Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №491/283/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/283/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючої у справі судді – Надєр Л.М., за участю секретаря судового засідання – Голубович А.М., за участю сторін по справі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Бойко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 08 жовтня 2008 року Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_1 , працюючої у Подільському РВП ДУ «Одеський ОЦКПХ МОЗ», протягом року не притягувалась до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИЛА:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неналежним чином поставилась до виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 23 лютого 2026 року близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи в м. Ананьїв по вул. Героїв України, Подільського району Одеської області, ображав грубою нецензурною лайкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

За вказаним фактом працівником поліції відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 23 березня 2025 року серії ВАД №759106 за ст.184 ч.1 КУпАП.

ОСОБА_1 з`явилась до суду та під час розгляду справи винною себе у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що належним чином виховує свого сина. Він ходить у школу, навчається, не виловлюється нецензурною лайкою. Він в той день повертався з навчання з іншими хлопцями, хлопці кидали сніжками. ОСОБА_3 подумав, що це її син влучив в нього, тому підбіг до нього і почав бійку, через що у її сина був травмований палець. Він нікого не чіпав.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Бойко О.О. в судовому засіданні зазначив, що свідків даної події немає, потерпілих також. У протоколі не зазначено час та місце події, свідків події. Потерпілий неповнолітній, при відібранні у нього пояснень його мати не залучалась. ОСОБА_1 належним чином виховує свого сина. Матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 .ст.184 КУпАП.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 та її захисника, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та її вина у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП встановлено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 23 березня 2025 року серії ВАД №759106, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП: ОСОБА_1 неналежним чином поставилась до виконання своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 23 лютого 2026 року близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи в м. Ананьїв по вул. Героїв України, Подільського району Одеської області, ображав грубою нецензурною лайкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.

Таким чином твердження захисника ОСОБА_1 – адвоката Бойко О.О. про те, що у протоколі не вказано час і місце вчинення правопорушення, не знайшли свого підтвердження та спростовуються вказаним вище протоколом.

Також не знайшли свого підтвердження доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Бойко О.О. про те, що у потерпілого ОСОБА_3 пояснення були відібрані без присутності його матері, оскільки відповідно до доданих до протоколу письмових пояснень потерпілого ОСОБА_3 вказані пояснення у нього відбирались в присутності матері ОСОБА_4 , про що в них є відповідна відмітка та підпис ОСОБА_4 ..

Суд не погоджується з твердження захисника ОСОБА_1 – адвоката Бойко О.О. про те, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення підтверджується копією заяви ОСОБА_4 від 25 лютого 2026 року, в якій вона зазначає, що син ОСОБА_1 – ОСОБА_5 ображав її та її неповнолітнього сина нецензурною лайкою.

Також вина ОСОБА_1 підтверджується доданими до протоколу письмовими поясненнями ОСОБА_6 , яка працює вчителем в Ананьївському спортивному ліцеї та є класним керівником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та яка була безпосереднім свідком подій, які мали місце 23 лютого 2026 року, з яких вбачається, що під час конфлікту між неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 висловлювався грубою нецензурною лайкою відносно ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , вона намагалась це припинити та робила ОСОБА_2 зауваження, але на її зауваження він не реагував, що також підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_8 ..

Частиною 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 установлено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я та безпечні умови життя, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Таким чином саме на батьків покладено обов`язки щодо їхніх дітей, в тому числі, щодо належного виховання, зокрема, щодо поваги до прав, свобод людини і громадянина.

Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 дійшов висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до положень ст.34 КУпАП не встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 ..

Обставин, які б обтяжували вину ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.35 КУпАП при розгляді справи не встановлено.

При цьому, враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи особу ОСОБА_1 та обставини скоєного нею правопорушення, взявши до уваги те, що вона до адміністративної відповідальності притягується вперше, суд вважає можливим застосувати до неї положення ст.22 КУпАП і звільнити її при малозначності правопорушення від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184, 221, п.1 ч.1 ст. 247, 251, 283-285 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 08 жовтня 2008 року Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , мешканку АДРЕСА_1 , визнати винною у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю вчиненого, обмежившись усним зауваженням та закривши провадження по справі.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 321 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст постанови виготовлено 04 травня 2026 року.

Суддя: Надєр Л.М.

Постанова вступила в законну силу "_____"____________ 20___ року.