехідних положень цього Кодексу арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності Кодексом (19 листопада 2012 року), продовжує свою дію до моменту його скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності Кодексом.

В свою чергу за правилами КПК України в редакції 1960 року під час досудового розслідування арешт накладається постановою слідчого, а відповідно до ч.6 ст.126 цього ж кодексу накладення арешту на майно під час досудового розслідування, скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. Також відповідно до ст. 214 КПК України в редакції 1960 року питання заходів забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна вирішується слідчим при закритті справи.

Кримінальним процесуальнимКодексом України1960року був встановлений вичерпний перелік процесуальних рішень органу дізнання, слідчого чи прокурора, які могли бути самостійно оскаржені до суду на стадії досудового слідства, постанова про накладення арешту на майно до таких процесуальних рішень не відносилася.

Основними способами захисту прав за КПК України 1960 року визначено оскарження рішення слідчого (прокурора) про арешт майна до суду (ст.ст.234,236 КПК України 1960 року); оскарження арешту прокурору (ст.235 КПК України 1960 року). Прокуратура у порядку нагляду має обов`язок та повноваження скасовувати рішення слідчого.

Главою 22 КПК України 1960 року передбачено, що у судовому порядку скарга на накладення арешту на майно може бути розглянута судом лише під час попереднього судового розгляду або розгляду справи по суті.

При цьому, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 зроблено висновок, відповідно до якого спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, вбачається, що арешти які просить скасувати заявник були накладені впродовж 2008-2009 років під час дії КПК України у редакції 1960 року та за правилами КПК України 1960 року, а тому підстави для розгляду клопотання в порядку кримінального судочинства відсутні, враховуючи зазначений вище правовий висновок Верховного Суду, а також те, що Перехідними положеннями чинного КПК України чітко визначено порядок вирішення питань про скасування арешту майна що був накладений під час дії КПК України у редакції 1960 року.

За вказаних обставин питання про скасування арештів майна про які зазначив заявник підлягає вирішенню в прядку цивільного судочинства з дотриманням правил підсудності спорів.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 126, 248 КПК України в редакції 1960 року, ст.ст. 5, 7, 174, п.9 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України в редакції 2012 року, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про скасування арешту.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1