Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №946/274/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/274/26

Провадження № 2/946/2332/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

представника позивача – адвоката Черненко Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,90 га, як розташована на території Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її батьку ОСОБА_2 належало вищевказане майно. За життя спадкодавець заповіту не залишив. Позивач, як спадкоємець за законом, прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини мешкала разом із спадкодавцем. При зверненні до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що був пропущений шестимісячний строк, для подачі заяви про прийняття спадщини.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, якою позовні вимоги визнає та просить справу розглянути за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.01.2026 було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,90 га, яка розташована на території Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ № 454405, виданого 24.01.2003 Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10-01-137, що також підтверджено відповіддю на запит № 280/340-26 від 09.02.2026, наданою управлінням забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.05.2020 Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина, до якої входить вищевказане спадкове майно.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України – у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 03.02.2026 від 03.02.2026, наданої Ренійською державною нотаріальною конторою Одеської області, відсутні інформація про заповіт, складений ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_2 являється:

-донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14.07.1976 року Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 01.08.2006 Суворівською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області, згідно якого ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Інших спадкоємців, які заявили свої права на спадкове майно, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 315 ЦПК України в судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звернулась до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 вказала, що ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , про наявність інших спадкоємців їй не відомо. З весни 2017 ОСОБА_1 забрала до себе батька, оскільки він потребував стороннього догляду, разом вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1 , до часу поки ОСОБА_2 не помер. ОСОБА_1 здійснила поховання батька.

Враховуючи викладене, позивач вважається такою, що прийняла спадщину, після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Письмовою відповіддю державного нотаріуса від 29.01.2026, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що було пропущено шестимісячний строк, передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 200, 263-265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (Одеська область, Ізмаїльський район, с-ще Катлабуг, вул. Незалежності, 47), про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 4,90 га, яка розташована на території Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №454405, виданий 24.01.2003 Суворовською селищною радою Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №10-01-137).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2026.

Суддя: О.Я.Присакар