Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №489/9381/25 — Миколаївський апеляційний суд

05.05.26

22-ц/812/814/26

Провадження № 22-ц/812/814/26 Головуючий суду першої інстанції Коваленко І.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 489/9381/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця – ОСОБА_2 , на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року, повне судове рішення складено 21 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І.В., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі – АТ «ПУМБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 16 березня 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001579057701.

На підставі вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 10 000 грн, який пізніше було збільшено до 45 692 грн.

Так як відповідач не виконує взяті на себе грошові зобов`язання його заборгованість перед позивачем станом на 04 серпня 2025 року складає 77 612.57 грн, з яких: - 44 744.57 грн – заборгованість за кредитом;- 32 868 грн – заборгованість процентами.

Посилаючись на викладене АТ «ПУМБ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у сумі 77 612.57 грн.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором від 16 березня 2020 року № 2001579057701 в загальному розмірі 77 612.57 грн та судовий збір в сумі 2 422.40 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в кредит у вигляді кредитного ліміту, встановленого на кредитну картку. Проте, відповідач свої грошові зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в загальному розмірі 77 612.57 грн, яка підтверджена розрахунком позивача.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниця - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшовши формально до вивчення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не сприяв повному, об`єктивному її розгляду, тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Саме по собі, без належних відміток банку платіжне доручення це намір перерахування коштів, а не підтвердження здійснення такого перерахування.

З наданої позивачем виписки з рахунку, як доказу на підтвердження наявності заборгованості відповідача, неможливо встановити наявну суму боргу, його складові, період за який він утворився, що унеможливлює проведення об`єктивного розгляду справи та задоволення вимог Банку.

Така виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі.

Наданий розрахунок заборгованості є документом, що складений самим кредитором, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.

Крім того, наданий розрахунок не можна покласти в основу рішення, оскільки він сам по собі не є доказом надання кредиту, наявності заборгованості та її розміру, оскільки не є первинним документом, що може підтвердити наявність заборгованості, та він не скріплений печаткою банку, не містить підпису керівника банку, головного бухгалтера. Розрахунок складений особою, яка не приймає участі у справі, тобто повноваження якої на підписання оригіналу документу належним чином не підтверджено.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті витяг та Умови, які надані позивачем, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій форму у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися. При цьому документи, якими сторони обмінялися, також мають містити підписи відправників.

Посилання позивача на паспорт споживчого кредиту, як на складову кредитного договору, не має прийматися до уваги судом, оскільки потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця.

Сума заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором у розмірі 32 868 грн суперечить засадам зазначеним в частині 6 статті 3 ЦК України, а тому не підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» і підписав заяву № 2001579057701 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску, на яку встановити кредитний ліміт у сумі 10 000,00 грн, строком 12 місяців зі сплатою стандартної процентної ставки 47,88 %.

У заяві № 2001579057701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вказані всі необхідні відомості про позичальника, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, фактичне місце проживання, номер телефону. Вказана заява містить прохання ОСОБА_1 про відкриття на його ім`я поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. Також він просив встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у розмірі 10 000 грн.

Умовами цієї заяви сторони погодили, зокрема розрахунковий день, строк дії кредитного ліміту, реальну річну процентну ставку - 47,88% річних, за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу.

ОСОБА_1 підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі – ДКБО), яка розміщена на сайті pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування.

До укладення кредитного договору, відповідач ознайомився і підписав паспорт споживчого кредиту.

Із змісту Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що у ній зазначено умови кредитування.

Згідно з пункту 2.2.1 частини 2 договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору за умови подання Клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору.

Пункт 2.2.2. частини 2 встановлює, що дата набрання чинності Договору визначається Заявою на приєднання до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору.

Відповідно до пункту 2.2.5 частини 2 підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Довідкою про збільшення кредитного ліміту Банк підтвердив, що 16 березня 2020 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 10 000,00 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався та в останнє 03 березня 2022 року був збільшений до 45 692,00 грн.

Встановлення на картковому рахунку відповідача кредитного ліміту та користування ним кредитними коштами позивач підтвердив випискою з особового рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3 станом на 04 серпня 2025 року має заборгованість перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором № 2001579057701 від 16 березня 2020 року в загальному розмірі 77 612.57 грн, яка складається із: 44 744.57 грн заборгованості за кредитом; 32 868 грн за процентам; 0 грн за комісією.

05 серпня 2025 року АТ «ПУМБ» на адресу відповідача направило письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості по кредитному договору у розмірі 77 612,57 грн, яка залишена відповідачем без виконання.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (частина 2 статті 527 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено матеріалами справи 16 березня 2020 року ОСОБА_1 підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»:pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив, свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Відповідно до заяви № 2001579057701 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 16 березня 2020 року відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку. № кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Тип персоніфікованої кредитної картки. ОСОБА_1 просив Банк встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 10 000 грн. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту 12 місяців. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. ОСОБА_1 підписанням заяви підтвердила, що ним отримана у непошкодженому стані платіжна картка і ПІН, а також, що з правилами користування платіжною карткою ознайомлений та зобов`язується їх дотримуватись. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 577.58 грн. Розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10 000 грн та наступним її погашенням у зі строком 12 місяців рівними платежами. Поточний рахунок з можливістю випуску кредитної картки відкривається з сервісами та послугами (наповненням) та вартістю відповідно до ДКБО. Підписанням цієї заяви клієнт підтверджує, що до підписання заяви отримав довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб та ознайомився з її змістом.

З урахуванням зазначеного, апеляційній суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту відповідач був ознайомлений з його змістом і наслідками порушення зобов`язань за цим договором, що підтверджується підписами сторін. Належність підпису ОСОБА_1 ним не оспорювалася.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (частини 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Презумпція правомірності правочину закріплена у статті 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідач відповідними доказами не спростував презумпції правомірності кредитного договору, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що сторонами було укладено кредитний договір, зобов`язання за яким щодо повернення кредитних коштів та процентів за їх користування позичальник ОСОБА_1 не виконав, що спонукало Банк звернутися до суду за захистом своїх прав.

Доводи апеляційної скарги про не підтвердження відповідними доказами перерахування коштів позичальнику, наявність заборгованості, період за який утворився борг відхиляються апеляційний судом з огляду на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц).

Таким чином, надана банком виписка за рахунками позичальника була досліджена судом з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що надана виписка оформлена з порушенням вимог документообігу, не засвідчена належним чином та не відповідає вимогам, які пред`являються до офіційного документу, а тому не може слугувати доказом у справі є безпідставними, оскільки зазначена виписка є додатком до позовної заяви та надійшла до суду через підсистему «Електронний суд», що є належним оформленням документів. У разі якщо у відповідача виникли сумніви щодо належності та допустимості такого доказу, то він міг звернутися до позивача для отримання такої виписки або заявити клопотання перед судом про надання оригіналу.

Щодо доводів скарги про неможливість врахування наданого позивачем розрахунку заборгованості, то вони не заслуговують на увагу, оскільки наданий розрахунок заборгованості узгоджується з випискою по рахунку та умовами укладеного договору, а відтак правильно визнано судом доказом наявності заборгованості.

Скаржник не зазначив з чим саме не погоджується в наданому позивачем розрахунку, не надав іншого розрахунку, який би відображав його заборгованість перед позивачем або відсутність такої заборгованості.

Аргументи про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ті витяг та Умови, які надані позивачем, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять таких документів.

Твердження в апеляційній скарзі, що кредитний договір має бути укладений у письмовій форму у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають наведеним вище нормам матеріального права, зокрема статті 207 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, що сума заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами у розмірі 32 868 грн суперечить засадам зазначеним в частині 6 статті 3 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами був узгоджений сторонами при оформленні кредитних відносин. Відповідач погодився з такими процентами та в подальшому укладений договір не оспорював.

Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор надасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представниці – ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 05 травня 2026 року.