Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №523/41/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/709/26

Номер справи місцевого суду: 523/41/26

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Новосьолової Ольги Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 2 ст. 172–15 КУпАП у відкритому судовому засіданні на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року, -

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад обставин справи

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 – 15 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає – 17 000 грн..

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОД № 821 від 26 грудня 2025 року, вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 , 28.11.2025 року о 14:49 год., на території СТО «Контінент-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: вул. Балтська дорога, буд.55, у м. Одеса, будучи старшим групи мобільного блокпосту №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неналежно виконував свої службові обов`язки, що виразилось у не здійсненні відеофіксаціїї затримання гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та нанесенні тілесних ушкоджень громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в результаті чого на даний момент не можливо встановити всі обставини події, які відбувалися на той час.

Відповідно до невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5 визначено з 01.09.2025 забезпечити здійснення оповіщення військовозобов`язаних представниками ТЦК та СП виключно з використанням засобів відеофіксації (нагрудних камер) та дотримання вимог законодавства щодо їх застосування. Своїми діями, ОСОБА_1 , недбало поставився до військової служби в умовах особливого періоду, за що передбачено відповідальність за ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною постановою, адвокат Новосьолова Ольга Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій просить Скасувати постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції та вважає її незаконною і такою, що підлягає скасуванню, з огляду на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, не доведено об`єктивну сторону правопорушення, оскільки протокол не містить конкретного опису недбалого ставлення до служби, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями особи та будь-якими негативними наслідками.

Сам по собі факт нездійснення відеофіксації не може свідчити про недбалість, тим більше за відсутності доказів, що особа мала реальну можливість виконати такий обов`язок.

Крім того, відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки не доведено наявності вини у формі умислу чи необережності.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 отримував технічні засоби для відеофіксації або свідомо ухилявся від виконання своїх обов`язків, навпаки, наявні дані свідчать про відсутність у нього технічної можливості здійснювати відеозапис.

Протокол також не містить посилань на конкретні норми наказів чи інструкцій, які були порушені, що виключає можливість встановлення конкретного службового обов`язку, покладеного на особу.

Таким чином, притягнення до відповідальності ґрунтується лише на формальному посиланні на статус, що є неприпустимим.

Окрім цього, має місце порушення принципу індивідуальної відповідальності, оскільки фактично відповідальність покладено за дії невизначеного кола осіб, без доведення особистої вини ОСОБА_1 . Також докази у справі є неналежними та недопустимими, оскільки ґрунтуються на припущеннях, не дозволяють однозначно ідентифікувати особу та базуються на матеріалах внутрішньої перевірки, які не можуть вважатися достатніми доказами вини.

Суд першої інстанції, у свою чергу, не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, не надав належної оцінки доводам захисту та фактично обмежився встановленням лише факту відсутності відеофіксації, не з`ясувавши причин такої відсутності.

Явка в судове засідання

Сторона захисту була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання ніхто не з`явився, клопотань про відкладення не надходило, що не заважає апеляційному перегляду.

Позиція апеляційного суду

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172–15 КУпАП, суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172–15 КУпАП, підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ОД №821 від 26.12.2025 р.(а.с1-13), копією наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №386 від 27.11.2025р. (а.с.14-18), витягом з журналу обліку видачі, поверхня портативного відео реєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.19-22), копією витягу з журналу реєстрації інструктажів по заходам безпеки під час проведення занять, навчать, несення чергувань, господарських робіт та поводження зі зброєю, боєприпасами особового складу взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 що питань профілактики корупційних правопорушень(а.с.23-25), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_1 (а.с.52-57), витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №47 від 15.02.2026 р.(а.с.72) копією посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки (а.с.73), копією військового квитка (а.с.35-37), поясненнями ОСОБА_1 , наданими у судовому засіданні та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначив, що згідно пояснень ОСОБА_1 , що долучені до справи (а.с.57), фактично провину в скоєному визнав зазначивши, що згідно Журналу обліку видачі та повернення портативних відео реєстраторів ІНФОРМАЦІЯ_1 – не отримував.

Аналізуючи зібрані по справі докази, факти, що викладені в матеріалах адміністративної справи, суд прийшов до висновку, що сукупність доказів, підтверджує наявність вини в діях правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, наведені докази суддя вважає достовірними, оскільки вони об`єктивно підтверджуються іншими доказами, узгоджуються з ними в повному обсязі та являються достатніми для винесення судового рішення по справі.

З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного.

За результатами дослідження апеляційним судом у судовому засіданні зазначених вище доказів встановлені наступні обставини.

З протоколу про адміністративне правопорушення ОД № 821 від 26 грудня 2025 року, вбачається, що лейтенант ОСОБА_1 , 28.11.2025 року о 14:49 год., на території СТО «Контінент-Авто» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», за адресою: вул. Балтська дорога, буд.55, у м. Одеса, будучи старшим групи мобільного блокпосту №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неналежно виконував свої службові обов`язки, що виразилось у не здійсненні відеофіксаціїї затримання гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та нанесенні тілесних ушкоджень громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в результаті чого на даний момент не можливо встановити всі обставини події, які відбувалися на той час.

Таким чином, за викладених вище обставин лейтенант ОСОБА_1 , 28.11.2025 під час здійснення заходів оповіщення, всупереч вимогам ч. 6 ст. 22 розділу IV Закону України №3543 - ХП "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".7, п. 9 Положення, п. 40 та п. 52 Порядку, п. 5 Розділу II Інструкції та невідкладного доручення Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5, нехтуючи вимогами керівних документів, будучи старшим групи мобільного блокпосту № 1, що регламентували його діяльність, діючи в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, недбало поставився до військової служби в частині нездійснення фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, що передбачено законодавством, у зв`язку з чим такі дії призвели до неможливості відображення всіх обставин події, що відбулися з гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а також дії солдата ОСОБА_7 призводять до порушення контролю Військовою службою правопорядку та за дотриманням посадовими особами ТЦК та СП правопорядку, законності дій під час проведення заходів оповіщення та призову військовозобов`язаних на військову службу, у відповідності розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України до від 15.10.2024 № 20573 та начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 03.06.2025 № 12686/дек, тим самим лейтенант ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 27.11.2025 №386 (далі - Наказ) встановлено, заступнику начальника центру-начальнику мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковнику ОСОБА_8 , а у разі його тимчасової відсутності, начальнику адміністративного відділення капітану ОСОБА_9 :

28.11.2025 року організувати роботу 4 (чотири) групи оповіщення, 1 (один) мобільний блокпост на території Пересипського району та на 2 стаціонарних блок-постах м. Одеси;

о 05:30 провести інструктаж груп оповіщення та довести алгоритм щодо порядку дій під час оповіщення та вручення повісток про виклик громадян реагування на провокації цивільного населення, дотримання правил дорожнього руху, дотримання заходів безпеки під час несення чергування, поводження зі зброєю, боєприпасами, реагування та дотримання заходів безпеки під час повітряної тривоги (ракетної небезпеки). Перевірити наявність та дійсність службових посвідчень, особистих документів, засобів відео фіксації та формений одяг. Під час інструктажу довести місця розгортання рухомих (мобільних) постів та час їх роботи.

Визначити планове завдання для мобільного блок-посту, в розмірі 8 військовозобов`язаних на добу, забезпечити особовий склад груп оповіщення списками осіб, які підлягають оповіщенню та повістками, які видати під підпис в журналі реєстрації повісток;

о 13:00 підвести підсумки роботи груп оповіщення, визначити проблемні питання та поставити завдання на наступний робочий день. Визначити кращих та гірших.

Пункт 2 Наказу, встановлює, що старшими групи мобільного блокпоста № 1 було визначено: лейтенант ОСОБА_1 , старший лейтенант ОСОБА_10 та майор ОСОБА_11 , також визначено місце розташування мобільного блокпосту на вулиці Чорноморського Козацтва, 18, м. Одеса, та надано повноваження начальнику (старшому) групи мобільного блокпосту змінювати розташування на власний розсуд, в залежності від трафіку на вулицях міста Одеси.

Пункт 5 Наказу визначає, що старшим груп оповіщення при проведення заходів оповіщення суворо дотримуватись вимог Конституції України, Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про правовий режим воєнного стану», нормативно - правових актів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, пункту 47 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", Звернути особливу увагу на:

- заборону застосування фізичного чи психологічного примусу до громадян;

- необхідність коректного спілкування;

- суворе дотримання меж службових повноважень;

- недопущення дій, що можуть дискредитувати Збройні Сили України.

о 07:30 провести інструктаж груп оповіщення та довести алгоритм щодо порядку дій під час оповіщення та вручення повісток про виклик громадян, реагування на провокації цивільного населення, дотримання правил дорожнього руху, дотримання заходів безпеки під час несення чергування, поводження зі зброєю, боєприпасами, реагування та дотримання заходів безпеки під час повітряної тривоги (ракетної небезпеки). Перевірити наявність та дійсність службових посвідчень, особистих документів, засобів відео фіксації та формений одяг.

Пункт 9 Наказу встановлює, що старшим груп оповіщення:

кожну годину, здійснювати доповідь старшому групи контролю про хід виконання заходів оповіщення;

під час здійснення заходів оповіщення, старшим патрулів, обов`язково здійснювати безперервну відео фіксацію подій, за допомогою нагрудної відео- камери;

після завершення заходів оповіщення надати доповідь черговому пункту управління районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про кількість виписаних та вручених повісток, доставлених військовозобов`язаних, складених актів про відмову, застосованих заходів адміністративного впливу;

звітні матеріали щодо проведеного оповіщення здати начальнику групи контролю до 09:00 29.11.2025;

Відповідно до копії витягу з журналу обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вбачається безпосередньо отримання ОСОБА_1 будь якого обладнання. Тим більше з наданого доказу взагалі не можливо встановити чи видавалось обладнання будь-кому із групи оповіщення.

У наданій копії витягу з журналу реєстрації інструктажів по заходам безпеки під час проведення занять, навчать, несення чергувань, господарських робіт та поводження зі зброєю, боєприпасами особового складу взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 що питань профілактики корупційних правопорушень відсутнє прізвище ОСОБА_1 та відомості про доведення до нього вимог керівних документів щодо заходів безпеки під час несення служби до особового складу за листопад місяць.

У Журналі обліку доставлених з розшуку військовозобов`язаних (в/з)органами Національної поліції навпроти ОСОБА_2 зазначено працівник поліції ОСОБА_12 та патруль 1-2, навпроти ОСОБА_5 зазначено працівник поліції ОСОБА_13 та патруль 1-2.

З пояснень особи, що притягається до адміністративної відповідальності вбачається, що він заперечує перебування за адресою м. Одеса, вул. Балтська дорога, 55, у визначений день та вказує, що того дня портативний відеореєстратор не отримував.

Також матеріали справи містять: Рапорт від 03.12.2025 про пропозицію провести перевірку, зави про вчинення кримінального правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ОСОБА_1 (а.с.52-57), витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №47 від 15.02.2026 р.(а.с.72) копією посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки (а.с.73), копією військового квитка (а.с.35-37), характеризуючи матеріали та флешносій на якому містяться фото та відеофайли.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, зазначаю наступне.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст. 172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).

Із суб`єктивної сторони недбале ставлення військової службової особи до військової служби припускає умисел, тобто виражається в умисній формі вини.

З об`єктивної сторони вказане правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Службова недбалість може проявлятись у формі: 1) невиконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них або 2) неналежного виконання службових обов`язків через несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання службовою особою дій, передбачених як безумовних для виконання нею по службі.

Неналежне виконання службових обов`язків - це такі дії службової особи в межах службових обов`язків, які виконані не так, як того вимагають інтереси служби.

При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.

Верховний Суд у постанові у справі № 185/12161/15-к від 21 травня 2021 року вказав, що об`єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає особливу увагу на те, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, є наявність у особи реальної можливості виконати покладені на неї обов`язки.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, жодним належним та допустимим доказом не підтверджено факт отримання ОСОБА_1 портативного відеореєстратора 28.11.2025. Навпаки, з дослідженого судом витягу з журналу обліку видачі відеореєстраторів прямо вбачається відсутність будь-яких відомостей про отримання ним такого технічного засобу.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідно до наказу №386 від 27.11.2025 року, старшими групи мобільного блокпосту №1 було визначено трьох осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ..

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу, який би чітко визначав розподіл обов`язків між вказаними службовими особами, закріплення обов`язку здійснення відеофіксації саме за ОСОБА_1 , покладення на нього персональної відповідальності за наявність або використання технічних засобів відеофіксації.

Фактично, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не доведено, який саме конкретний обов`язок був порушений саме ОСОБА_1 , а не іншими членами групи або її керівництвом.

Будь яких доказів з визначенням обов`язків вищезазначених осіб, орган що складав протокол про адміністративне правопорушення не надав.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 обов`язку здійснювати відеофіксацію є передчасним та необґрунтованим, оскільки виконання такого обов`язку є об`єктивно неможливим без наявності відповідного технічного засобу.

Сам по собі факт нездійснення відеофіксації, за відсутності доказів забезпечення особи необхідними засобами, не може свідчити про недбале ставлення до служби.

Більше того, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 відмовився від отримання відеореєстратора, не встановлено, що такі засоби взагалі були видані членам відповідної групи та не доведено, що саме на ОСОБА_1 покладався обов`язок забезпечення або розподілу технічних засобів відеофіксації.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, оскільки не доведено невиконання конкретного обов`язку та відсутня реальна можливість виконання інкримінованих дій.

Окрім цього, відсутня і суб`єктивна сторона правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів вини у формі умислу чи необережності, оскільки особа не може нести відповідальність за невиконання обов`язку, який вона фактично не могла виконати.

Фактично ж у даному випадку має місце покладення відповідальності за формально встановлений обов`язок без з`ясування можливості його виконання, що суперечить принципам законності та індивідуальної відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам відсутності отримання відеореєстратора, не перевірив доводи сторони захисту щодо відсутності технічної можливості здійснення відеофіксації та фактично обмежився констатацією відсутності відеозапису, не з`ясувавши причин такої відсутності.

Такі порушення призвели до неправильного застосування норм матеріального права та істотного порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог КУпАП є підставою для скасування постанови.

Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КпАП України.

Ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

За встановлених обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Новосьолової Ольги Валеріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП – скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький